Рішення

від 22.05.2013 по справі 910/8196/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8196/13 22.05.13

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НВМ" до Фізичної особи-підприємця Гришкова Віталія Олександровича простягнення 85 519,00 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Малиш Л.Г. - директор; Вовк О.О.- представник за довіреністю від 28.02.13. від відповідача Ковенко Л.Д. - представник за довіреністю від 13.05.13.

В судовому засіданні 22.05.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВМ" до фізичної особи-підприємця Гришкова Віталія Олександровича про стягнення заборгованості в сумі 85519,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 4 від 01.06.2011, позивачем виконано свої зобов'язання в повному обсязі, натомість відповідачем здійснювалась оплата за надані послуги невчасно та не в повному обсязі, що і призвело до виникнення у останнього заборгованості з орендної плати у розмірі 38200,00 грн., крім того позивач просить стягнути 56989, 00 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/8196/13 та призначено розгляд справи на 15.05.2013.

13.05.13 відповідач через канцелярію суду надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що до моменту подання позову ним було повністю погашено суму основної заборгованості. Крім того, відповідач зазначає, що нарахування штрафних санкцій проведено позивачем всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України. Враховуючи, що на момент звернення до суду позивачем відповідач вже не мав перед ним боргу, а термін нарахування штрафних санкцій сплив, відповідач просить принити провадження у справі на підставі ч.1-1 ст. 80 ГПК України.

У судове засідання 15.05.2013 представники сторін з'явились, вимоги ухвали суду виконали в повному обсязі.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості, просить стягнути тільки пеню в розмірі 56 989,00 грн. та покласти судові витрати на відповідача.

Позивач, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI), вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.5 Листа Вищого господарського суду від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року", якщо в заяві позивача "про уточнення позовних вимог" відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Дослідивши заяву позивача від 15.05.13, суд дійшов висновку, що за своїм змістом вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом з метою надання відповідачу можливості підготувати заперечення з урахуванням уточнених вимог, оголошено перерву в судовому засіданні до 22.05.13.

У судове засідання 22.05.13 представники сторін з'явились, представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 54 053, 00 грн. пені та 888,54 грн. - 3 % річних. Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог та співставивши її з раніше заявленими вимогами, суд зазначає, що вказана заява в розумінні ст. 22 ГПК України містить одночасно зміну предмета та підстав позову.

Відповідно до п.2 Листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006, № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" за змістом ст.. 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Враховуючи викладене, суд відмовив у прийнятті до розгляду позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 888,54 грн., так як вказані вимоги не були заявлені позивачем при зверненні з позовом до суду та прийняв до розгляду зменшені позовні про стягнення пені в розмірі 54 053, 00 грн.

Представник відповідача надав письмову заяву про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, крім того, з посиланням на ч.6 ст. 232 ГПК України просить припинити нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки, в обґрунтування якого зазначає, що на виконання ним грошових зобов'язань вплинув загальновідомий економічний спад господарюючих суб'єктів. З огляду на те, що відповідач повністю погасив заборгованість ще до моменту звернення позивача до суду, враховуючи ступінь виконання зобов'язання та те, що причини неналежного виконання залежали не від відповідача, враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, останній просить суд зменшити розмір пені до 0 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВМ" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Гришковим Віталієм Олександровичем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.3. договору орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 75,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: 03062 м . Київ, вул. Чистяківська, 6/10, на І поверсі житлового будинку. Приміщення надається для розташування магазину з продажу товарів широкого вжитку та супутніх товарів і послуг, поліграфічних послуг, послуг по виробництву кіно-відео продукції та офіс.

Згідно з п.3.1 договір діє з дня підписання акту прийому-передачі приміщення до 31.12.11.

Відповідно до п.4.1 договору за домовленістю сторін щомісячна орендна плата за користування приміщенням з 01.06.11 становить у червні 2011 року - 8400,00 грн., з липня 2011 року - 9800,00 грн. Орендна плата сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Пунктом 6.1.2 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату.

На виконання умов договору сторонами 01.06.2012 р. було підписано акт прийому-передачі орендованого майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежилі приміщення площею 75,5 кв.м. за адресою: 03062 м. Київ, вул. Чистяківська, 6/10.

