Рішення

від 16.05.2013 по справі 908/1122/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/40/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

16.05.13 Справа № 908/1122/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО АЛЄКО" (69041, м. Запоріжжя, вул. Трегубова, 31, ідентифікаційний код 24512756)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОЛАЙН" (69118, м. Запоріжжя, пр. 40-річчя Перемоги, 65-Б, кв. 13, ідентифікаційний код 36803215)

про стягнення заборгованості в сумі 67 288, 50 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Барський А.О., довіреність № б/н від 05.04.2013р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО АЛЄКО" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "МОТОЛАЙН" про стягнення суми попередньої оплати за договором № 7 від 26.04.2010р. в розмірі 57 000, 00 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 29.03.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 610, 611, 612, 625, 693 ЦК України, ст. 193, 216 ГК України, та ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 54, 57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.04.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1122/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 11.04.2013р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 11.04.2013р. розгляд справи відкладений на 16.05.2013р. о 10 год. 00 хв.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 16.05.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві (а.с.4-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.04.2010р. між ТОВ "МОТОЛАЙН" та ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО АЛЄКО" було укладено договір № 7 за умовами якого Продавець зобов'язується відвантажити, а Покупець прийняти і сплатити продукцію.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що Продавець проводить поставку продукції на протязі 21 дня з моменту перерахування першого авансового платежу.

На виконання п. 3.1 Договору Покупець здійснив перший авансовий платіж у розмірі 57 000, 00 грн., що підтверджується випискою, наданою ЗРУ КБ "Приватбанк" за 05.05.2010р.

Проте Продавець поставку продукції не здійснив.

Внаслідок тривалого порушення строків поставки продукції Покупець (позивач) втратив інтерес до її отримання та вирішив відмовитись від прийняття виконання.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 57 000, 00 грн.

У зв'язку із порушенням договірних зобов'язань позивач просить додатково стягнути з відповідача 5 586, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 4 702, 50 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АБ № 523309, станом на 09.04.2013р. ТОВ "МОТОЛАЙН" знаходиться за адресою: 69118, м. Запоріжжя, пр-т. 40-річчя Перемоги, 65-Б, кв. 13.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/1122/13.

В п.п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 01.04.2013р. про порушення провадження у справі яка направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою пошти "За закінченням строку зберігання". Копія ухвали суду від 11.04.2013р. про відкладення розгляду справи на 16.05.2013р. до суду не поверталась.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО АЛЄКО" (Покупець) та ТОВ "МОТОЛАЙН" (Продавець) укладений договір № 7 від 26.04.2010р. за умовами якого Продавець зобов'язується відвантажити, а Покупець прийняти і сплатити на умовах, висловлених в договорі продукцію, а саме:

- моторезину, (надалі Товар), асортимент (тин резини), кількість і ціна якого вказана в Специфікації. Специфікація оформлена у вигляді додатку до договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що загальна сума Договору відповідно до специфікації складає 79 999, 50 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 13 333, 25 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Покупець здійснює оплату за Товар в такому порядку:

- перший авансовий платіж у розмірі 57 000, 00 грн. перераховується покупцем на протязі 5 днів після письмового узгодження дати оплати;

- другий авансовий платіж у розмірі 18 000, 00 грн. - перераховується на протязі 5 днів після здійснення першого платежу;

- остаточний розрахунок 9 999, 50 грн. здійснюється на протязі п'яти днів з моменту одержання товару.

Згідно п. 3.2 Договору, продавець проводить поставку продукції покупцю на протязі 21 дня з моменту перерахування першого авансового платежу. Умови постачання - DDP м. Запоріжжя.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок - фактуру № СФ - 0000002 від 05.05.2010р. на суму 57 000, 00 грн.

Зазначений рахунок оплачений позивачем 05.05.2010р., що підтверджується банківською випискою за 05.05.2010р. на суму 57 000, 00 грн. (а.с.9).

Докази отримання позивачем товару від відповідача в матеріалах справи відсутні.

01.10.2010р. сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, згідно якому заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 7 від 26.04.2010р. складає 57 000, 00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № 7 від 26.04.2010р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В даному випадку, Продавець проводить поставку продукції покупцю на протязі 21 дня з моменту перерахування першого авансового платежу. Умови постачання - DDP м. Запоріжжя (п. 3.2 Договору).

Позивачем здійснена передоплата у розмірі 57 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою за 05.05.2010р. на суму 57 000, 00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором № 7 від 26.04.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На день звернення позивача до суду та на час прийняття цього рішення відповідач не надав жодного доказу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 57 000,00 грн. чи поставку на вказану суму товару, визначеного договором від 26.04.2010р. № 7 та Специфікацією (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь - яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявника у праві на судовий захист фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України.

В даному випадку вимога про повернення суми попередньої оплати в сумі 57 000,00 грн. позивачем відповідачу доведена, про що свідчить акт звірення розрахунків між сторонами станом на 01.10.2010р. (а.с.10).

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначено у ч.3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання ТОВ "МОТОЛАЙН" умов договору № 7 від 26.04.2010р. в частині поставки товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 57 000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача додатково 4 702, 50 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 4 702, 50 грн. суми втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеної норми права, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та 3 % річних від простроченої суми як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором, повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе зобов'язань, а з інших підстав.

Отже в даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не може розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Згідно до ч. 2, 3, 4 ст. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як зазначено у ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

У разі несвоєчасного повернення сум попередньої оплати проценти за користування чужими коштами нараховуються на підставі статті 536 ЦК України. Якщо укладеним сторонами договором або законом розмір таких процентів не встановлено, то застосування приписів статті 625 названого Кодексу не є можливим.

Умовами договору № 7 від 26.04.2010р., укладеного між сторонами, розмір процентів за користування чужими коштами не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 702, 50 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 4 702, 50 грн. втрат від інфляції грошових коштів слід відмовити.

Також суд роз'яснює позивачу, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України, грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду визнано грошовим (в даному випадку, щодо повернення суми попередньої оплати в зв'язку з не поставкою товару), відповідальність за невиконання такого зобов'язання настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Тому позивач не позбавлений права після набрання даним судовим рішенням законної сили звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми та втрат від інфляції грошових коштів.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОЛАЙН" (69118, м. Запоріжжя, пр. 40-річчя Перемоги, 65-Б, кв. 13, ідентифікаційний код 36803215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО АЛЄКО" (69041, м. Запоріжжя, вул. Трегубова, 31, ідентифікаційний код 24512756) суму попередньої оплати за договором № 7 від 26.04.2010р. в розмірі 57 000 (п'ятдесят сім тисяч) грн. 00 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 4 702 (чотири тисячі сімсот дві) грн. 50 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 5 586 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 21.05.2013р.

Суддя В.М. Соловйов