Рішення

від 20.05.2013 по справі 904/2210/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.13р. Справа № 904/2210/13

За позовом Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Люксембурзький", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості у розмірі 283 951 грн. 70 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „Торговий дім "Люксембурзький" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „АРДІС", м. Кривий Ріг про стягнення основного боргу у розмірі 272 770 грн. 12 коп., пені - 9 317 грн. 98 коп. та 1 863 грн. 60 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 28 від 15.02.2012 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.04.2013 року.

08.04.2013 від позивача надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою суду від 08.04 2013 розгляд справи відкладено до 22.04.2013. Ухвалою суду від 22.04.2013 розгляд справи відкладено на 20.05.2013.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду (арк. с. 92-93).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справі розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2012 року між Закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Люксембурзький» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДІС» (далі - відповідач, дистриб'ютор) було укладено договір поставки № 28 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати дистриб'ютору продукцію - кондитерські вироби (далі - повар) у повному асортименті, партіями, згідно попередньо погодженої з продавцем письмової заявки дистриб'ютора.

Під товаром розуміють кондитерські вироби в асортименті, що поставляються згідно накладних (п. 2.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 381 546 грн. 34 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 20463 від 30.10.2012 року на суму 35 423 грн. 76 коп., № 21120 від 06.11.2012 року на суму 24 653 грн. 39 коп., № 21695 від 13.11.2012 року на суму 21 602 грн. 10 коп., № 21873 від 13.11.2012 року на суму 3 461 грн. 92 коп., № 22228 від 20.11.2012 року на суму 1 472 грн. 90 коп., № 22237 від 20.11.2012 року на суму 31 158 грн. 64 коп., № 22979 від 27.11.2012 року на суму 19 184 грн. 71 коп., № 23177 від 28.11.2012 року на суму 17 831 грн. 89 коп., № 24110 від 11.12.2012 року на суму 59 402 грн. 45 коп., № 24118 від 11.12.2012 року на суму 22 614 грн. 38 коп., № 24121 від 11.12.2012 року на суму 3 489 грн. 00 коп., № 24124 від 11.12.2012 року на суму 38 684 грн. 94 коп., № 24379 від 18.12.2012 року на суму 2 182 грн. 42 коп., № 24648 від 18.12.2012 року на суму 54 767 грн. 30 коп., № 24660 від 18.12.2012 року на суму 34 228 грн. 62 коп. та № 24673 від 18.12.2012 року на суму 11 387 грн. 92 коп., підписаними обома сторонами (арк. с. 27-42).

Згідно з п. 4.4 договору розрахунки за кожну партію товару дистриб'ютор здійснює безпосередньо з продавцем на наступних умовах відстрочки платежу 30 (тридцять) календарних днів.

У платіжному дорученні дистриб'ютор повинен вказати номер цього договору і номер накладної, по якій він здійснює оплату за товар. При відсутності такого посилання продавець зараховує платежі, що поступають, за договором починаючи з найдавніших поставок.

Як зазначає позивач, перший платіж за накладною № 20463 відбувся 14.12.2012 року згідно банківської виписки № 994 і становив 8 329 грн. 24 коп. з загальної суми платежів. Решта накладних не була оплачена.

Отже, відповідач частково сплатив поставлений товар у розмірі 8 329 грн. 24 коп., що підтверджується банківською випискою № 994 (арк. с. 96).

05.02.2013 відповідачем було здійснено часткове повернення товару згідно накладних на повернення від 05.02.2013 року № 2084, № 2085, № 2086, № 2087, № 2088, № 2089, № 2090, № 2091, № 2092, № 2093, № 2094, № 2095, № 2096, № 2097, № 2098, № 2099, № 2100, № 2101, № 2102, № 2103, № 2104, № 2105, № 2106 на загальну суму 100 446 грн. 89 коп. (арк. с. 45-68).

31.01.2013 сторони підписали акт звірки-розрахунків, відповідно до якого відповідач погодився з існуючою у нього заборгованістю перед позивачем у розмірі 373 217 грн. 10 коп. (арк. с. 43).

06.02.2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 38, в якій просив погасити існуючу заборгованість у 7 денний термін. Однак дану претензію відповідач лишив без відповіді та заборгованість не сплатив.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 272 770 грн. 12 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 272 770 грн. 12 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 272 770 грн. 12 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 317 грн. 98 коп.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.5. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 9 317 грн. 98 коп.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 1863 грн. 60 коп.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 1863 грн. 60 коп., заявленої позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 679 грн. 03 коп., відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АРДІС" (вул. Тягова підстанція, буд. 18, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50048; код ЄДРПОУ 36876681) на користь Закрите акціонерне товариство „Торговий дім "Люксембурзький" (3-й Водопровідний провулок, буд. 9, м. Одеса, 65007; код ЄДРПОУ 32833932) 272 770 грн. 12 коп. (двісті сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят грн. 12 коп.) - основного боргу, 9 317 грн. 98 коп. (дев'ять тисяч триста сімнадцять грн. 98 коп.) - пені, 3 % річних у розмірі 1 863 грн. 60 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят три грн. 60 коп.) та 5 679 грн. 04 коп. (п'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн. 04 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 22.05.13р.