31 грудня 2011 року між орендарем та орендодавцем укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 4 від 01.06.2011, відповідно до якої було продовжено строк дії договору до 30.06.12.

19 липня 2012 року за актом прийому-передачі орендар повернув орендодавцеві об'єкт оренди (копія акта наявна в матеріалах справи).

Позивач вказує, що відповідач взяті на себе грошові зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконував, у зв'язку із чим за період з червня 2011 по червень 2012 року за ним утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 38 200,00 грн., яка була повністю погашена відповідачем 09.04.13. Враховуючи викладене, керуючись п. 8.1.1 договору оренди позивач просить стягнути з відповідача 56 989,00 грн. пені за прострочення сплати орендної плати.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи (акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.12, виписки з руху по банківському рахунку відповідача з 01.04.11 по 10.04.13) підтверджується факт існування за відповідачем станом на 01.07.12 заборгованості в розмірі 38 200,00 грн. та погашення вказаної заборгованості частинами, а саме:

10.07.12 платіж на суму 4000,00 грн., 24.07.12 платіж на суму 1500,00 грн., 31.07.12 платіж на суму 3300,00 грн., 23.08.12 на суму 4000,00 грн., 10.09.12 на суму 1500,00 грн., 11.09.12 на суму 2000,00 грн., 26.09.12 на суму 4000,00 грн., 09.04.13 на суму 17900,00 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.4.1 Договору оренди № 4 від 01.06.11 відповідачем було прострочено строк виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 56 989,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1.1 Договору сторони погодили, що орендар у випадку прострочення по оплаті орендних платежів несе наступну відповідальність - пеня в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки починаючи з 20 числа поточного місяця.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи постанову Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 25/187, в яких зазначено, що розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені, судом проведено перерахунок пені.

Судом здійснено перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень встановлених ст. 231, 232, 343 ГК України та ст. 258 ЦК України та враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 18600 25.04.2012 - 20.05.2012 26 7.5000 % 0.041 % 198.20 28400 21.05.2012 - 20.06.2012 31 7.5000 % 0.041 % 360.82 38200 21.06.2012 - 09.07.2012 19 7.5000 % 0.041 % 297.46 24200 10.07.2012 - 23.07.2012 14 7.5000 % 0.041 % 138.85 22700 24.07.2012 - 30.07.2012 7 7.5000 % 0.041 % 65.12 19400 31.07.2012 - 22.08.2012 23 7.5000 % 0.041 % 182.87 15400 23.08.2012 - 09.09.2012 18 7.5000 % 0.041 % 113.61 13900 10.09.2012 - 10.09.2012 1 7.5000 % 0.041 % 5.70 11900 11.09.2012 - 25.09.2012 15 7.5000 % 0.041 % 73.16 7900 26.09.2012 - 26.11.2012 62 7.5000 % 0.041 % 200.74

Всього 1 636 грн. 53 коп.

Враховуючи вищевикладене, за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 636,53 грн.

Суд відмовляє в клопотанні відповідача про зменшення розміру пені до 0 грн., у зв'язку з його необґрунтованістю та не доведенням відповідачем наявності виняткових обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені на підставі ч.3 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати в розмірі 1 636,53 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню, в частині вимог про стягнення 52 416 грн. 47 коп. слід відмовити.

Суд зазначає, що оскільки основна сума заборгованості з орендної плати була повністю сплачена відповідачем 09.04.13, тобто до звернення позивача з даною позовною заявою до суду, то судовий збір в цій частині згідно ч. 2 статті 49 ГПК України покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договірів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гришкова Віталія Олександровича (03057 м. Київ, вул. Довженка, буд. 16-а, кВ.7, ідентифікаційний номер 2059403456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВМ» (04214 м. Київ, вул. Кулібіна, 3/8, ідентифікаційний код 30971868) 1 636 (одну тисячу шістсот тридцять шість) грн. 53 коп. пені, 32 (тридцять дві) грн. 74 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2013

Суддя Пукшин Л.Г.