Постанова

від 20.05.2013 по справі 820/3404/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 травня 2013 р. № 2-а- 820/3404/13-а

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Місто" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Місто" на свою користь адміністративно-господарських санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 4055, 56 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до абз. 1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон України № 875-XII), для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Вказує, що статтею 20 Закону України № 875-XII встановлено обов'язок для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином в порядку визначеному ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), поштовими повідомленнями які направлялися за офіційним місцем знаходження згідно довідки органів реєстрації.

Відповідач у строки встановлені ст.183-2 КАС України не надав суду письмових заперечень проти позову та доказів в обґрунтування правової позиції по зазначеній справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних потреб реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення по робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. №314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).

Згідно п.5 даного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу положень Закону України № 875-XII витікає, що підприємства зобов'язані створювати робочі місця для інвалідів, при цьому ст.18 даного Закону встановлено, що також повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 19 Закону України № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-XII встановлений обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Як було встановлено під час розгляду справи, відповідно до поданого ТОВ "Готель "Місто" звіту про зайнятість інвалідів за 2012 рік за формою №10 - ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2012 році становила 9 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 1 осіб, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України № 875-XII становить 1 особа. Середня річна заробітна плата штатного працівника становить 8113 грн.

В свою чергу, відповідно до наданого ТОВ "Готель "Місто" списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2012 році вбачається, що на підприємстві у даний період працював на посаді кур'єра ОСОБА_1 (термін, на який встановлена інвалідність 30.07.2012 року - 01.08.2013 року), який відпрацював у 2012 році п'ять повних місяців, у яких мав інвалідність.

Суд зауважує, що в розумінні норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України № 875-XII підприємство зобов'язано на протязі всього року здійснювати заходи, направлені на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідачем не було надано доказів належного виконання свого обов'язку щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, що полягало в тому, що відповідачем щомісячно протягом року не подавались звіти форми 3-ПН про необхідність направлення йому для працевлаштування інвалідів щомісяця.

Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив дій, передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на викладене, відповідач мав самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції згідно вимог статті 20 вище зазначеного Закону.

Відповідач не виконав вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не сплатив суму санкцій позивачеві.

Суд зазначає, що відповідачем, на підставі вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не було надано доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 183-2, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Місто" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Місто" (вул. Клочківська, 190-А,м. Харків,61145, код ЄДРПОУ 36987386) на користь Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, одержувач: УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, р/р 31219230700003, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134567) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 4055 (чотири тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 56 коп.

Постанову звернути до негайного виконання.

У десятиденний строк з моменту отримання копії постанови сторона чи інша особа, стосовно якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, може оскаржити дану постанову в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Постанова є остаточною, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку.

Суддя Горшкова О.О.