Постанова

від 22.05.2013 по справі 5009/5026/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.05.2013 р. справа №5009/5026/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапова О.Л., Кододової О.В. За участю представників: від заявникане з'явився від боржникане з'явився від кредитораТишкевич В.В. - за довіреністю розглянувши апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 року у справі№5009/5026/12 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тексинг", м. Полтава до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.01.2013р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тексинг", м. Полтава до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №5009/5026/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Тексинг", м. Полтава.

Ухвалою від 11.03.2013 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором до реєстру вимог кредиторів було внесено вимоги ініціюючого кредитора у сумі 13 520,00 грн. та вимоги Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у сумі 1 017,58 грн.

Вимоги кредиторів залишилися не погашеними, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємства - банкрута. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 року у справі №5009/5026/12, в якій просить апеляційний суд скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції справа розглянута без всебічної повної оцінки всіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства. А саме, вказує на те, що винесення господарським судом Запорізької області постанови про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя фактично унеможливлює виконання Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведення документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку.

Крім того, відповідно до бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, у Боржника наявні розбіжності по формуванню податкових зобов'язань з ПДВ, що фактично виражається в їх заниженні та несплаті коштів до бюджету.

Отже, характер господарських операцій свідчить про мінімізацію товариством податкових зобов'язань та вказує на ознаки здійснення фіктивної господарської діяльності боржника.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

У судове засідання з'явився представник ініціюючого кредитора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013р. залишити без змін.

Представники апелянта та боржника у судове засідання не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.01.2013р. була порушена справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя.

Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 13520,00грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса та виконавчим провадженням органів ВДВС. На підтвердження факту відсутності боржника за юридичною адресою, ініціюючий кредитор вказує про те, що актом державного виконавця встановлено, що боржник відсутній за своїм місцезнаходженням та відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

На інші ознаки відсутності підприємницької діяльності ініціюючий кредитор в заяві про порушення справи про банкрутства не посилався.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором боржника призначений ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Тексинг", м. Полтава. Постанова господарського суду Запорізької області від 17.01.2013р. про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя банкрутом була направлена на адресу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби ДПС, рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать штамп канцелярії господарського суду Запорізької області від 28.01.2013 року за вих. №09-11б/109.

Також, із матеріалів справи видно, що ліквідатором було направлено повідомлення до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як відомому кредитору стосовно витребування інформації, щодо наявності або відсутності кредиторських вимог до боржника. У зв'язку з чим Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 01.03.13 звернулася до ліквідатора та суду з кредиторськими вимогами на суму 1017,58 грн. в наслідок чого Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби є кредитором у даній справі про банкрутство.

Проте, будь-які фінансові документи боржника та інформація про рух коштів та активів боржника ліквідатором - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя до податкової інспекції надано не було.

В постанові про визнання боржника банкрутом підставами для визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону як відсутнього боржника господарський суд Запорізької області посилається на простий вексель серія АА № 1847754 від 13.12.2012 року на суму 13520,00грн., протест про неоплату векселя №2334 від 14.12.2012 року, виконавчий напис нотаріуса №2335 від 14.12.2012р., постанову від 28.12.2012 року Комунарського ВДВС Запорізького міського управління юстиції, про повернення виконавчого документа стягувану, відповідно до якої вказано, що в результаті вжитих державним виконавцем заходами виявити майно на яке можна звернути стягнення та місцезнаходження боржника не вдалося, що підтверджується актом держаного виконавця від 20.12.2012р. Також, в постанові вказано, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців серія АБ №511971 від 28.12.2012р., стало відомо що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поток», м. ,Запоріжжя знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, суд встановив наступне.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, дотримання здійснення підприємницької діяльності, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство.

Чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті, встановлено, що, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7572 від 08.09.2008 року, на цей час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

У зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

В матеріалах справи, на час прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відсутні будь-які дані з реєстру, в яких би містилися вищезазначені записи.

Натомість, в матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців серія АБ №511971 від 28.12.2012р., стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя із якого вбачається, що в графі "Місцезнаходження" міститься запис про знаходження цієї юридичної особи за адресою: 69104, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Чумаченка, буд.43; в графі "Стан юридичної особи": в стані припинення підприємницької діяльності; в графі "дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи": 28.12.2012р.; в графі "Відомості про комісію з припинення": Панков Спартак Олександрович (голова комісії).

Будь-які інші виписки чи довідки із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя в матеріалах справи відсутні.

