Рішення

від 14.05.2013 по справі 910/4592/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4592/13 14.05.13

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма"

про стягнення 50 051, 77 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Острова В. В. (дов. № 64-5768 від 31.08.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 14.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 50 051, 77 грн. за договором № 668/421 про надання послуг від 06.05.2005 року, з яких 44 581, 16 грн. - сума основного боргу, 2 821, 13 грн. - інфляційна складова боргу, 2 649, 48 грн. - 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4592/13, розгляд справи призначено на 02.04.2013 року.

В судовому засіданні 02.04.2013 року судом встановлено, що відповідно поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 21.03.2013 року адреса відповідача: 02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд 39, тобто інша, ніж зазначена позивачем в позовній заяві. Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необхідність належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2013 року відповідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.05.2013 року у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та необхідністю належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

12.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про долучення доказів по справі.

В судове засідання 14.05.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 02.04.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 21 березня 2013 року.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по справі, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2005 року між позивачем (далі по тексту - підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 668/421 про надання послуг від 06.05.2005 року (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.) підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Київ Водоканал», АЕК «Київенерго», ЗАТ ЕК «Укр-Кан-Пауер») зобов'язується транспортувати по власних внутрішньо будинкових мережах споживачу, що є власником нежилого приміщення площею 113, 50 м. кв. за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 39 згідно договору купівлі-продажу № 331/45-КП від 06.05.2005 року нежилого приміщення, комунальні послуги, а також виставляти споживачеві до сплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Згідно п. 1.2. споживач у відповідності до договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до п. 1.5. договору при виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго- та теплоносії.

Згідно п. 2.1. договору, облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводяться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та її кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та груп рахунках.

Споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальника комунальних послуг. Суми по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж, ПДВ, пред`являються до сплати платіжною вимогою - дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги - доручення під розпис відповідальної особи (п. 2.2. Договору), а отже обов`язок по отриманню платіжних доручень лежить саме на відповідачеві.

Платіжні вимоги - доручення, що містяться в матеріалах справи не містять розпису відповідальної особи споживача, проте із інших наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку, що послуги відповідно до договору були надані відповідачу позивачем. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов"язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 5.5. договору строк дії договору встановлено з 06.05.2005 року по 06.05.2010 року, але згідно п. 5.6. договору, після закінчення дії договору він може бути продовжений на той же термін, якщо за місяць до закінчення договору жодна із сторін не повідомить іншу про його припинення або зміну умов.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно груп-рахунків та платіжних вимог-доручень доданих до матеріалів справи, відповідачу були надані послуги на загальну вартість - 44 581, 16 грн.

Відповідачем не було сплачено заборгованість у повному розмірі. Сума несплаченого боргу за надані послуги складає 44 581, 16 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 проценти річних з простроченої суми у розмірі 2 649, 48 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 821, 13 грн. та покласти судові витрати на відповідача.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 668/421 про надання послуг від 06.05.2005 року на момент подання позову складає 50 051, 77 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 668/421 про надання послуг від 06.05.2005 року є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 ЦК України.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 668/421 про надання послуг від 06.05.2005 року, відповідачу надані комунальні послуги на загальну суму 44 581, 16 грн. згідно груп-рахунків та платіжних вимог-доручень доданих до матеріалів справи.

Позивачем умови договору № 668/421 про надання послуг від 06.05.2005 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності чи низької кості наданих послуг умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не було сплачено заборгованість за надані позивачем послуги у строки та відповідно до умов укладеного договору. Судом встановлено, що сума несплаченого боргу за надані комунальні послуги складає 44 581, 16 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 44 581, 16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Враховуючи, що відповідно до п. 2.2. договору оплата за комунальні послуги сплачується споживачем до кінця кожного місяця, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 44 581, 16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 31 жовтня 2008 року по 31 січня 2013 року у розмірі 2 649, 48 грн. та інфляційних втрат за період з 01 жовтня 2008 року по 31 січня 2013 року у розмірі 2 821, 13 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору (16.05.2013 року) заборгованість відповідача перед позивачем складає 50 051, 77 грн. (44581, 16 грн. основного боргу + 2649, 48 грн. 3% річних + 2821, 13 грн. інфляційних втрат = 50051, 77 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 50 051, 77 грн. відповідачем суду не надано.

Судові витрати позивача в сумі 1720, 50 судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва підлягають задоволенню повністю.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма" (02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, 39, код ЄДРПОУ - 32378576; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код ЄДРПОУ 03366612) 44 581 (сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одна) грн. 16 коп. основного боргу, 2 821 (дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 13 коп., 2 649 (дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 48 коп. 3 процентів річних від простроченої суми, судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко