Рішення

від 14.05.2013 по справі 901/843/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.2013 Справа №901/843/13-г За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оттава" (вул. Кубанська, 23-а, місто Сімферополь, АР Крим, 95022; вул. 60 років Жовтня, 21, кв. 283, місто Сімферополь, АР Крим, 95024 - представник Ростовська О.К.)

до відповідачів - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, місто Севастополь, АР Крим, 99008)

Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Павленка, 48, місто Сімферополь, АР Крим, 95051)

про стягнення 41 821,22 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

від позивача - Ростовська О.К., довіреність №6 від 02.01.2013, представник;

від Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - Косарев О.М, довіреність №3 від 03.01.2013, представник;

від Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим - не з'явився.

Суть спору : 06 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оттава" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим у якій просить суд стягнути з останнього на свою користь суму заборгованості в розмірі 41821,22 грн. Судові витрати позивач просив покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 207, 208, 216, 236, 762, 1212, 1213, 1215 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані відмовою Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим без належним чином оформленого подання Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повернути грошові кошти отримані без достатньої правової підстави у розмірі 41 821,22 грн., сплачених позивачем Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у якості платежів за договором оренди від 30 квітня 2010 року №1040, який за рішенням суду було визнано недійсним, та зарахованих на рахунок Державного бюджету, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2013 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, 19 березня 2013 року надало суду відзив на позовну заяву, у якому вказало про те, що до моменту визнання недійсним за рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 18 листопада 2011 року по справі №2002-25/3996-2011 договору оренди від 30 квітня 2010 року №1040 воно не мало жодного підтвердження чи відомостей про те, що спірне майно не використовувалось орендарем. Так, спірні грошові кошти відповідно до призначення платежів вносились саме за користування орендованим майном.

Через неявку Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим у судове засідання ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року розгляду справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2013 року за клопотанням сторін судом в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду спору і порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

15 квітня 2013 року позивачем суду було надано клопотання з посиланням на положення статті 24 Господарського процесуального кодексу України, у якому він просив замінити первісного відповідача за позовною вимогою про стягнення заборгованості з повернення орендної плати з Державного бюджету України в сумі 41821,22 грн. - Управління Державної казначейської служби України в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим належним відповідачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Також, в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України позивач просив суд залучити до участі у справі на стороні відповідача Управління Державного казначейства України в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про що надав відповідну письмову заяву.

Одночасно з поданням вказаних вище заяв позивачем було додано примірник позовної заяви від 15 квітня 2013 року за вих. №40/ю за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оттава" до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про стягнення 41 821,22 грн. Відповідно до тексту вказаної позовної заяви від 15 квітня 2013 року позивач просив суд стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на свою користь суму заборгованості в розмірі 41 821,22 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

У судове засідання, що відбулось 14 травня 2013 року, з'явився представник позивача, який просив суд розглянути подані ним 15 квітня 2013 року клопотання про заміну неналежного відповідача, про залучення третьої особи та вимоги редакції позовної заяви від 15 квітня 2013 року вих. №40/ю. Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, у свою чергу, проти задоволення вимог вказаних заяв заперечував з посиланням на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої реалізація позивачем права на зміну предмету або підстави позову можлива лише тільки до початку розгляду господарським судом справи по суті.

При розгляді у судовому засіданні заяви позивача про заміну первісного відповідача за позовною вимогою про стягнення заборгованості з повернення орендної плати з Державного бюджету України в сумі 41821,22 грн. з Управління Державної казначейської служби України в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на належного відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі судом встановлено наступне.

Подана заява мотивована тим, що у спірних правовідносинах, за заявленою позовною вимогою про стягнення суми заборгованості в розмірі 41821,22 грн. - коштів, надмірно сплачених позивачем до Державного бюджету м. Сімферополя (місцевого бюджету) за відповідним договором оренди, як зобов'язана сторона виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, тому воно є належним відповідачем у справі, та разом із цим вже є стороною в судовому процесі, тобто не потребує залучення до участі у справі.

Зі змісту заяви вбачається, що позивач просить суд замінити відповідача Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим відповідачем Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Відповідно до пункту 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із наступними змінами і доповненнями, стаття 24 Господарського процесуального кодексу України не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. В той же час, відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Таким чином, заміна відповідача по справі не є обов'язком суду, а є його правом, що реалізується судом виходячи із загальної оцінки обставин справи.

Суд звертає увагу на той факт, що під час підготовки позовної заяви, саме позивач самостійно визначає підставу та предмет позову, а також суб'єктний склад відповідачів до яких заявляється позов.

В даній справі суд виходить з обізнаності позивача про те, що Управління Державної казначейської служби України в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не є стороною договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2010 №1040, а тому на момент звернення до господарського суду позивачу було відомо, що за грошовими зобов'язаннями по договору в рамках даної справи повинна виступати інша особа, чого не заперечує сам позивач.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вже має статус відповідача і до нього позивачем вже пред'явлені позовні вимоги, зокрема про стягнення судового збору, що виключає процесуальну можливість залучати його як відповідача в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про заміну відповідача суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Таким чином, можливість зміни предмету та підстави позову допускається лише на стадії до початку розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заяву про заміну відповідача по справі було подано після початку розгляду справи по суті.

Під виглядом заміни відповідача позивач фактично також змінює підставу позову, що обґрунтовується на природі виникнення зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі через визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2010 року №1040, повернути все одержане за зобов'язанням, у свою чергу, підставою вперше поданої позовної заяви була відмова Управління Державного казначейства України в місті Сімферополі Автономної Республіки розглядати заяву про повернення грошових коштів №46 від 08 жовтня 2012 та повернути належні позивачу грошові кошти без відповідного подання Фонду, що виразилось у поверненні Управлінням заяви з доданими документами без виконання.

Таким чином, подана позивачем заява хоча і називалась і була викладена як заява про заміну неналежного відповідача, проте в даній справі не можна було провести заміну відповідача, оскільки новий відповідач, якого просило долучити товариство з обмеженою відповідальністю "Оттава", вже був залучений до участі у справі та до нього вже заявлені вимоги. Суд дійшов до висновку, що за своїм змістом подана позивачем заява є заявою про зміну підстав та предмету позову в частині позовних вимог до вже залученого відповідача-2 - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, отже суд відмовляє позивачу у зміні підстав та предмету позовних вимог до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, оскільки позивач звернувся із такою заявою вже після початку розгляду справи по суті.

Заява позивача про залучення до участі у справі відповідача Управління Державного казначейства України в місті Сімферополі Автономної Республіки в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача задоволенню також не підлягає, оскільки переведення відповідача до складу третіх осіб чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

Відмовляє суд і в прийнятті нової редакції позовної зави від 15 квітня 2013 року про за вих. №40/ю за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оттава" до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про стягнення 41 821,22 грн., оскільки вищезазначена позовна заява надійшла до господарського суду після початку розгляду справи, а також у зв'язку з тим, що в ній позивачем до другого відповідача сформовані нові позовні вимоги, а саме про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі суми заборгованості в розмірі 41 821,22 грн. та судового збору у розмірі 1720,50 грн. Також, суд не приймає нової редакції позовної заяви з урахуванням залучення до розгляду справи Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим в якості третьої особи, яке у такому статусі судом залучено не було, оскільки у задоволенні відповідного клопотання позивача судом відмовлено.

З огляду на зміст статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд звертає увагу на факт зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Так, суд розглядає позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оттава" до Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості в розмірі 41821,22 грн. та про стягнення судових витрат з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (в редакції, що була зазначена до подання заяви про заміну відповідача), оскільки позивачем не було подано заяву про відмову від цих позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

30 квітня 2010 року Регіональне відділення Фонду державного мана України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (за договором орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Оттава» (за договором орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1040.

Відповідно до вказаного договору Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі передає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Оттава" приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку "Дельфін", яке розміщене за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с, Піщане, вул. Набережна, 9, що перебуває на балансі державного геофізичного підприємства "Укргеофізика".

Згідно з пунктами 3.1-3.3 вказаного договору оренди, орендна плата за користування об'єктом оренди за базовий місяць розрахунку оренди - березень 2010 р. складає 16337,61 грн. в місяць та корегується щомісячно з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до пункту 3.6 вищевказаного договору оренди, орендна плата перераховується орендарем у Державний бюджет України щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, та розподіляється наступним чином: - 70% до державного бюджету, а 30% на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору позивачем відповідно до платіжних доручень №2 від 07 липня 2010 року на суму 5146,35 грн., №5 від 25 жовтня 2010 року на суму 5146,35 грн., №6 від 25 жовтня 2010 року на суму 5146,35 грн., №7 від 09 листопада 2010 року на суму 10340,00 грн., №9 від 26 листопада 2010 року на суму 5356,58 грн., №10 від 30 грудня 2010 року на суму 5146,35 грн. та 31 січня 2011 року на суму 5539,24 грн. було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 41821,00 грн. (а.с. 34-40).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 січня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 14 червня 2012 року у справі №5002-25/3996-2011, вказаний вище договір оренди державного майна від 30 квітня 2010 року №1040 було визнано недійсним.

Так, позивач наполягає на тому, що грошові кошти сплачені Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на виконання розірваного договору оренди державного майна від 30 квітня 2010 року №1040 підлягають поверненню товариству з обмеженою відповідальністю "Оттава" на підставі статті 208 Господарського кодексу України та з врахуванням роз'яснень постанови пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Судом встановлено, підтверджено письмовими поясненнями Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, листами Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, а також наявними у справі доказами, що платежі за оренду індивідуально визначеного нерухомого майна за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 30 квітня 2010 року №1040 були здійснені позивачем через спеціальний рахунок та зараховані до Державного бюджету, як передбачалось умовами договору.

Згідно платіжних доручень, проведених банком, одержувачем коштів визначено державний бюджет міста Сімферополя, банк одержувача - ГУ ДК України в АР Крим в місті Сімферополі, код банку 824026, рахунок №31116094700002.

З матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оттава" звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі із заявою про повернення грошових коштів (а.с. 49-50), яка була отримана останнім 10 вересня 2012 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

01 жовтня 2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі листом за вих. №11-02-03484, який отриманий товариством 04 жовтня 2012 року, надало відповідь про те, що поверненню товариству з обмеженою відповідальністю "Оттава" підлягає переплата в розмірі 41 821,22 грн.

01 жовтня 2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі листом за вих. №11- 02-03485 направило на адресу позивача подання на ім'я Державної казначейської служби України в місті Сімферополі ГУ ДКСУ в АРК за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул Севастопольська, 19 про підтвердження Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі факту отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Оттава" та зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок №31116094700002, отримувач - УДКСУ в м. Сімферополі АР Крим (м. Сімферополь), 22080300, код ЄДРПОУ 38040558, Банк - ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026 код бюджетної класифікації 22080300, згідно платіжних доручень від 07 липня 2010 року №2 на суму 5146,35 грн., від 25 жовтня 2010 року №5 на суму 5146,35 грн. (Додаток 10), від 25 жовтня 2010 року №6 на суму 5146,35 грн., від 09 листопада 2010 року №7 на суму 10340,00 грн., від 26 листопада 2010 року №9 на суму 5356,58 грн., від 29 грудня 2010 року №10 на суму 5146,35 грн. та від 31 січня 2011 року №1 на суму 5539,24 грн.

Також, у вказаному поданні Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі зазначило про те, що грошові кошти в розмірі 41821,22 грн. підлягають поверненню з розрахункового рахунку 31116094700002 ЄДРПОУ 38040558 МФО 824026 на розрахунковий рахунок 2600501191966 в ЦФ ПАТ "Кредобанк" ЄДРПОУ 32749940 МФО 325365 з призначенням платежу: повернення орендної плати з Державного бюджету України по договору оренди з товариством з обмеженою відповідальністю "Оттава" отримувач - товариство з обмеженою відповідальністю "Оттава".

Посилаючись на рішення суду про визнання договору недійсним 08 жовтня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оттава" звернулось до Головного управління державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим із заявою про повернення грошових коштів №46, до якої було додано оригінали платіжних доручень про перерахування орендної плати та подання Регіонального відділення Фонду.

18 жовтня 2012 року Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим направило на адресу позивача лист №03.2-12/137-9065 щодо повернення документів разом з документами, що були подані останнім для повернення грошових коштів.

З посиланням на пункт 8 глави 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 №226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 за №1000/7288 повернуло без виконання документи на повернення з Державного бюджету України орендної плати за користування іншим державним майном у сумі 41821,22 грн., як отримані неналежним органом.

Підставою повернення документів стало те, що уподанні Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 01 жовтня 2012 року №11-02-03485 підписи уповноважених посадових осіб не засвідчені відбитком гербової печатки, що передбачено пунктом 73 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242 та те, що у наданому пакеті документів на порушення вимог пункту 5 глави 1 Порядку, відсутнє платіжне доручення від 30 грудня 2010 року №10 на суму 5146,35 грн.

Також, Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим у листі зазначило, що згідно з вищезазначеним поданням Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та базою даних Головного управління, кошти у сумі 5146,35 грн. були перераховані товариством з обмеженою відповідальністю "Оттава" до державного бюджету платіжним дорученням від 30 грудня 2010 року №10. Надане платником платіжне доручення від 29 грудня 2010 року №10 має відмітку про виконання його банком 29 грудня 2010 року.

Отримавши відмову Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо повернення грошових коштів 26 жовтня 2012 року позивач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з заявою про надіслання подання для повернення коштів. Вказана заява були отримана останнім 30 жовтня 2012 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявною в матеріалах справи (а.с. 56-57).

Не отримавши відповіді на вказану заяву 03 січня 2013 року позивач повторно звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі із заявою №03/ю про надіслання подання для повернення коштів, яка була отримана останнім 08 січня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 58-59).

14 лютого 2013 року позивач отримав від Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі лист від 07 лютого 2013 року №11-02-00520 про відмовиву у поверненні грошових коштів, сплачених ним у якості платежів за договором оренди від 30 квітня 2010 року №1040 з підстав відсутності доказів, що орендоване майно позивачем не використовувалося.

Викладені обставини не оспорюються ані позивачем ані відповідачами.

У своїй позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "Оттава" наполягає, що Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим спричиняє йому матеріальну шкоду, оскільки без відповідного подання Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відмовляється повернути належні позивачу грошові кошти в сумі 41821,22 грн.

Позивач переконаний, що спірні кошти підлягають йому поверненню з Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, оскільки були перераховані саме на рахунок останнього, який набув грошові кошти без достатньої правової підстави, отже зобов'язаний їх повернути, як це передбачено статтею 1212 Цивільного кодексу України. Викладені вище обставини й послугували підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В силу вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Отже, визнання недійсності договору свідчить про відсутність правових підстав для набуття коштів за ним. Правові наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 частини 3 даної статті передбачено, що положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відтак, з моменту визнання недійсним договору оренди державного майна від 30 квітня 2010 року №1040 саме у Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як у сторони цього договору, виник обов'язок повернення грошових коштів в розмірі 41821,22 грн.

Як встановлено судом, правовою підставою заявленого позову є положення статті 1212 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Втім, повернення коштів, перерахованих до Державного бюджету, регулюється не цивільним законодавством, а бюджетним.

Так, відповідно до пункту 2 статті 78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Державна казначейська служба України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Указом Президента України від 09 грудня 2010 року №1085 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну казначейську службу України, на яку покладено функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету.

Пунктом 2 Указу Президента України від 13 квітня 2011 року №460 „Про Положення про Державну казначейську службу України" встановлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України.

Державне казначейство України, як урядовий орган державного управління, ліквідоване постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року №346 "Про ліквідацію урядових органів".

Відповідно до Наказу Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України" Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року №651 „Про утворення територіальних органів державної казначейської служби" у грудні 2011 року створено Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, яке є правонаступником прав та обов'язків Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим.

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України основним завданням Державної казначейської служби України є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, яке передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

Відповідно до пункту 2.2 Наказу Державного казначейства України

від 19 грудня 2000 року №131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 р. за N67/5258 „Про затвердження Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету" (зі змінами та доповненнями) органи Державного казначейства України здійснюють зокрема такі функції: установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в національній валюті в головних управліннях Державного казначейства України та Державному казначействі України (центральний апарат) для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень (далі - платежі); формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. У разі надходження до органів Державного казначейства України судових рішень про повернення коштів з бюджету органи Державного казначейства України виконують ці рішення відповідно до вимог нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 3 розділу 2 вказаного вище Порядку рахунки для зарахування платежів до державного бюджету відкриваються на балансі головних управлінь Державного казначейства України та Державного казначейства України (центральний апарат). Зазначені рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів у системі Державного казначейства України, затверджених наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року №119, зі змінами, у розрізі кодів бюджетної класифікації та територій.

Відповідно до Наказу Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011 одним із завдань Казначейства України є зокрема повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, що кореспондується зі статтею 45 Бюджетного кодексу України.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року №226, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за №1000/7288, визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з пунктом 3 Порядку №226 повернення зарахованих до бюджету коштів здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 №119, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника.

Відповідно до пункту 5 названого Порядку подання надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.

Пунктом 8 Порядку №226 передбачено, що заява та/або подання надається до органу Державного казначейства України за місцем зарахування платежу до бюджету (до Державного казначейства України або відповідного територіального органу Державного казначейства України) у строк, що не перевищує 30 календарних днів.

В позовній заяві товариством з обмеженою відповідальністю "Оттава" заявлено вимоги про стягнення з Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на свою користь безпідставно отриманих коштів в сумі 41821,22 грн.

Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим у судовому засіданні 09 квітня 2013 року підтвердило зарахування 41821,22 грн. саме на рахунок Державного бюджету.

Як вже зазначалось судом, спірні грошові кошти перераховувались на рахунок №31116094700002, який є рахунком Державного бюджету, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим відповідно до діючого законодавства.

Так, орган казначейства не володіє цими коштами, тому приписи статті 1212 Цивільного кодексу України у спірних відносинах сторін не регулюють порядок повернення надміру або помилково перерахованих коштів до бюджету.

Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим не є власником коштів Державного бюджету України, також, останнє не може самостійно розпоряджатися коштами Державного бюджету України при здійснені повернення надмірно або помилково перерахованих коштів. Тому повернення коштів позивачу без належним чином оформленого подання органу, за яким згідно із законом закріплено контроль за справлянням платежів до бюджету, виявилося неможливим. Такого подання позивачем надано не було, докази зворотного в матеріалах справи відсутні, отже позивач не дотримався процедури передбаченої законом (Порядком №226) для повернення помилково сплачених коштів.

За приписами статті 19 Конституції України (в редакції рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки позивач самостійно визначив реквізити рахунку, на який мають бути перераховані кошти та призначення платежу, то вини органу казначейства в зарахуванні вказаного платежу до доходів Державного бюджету України немає, Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим при зарахуванні до доходів Державного бюджету України коштів в сумі 41821,22 грн. не здійснило порушень законодавства та ніяким чином не порушило права і інтереси позивача та не завдало йому ніякої шкоди. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем неправомірно заявлено вимоги про стягнення спірних коштів саме з Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим як з юридичної особи, що є безумовною процесуальною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки до компетенції судів не відноситься корегування заявлених позивачем позовних вимог.

З викладеного вбачається, що вимоги позивача про стягнення коштів з Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові у задоволенні позову суд залишає за позивачем, з огляду на що, вимоги про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі судових витрат у розмірі 1720,50 грн. не підлягають задоволенню.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутись із вірно сформульованими позовними вимогами до належного відповідача із самостійним позовом, визначившись із відповідними підставами, предметом позову, з урахуванням всіх виниклих змін, що існуватимуть на дату такого звернення.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України У судовому засіданні 14 травня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 20 травня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя І.І. Дворний