Тоді як, з наявних у матеріалах справи документах видно, що за 15 днів до внесення відмітки до Єдиного державного реєстру, про прийняття рішення припинити свою діяльність, боржник здійснював господарську діяльність, а саме це підтверджується простим векселем №1847754, який був виданий 13.12.2012р. на оплату заборгованості по Договору поставки №11 від 01.08.2012р. за перед явленням та актом приймання-передачі векселя до Договору №11 від 01.08.2012р., датований 13.12.12р., які підписані директором ТОВ «БК «Поток» - Панков С.О. та скріплено печаткою підприємства.

Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що вексель виписаний особисто директором боржника 13.12.2012р., скріплений печаткою та опротестований у нотаріуса 14.12.2012р., лише за два тижня до поданої заяви про порушення справи про банкрутство.

В свою чергу, матеріалами справи встановлено, що виконавче провадження було порушено 18.12.2012р. та вже 28.12.2012р. (через 10 днів) державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, в якій зазначено, що виявити місцезнаходження боржника не вдалось, підтвердивши це актом державного виконавця від 20.12.2012р.

Зазначені обставини підтверджують невідповідність та безпідставність фіксування відсутності боржника, коли ще 7 днів до цього ТОВ «БК «Поток» здійснював підприємницьку діяльність та видав за пред'явленням вексель з вказанням своєї адреси місцезнаходження.

Зазначене свідчить про те, що посадові органи боржника (директор Панков С.О.) виписував та видавав певні цінні папери - векселя, здійснював їх облік, відповідав по господарським зобов'язанням, а саме здійснював наявно та фактично господарську діяльність підприємства - боржника та не припиняв свою підприємницьку діяльність.

Вказані обставини свідчать про те, що припинення юридичної особи - боржника внаслідок спрощеної процедури банкрутства є ознакою можливого фіктивного банкрутства підприємства, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Тобто, з вказаної вище норми та дій засновників боржника вбачається, що при прийнятті рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи була створена ліквідаційна комісія, виконання функцій якої були покладені на діючого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Поток», а саме Панкова С.О.

Процедура припинення підприємницької діяльності на підставі рішення засновників визначена ст. 110-111 ЦК України, якою передбачено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Стаття 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачає особливості застосування процедури банкротства до боржника, що ліквідується власником.

Лише в разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів під час проведення загальної процедури ліквідації за рішенням власників, наслідком є звернення на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто, наслідком прийняття рішення засновниками про припинення юридичної особи за наявності підстав можливо застосування процедури банкрутства, яке визначено ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, з моменту внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців - 28.12.2012р. про припинення діяльності та до порушення справи про банкрутство здійснено в один день, тому виявити обставини, які свідчать про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство не передбачається можливим, та матеріалами справи, жодна із ознак (недостатність вартості майна боржника, який ліквідується за рішенням власника та інші) не підтверджена належними доказами.

Разом з цим, лише внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про прийняття рішення засновників, про припинення підприємницької діяльності не може свідчити та доводити, вже в цей же день відсутність підприємницької діяльності боржника. Зазначена відмітка підтверджує лише ті обставини, що за рішенням власника розпочалась процедура ліквідації юридичної особи за правилами визначеними ст. 110-111 ЦК України, а ні за вимогами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як відсутнього боржника.

На підставі чого, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та внесення інформації щодо знаходження юридичної особи в стані припинення має різну правову природу та різні наслідки порушення справи про банкрутство.

Отже, наявність у Єдиному державному реєстрі запису про те, що юридична особа перебуває у стані припинення не може вважатися доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що, судом першої інстанції не були перевірені обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури, а за відсутності такої перевірки, чи надано таким обставинам відповідну оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, приймаючи ухвалу у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя, суд першої інстанції належно не встановив та перевірив дотримання ліквідатором боржника всіх вимог Закону при здійсненні ліквідаційної процедури Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя.

У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які посилався скаржник, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності достатніх доказів неплатоспроможності боржника та відсутність його за місцезнаходженням є обґрунтованими та доведеними.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтверджували неплатоспроможність боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя та відсутність його за місцезнаходженням. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом на підставі ст.52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з наявністю ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, є такими, що не відповідають нормам законодавства про банкрутство.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 5009/4281/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 року у справі №5009/5026/12 - задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 року у справі №5009/5026/12 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі №5009/5026/12 про банкрутство - скасувати.

Припинити провадження у справі про банкрутство № 5009/5026/12.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Запорізької міської ради та державному реєстратору м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 34314540), м. Запоріжжя у зв'язку з ліквідацією банкрута, згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та внесення відповідного запису до реєстру про відновлення стану юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поток", м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 34314540).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

О.В. Кододова