Рішення

від 14.05.2013 по справі 901/979/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.2013Справа №901/979/13-г

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова 6, місто Сімферополь, АР Крим, 98000)

до відповідача - Державного підприємства "Державне сільськогосподарське підприємство "Сонячне" (вул. Калініна, 74, с. Скворцове, Сімферопольський район, 97544)

про стягнення 6646,65 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

від позивача - Коваленко Г.А, довіреність №б/н від 06.11.2012, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору : 19 березня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Державне сільськогосподарське підприємство "Сонячне" на свою користь простроченої заборгованості по відшкодуванню витрат та доставку пільгових пенсій за списком №2 за листопад 2012 року в загальній сумі 6646,65 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що відповідач в порушення термінів передбачених діючим законодавством не відшкодував позивачу витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком 2 за листопад 2012 року.

Так, позивач звертає увагу суду на те, що несплата витрат на виплату і доставку пенсій, що стягується за позовною заявою, порушує права управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на користування і розпорядження засобами, з яких формується бюджет Пенсійного фонду України, і які прямують на фінансування виплати державних пенсій і інших соціальних виплат. Невчасна сплата грошових коштів платниками внесків веде до дефіциту засобів і може спричинити за собою невчасну виплату пенсій. Інших джерел на фінансування зазначених пенсій у бюджеті Пенсійного фонду не передбачено. Як стверджує позивач, Пенсійний фонд вчасно і в повному обсязі виплачує пільгові пенсії, тому підприємства зобов'язані вчасно розраховуватись з Пенсійним фондом та не збільшувати заборгованість.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2013 року позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання 09 квітня 2013 року ухвалою суду в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 14 травня 2013 року, з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та надав суду додаткові документи, які були долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'являвся.

До дня слухання справи 11 квітня 2013 року через канцелярію суду від державного підприємства «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» надійшло клопотання про проведення розгляду справи у відсутність його представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі в судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим справа може бути розглянута в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» є юридичною особою з 02 серпня 2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запит №15620200 станом на 17 січня 2013 року (а.с.17-18).

Також відповідач зареєстрований в управлінні пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, як платник внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним № 24108821.

Відносно Державного підприємства «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» господарським судом Автономної Республіки Крим порушена справа про банкрутство №2-6/7955-2007.

Згідно абзацу 3 частини 8 статті 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року за №2343-12 (нова редакція), яка набрала чинності 18 січня 2013 року, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'являти такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання божником банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадження господарським судом, у провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 №1058-ІV страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через вищевказані фонди особам, зазначеним вище, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено у Прикінцевих положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Так, до набрання законної сили Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ. Згідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягали пенсії, призначені за пунктами "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У свою чергу Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року за №400/97-ВР визначено, що підприємства зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених, відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, до досягнення працівником загальновстановленого пенсійного віку.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, діючий до вступу в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 №1058-ІV.

Пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління ПФУ 19 грудня 2003 року за №21-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі по тексту Інструкція №21-1), закріплено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 №1058-ІV у таких розмірах: зазначені у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції №21-1 (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

У випадку ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Пунктом 6.4. Інструкції №21-1 закріплено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 №1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що у встановлений законодавством термін, відповідач не відшкодував витрат Пенсійному фонду України, в особі управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК, на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 за листопад 2012 року. Докази зворотного відповідачем представлені не були та на момент розгляду спору в матеріалах справи відсутні.

За підрахунком позивача загальна сума заборгованості відповідача по відшкодуванню затрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за листопад 2012 року перед Управлінням складає 6646,65 грн.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав суду розрахунок сум фактичних виплат на виплату та доставку пільгових пенсій, розрахунок заборгованості відповідача та картку особового рахунку відповідача.

Перевіривши розмір заявлених позовних вимог суд погоджується з розрахунком позивача. Також, суму заборгованості у розмірі 6646,65 грн. підтвердив і відповідач, підписавши 02 квітня 2013 року акт звірення, оригінал якого наявний в матеріалах справи. Даний акт узгоджений сторонами, підписаний, скріплений печатками та заперечень зі сторони боржника з приводу заборгованості за листопад 2012 року у розмірі 6646,65 грн. не має.

Отже, станом на 13 березня 2013 року за відповідачем склалась прострочена заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку та виплату пільгових пенсій за Списком №2 за листопад 2012 року в сумі 6646,65 грн.

На день розгляду справи та прийняття рішення сума заборгованості у розмірі 6646,65 грн. відповідачем не сплачена

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (дату) (стаття 530 Цивільного Кодексу України).

Як встановлено приписами статті 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, державним підприємством «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» під час розгляду даної справи не надано суду доказів погашення суми заборгованості у розмірі 6646,65 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати зі сплати судового збору у сумі 1720,50 грн. суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 травня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 20 травня 2013 року.

Керуючись статтею 49, частиною 3 статті 50, статтями 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Державне Сільськогосподарське підприємство "Сонячне" (вул. Калініна, 74, с. Скворцове, Сімферопольській район, 97544, код ЄДРПОУ 33655492) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р 2560870547613 в КРУ AT «Державний ощадний банк України» МФО 324805, ЄДРПОУ 22259661) заборгованість у розмірі 6646,65 грн.

3. Стягнути з державного підприємства "Державне Сільськогосподарське підприємство "Сонячне" (вул. Калініна, 74, с. Скворцове, Сімферопольській район, 97544, код ЄДРПОУ 33655492) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, рахунок №31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України в Автономної республіки Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 1720,50 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний