Постанова

від 23.10.2008 по справі 2а-7286/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-7286/08

Справа

№ 2а-7286/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23  жовтня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський

окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого

судді: П'янової Я.В.

При

секретарі: Нікітіної О.В.

За

участю представників сторін:

Позивача:

Двоскін С.О., Агаєва С.М.

Відповідача: Симонов А.А.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного

адміністративного суду позовну заяву Повного товариства „Двоскін і компанія

„Ломбард „Акцептор” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.

Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач,

Повне товариство «Двоскін і компанія «Ломбард «Акцептор», звернувся до

Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у

Ленінському районі м. Харкова від 04.06.2008 року № 0000142200/0.

В

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.06.2008 року

отримав оскаржуване податкове повідомлення - рішення, згідно якого з посиланням

на акт від 26.05.08р. за № 1076/22-208/22657338 зазначено, що відповідно до

п.п.7.4.1., п. 7.4.3., п. 7.4. Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», п.п. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку

на прибуток фінансових установ за основним платежем 20969,00 грн. та штрафні

санкції 4193,80 грн. Мотивуючи позов позивач зазначає, що податковий орган

безпідставно та необґрунтовано визначив, що ціна продажу нежитлового приміщення

по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 11.10.2007р., укладеним з

громадянами ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у сумі 45000,00 грн. нижча за звичайні і такий

висновок податкового органу не ґрунтується на законі та суперечить приписам законодавчих

та нормативних актів, зокрема базується на довільному трактуванні з боку

відповідача приписів п.п. 1.20.1 .,1.20.2., п.п. 1.20.5-1, п. 1.20 ст. 1 Закону

України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема позивач стверджує, що

висновки щодо завищення об'єктів оподаткування внаслідок застосування так

званих звичайних цін до угоди купівлі-продажу приміщення суперечать прямій

вимозі п. 1,20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У

судовому засіданні позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному

обсязі.

Відповідач,

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, проти задоволення позову заперечує з

підстав, викладених у письмових запереченнях  

на   позовну   заяву.  

Представник   відповідача   у  

судовому   засіданні посилається

на безпідставність доводів позивача, вважає, що порушень вимог Закону при

виданні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не припущено.

Дослідивши

матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов

висновку про задоволення позову, виходячи з таких підстав.

При

розгляді матеріалів справи судом встановлено, що 26 травня 2008 року Державною

податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова була проведена

документальна перевірка Повного товариства «Двоскін і компанія «Ломбард

«Акцептор» з питання дотримання вимог податкового і валютного законодавства за

період з 01.01.2006            року по

31.12.2007 року, за наслідками проведення якої складено акт №

1076/22-208/22657338 від 26.05.08р.

Перевіркою

було, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1., п. 7.4.3., п.

7.4. статті 7 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку

підприємств», у частині включення позивачем до складу валових доходів доходу

від продажу нежитлового приміщення, що призвело до заниження податку на

прибуток за IV кв. 2007 року на суму 20969,00

грн.

За

результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від

04.06.2008 року № 0000142200/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання

по податку на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних

організацій за основним платежем 20969,00 грн. та штрафні санкції 4193,80 грн.,

на загальну суму 25162,80 грн.

Підставою

для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток і

застосуванню штрафних санкцій стали висновки ДПІ у Ленінському районі м.

Харкова про порушення підприємством позивача приписів п.п.7.4.1., п. 7.4.3., п.

7.4. статті 7 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку

підприємств».

Матеріалами

справи підтверджено, що 11.10.2007 року між Повним товариством «Двоскін і

компанія «Ломбард «Акцептор» та фізичними особами ОСОБА_1. та ОСОБА_2. був

укладений договір купівлі продажу нежитлового приміщення загальною площею 75,9

кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, де позивач виступив продавцем

приміщення, а фізичні особи - покупцями. Відповідно до умов зазначеного

договору ціна приміщення складає 45000,00 грн.

Поняття

звичайної ціни та порядок її визначення встановлюється положеннями п. 1.20

статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до

підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено

інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами

договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна

відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна,

за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає

передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого

примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють

достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку

ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають

однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності

товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають

на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару,

якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні

відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари

(роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають

подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм

виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення

однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість,

наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Законом

України «Про державну податкову службу в Україні» визначено статус державної

податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. В силу

ст. 3 вказаного Закону органи державної податкової служби України у своїй

діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими

нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями ВР АР

Крим і Ради міністрів АР Крим, органів місцевого самоврядування з питань

оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Матеріалами справи встановлено,

що не погоджуючись з вартістю об'єкту продажу

за договором від 11.10.2007р.,

укладеним позивачем з громадянами ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у сумі 45000,00 грн. та

визнаючи ціну договору нижчою за звичайні ціни -

податковий орган в акті від

26.05.08р. № 1076/22-208/22657338, що був підставою для

винесення оскаржуваного рішення,

послався на інформацію, отриману з Листа Універсальної біржі «Україна» вих. №

226 від 16.04.2008 р. та Листа Торгово-промислової палати вих. №259/63.07-13

від 12.05.2008 р.

Інших

джерел, з яких відповідач виходив визнаючи не відповідність ціни договору рівню

справедливих ринкових цін, матеріали справи не містять.

Також

суд вважає за необхідне зауважити на таке.

У

відповіді на запит податкового органу про ринкову вартість нежитлових

приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 Торгово-промислова палата

повідомила, що вартість 1 кв.м. такого нежитлового приміщення станом на

01.10.2007 р. могла складати 380-800 у.о.

Крім

того, в цьому листі була примітка, що для більш точного визначення ринкової

вартості приміщення необхідно проведення оцінки конкретного об'єкта з

проведенням повного комплексу оціночних процедур відповідно до Національного

стандарту №2 «Оцінка недвижимого майна» і ін. нормативними документами.

У

відповіді на запит податкового органу про ринкову вартість нежитлових

приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 Універсальна біржа «Україна»

повідомила, що відповідно до інформаційно-аналітичних даних вартість 1 кв.м.

такого приміщення в жовтні 2007 р. складала від 380 до 800 у.о. (в залежності

від стану приміщення та наявності комунікацій).

Аналіз

зазначених листів, покладених податковим органом у свої висновки, свідчить про

те, що оцінка вартості нежитлового приміщення проводилася даними установами без

фактичного виїзду на об'єкт, без врахування стану приміщення та наявності

комунікацій, тобто без проведення повного комплексу оціночних процедур згідно з

вимогами чинного законодавства.

Підпунктом

1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг)

використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару

договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема,

враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки

виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також

інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на

ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються

співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну,

або може бути економічно обґрунтована. Зокрема, але не виключно, враховуються

знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на

товари, втратою товарами якості або інших властивостей; збутом неліквідних або

низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні

товарів на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою

ознайомлення з ними споживачів.

В силу

1.20.5-1. ст.1 Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з

використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів

обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними

положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними

стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування

терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та

"чиста вартість реалізації", які використовуються в національних

положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з

питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна

ціна", визначеного цим Законом.

Відповідно

до пп. 4.3.3 п. 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими

фондами" від 21.12.2000 року № 2181 -111 методика визначення суми

податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є

загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів

визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з

питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Обов'язок

доведення того, що ціна договору, не відповідає рівню звичайної ціни, згідно з

пп.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

покладається на податковий орган.

Відповідачем

у встановленому законом порядку не доведено невідповідність ціни продажу

нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від

11.10.2007р. на користь громадян ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

З урахуванням наведених вище

приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд критично

ставиться до висновків акту відповідача № 1076/22-208/22657338 від 26.05.08р. з

посиланням на Листи Універсальної біржі «Україна» вих. № 226 від 16.04.2008 р.

та Торгово-промислової палати вих. №259/63.07-13 від 12.05.2008 р., оскільки

зазначені документи суперечать позиції ДПА України, що викладена у Листі №

1152/6/17-3116 (2533/7/17-3117). Відповідно до вказаного листа, при визначенні

оціночної вартості нерухомого майна, при його купівлі-продажу, згідно з п.п.

11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»

дохід платника податку від продажу об'єкту нерухомості визначається виходячи з

ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості

такого нерухомого майна, нарахованої державним органом, уповноваженим

здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства. До визначення державного

органу, уповноваженого здійснювати таку оцінку при врахуванні податку слід

виходити з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче вартості

такого майна, яка міститься у витягах з реєстру прав власності на нерухоме

майно, що видаються органами БТІ.

Жодного

висновку, уповноваженого органу, щодо не відповідності ціни договору

купівлі-продажу - рівню звичайної ціни матеріали справи не містять.

Відповідно

до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за

домовленістю сторін.

Однак з

матеріалів перевірки Повного товариства «Двоскін і компанія «Ломбард «Акцептор»

вбачається, що обов'язок доведення того, що ціна договору купівлі-продажу, не

відповідає рівню звичайної ціни, на порушення приписів пп.1.20.8 ст.1 Закону

України «Про оподаткування прибутку підприємств», органом державної податкової

служби, у встановленому Законом порядку, не виконаний.

З урахуванням

наведеного, положення частини 2 статті 19 Конституції України, в силу якого

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією України та Законами України, суд дійшов висновку про

законність та обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на

вищевикладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний

суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Повного товариства „Двоскін і

компанія „Ломбард „Акцептор” до Державної податкової інспекції у Ленінському

районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення

задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове

повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000142200/0 від

04.06.2008 р.

На постанову через

суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом

десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду

апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна

скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.

Постанова набирає законної сили після

закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду

набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови

складено та підписано 28.10.2008 р.

Суддя                                                                                                                  Я.В.П'янова