Рішення

від 20.05.2013 по справі 904/2715/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.13р. Справа № 904/2715/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківська комора", м. Бровари, Київська область

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 243920 грн. 24 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Калищук Р.М. - представник за дов. від 01.10.2012 р. № 01/10/12-2

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківська комора» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 243 920 грн. 24 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №07/08/11-2 від 07.08.2011 в частині повної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 22.04.2013. Ухвалою від 22.04.2013 розгляд справи відкладено на 20.05.2013.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки поштовий конверт (арк. с. 127) з ухвалою суду, який направлявся на адресу відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ № 514064 від 15.04.2013: АДРЕСА_1, повернулось з поштовою відміткою: "адресат не проживає".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справі розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківська комора» (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 07/08/11-2 (далі договір). Відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується у порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупця товар (далі-продукція), у відповідній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити продукцію згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці, загальна вартість, а також строки поставки кожної партії продукції визначаються згідно двосторонньої узгодженої специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна кількість продукції, що має бути поставлена згідно договору, визначається як наростаюча кількість за усіма поставками, що відбулися згідно оформлених специфікацій (п. 1.3. договору).

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця за її передачі. Передача (приймання) кожної партії продукції оформлюється двостороннім актом приймання-передачі (або товарною накладною), які є невід'ємною частиною цього договору. Акт приймання-передачі (товарна накладна) кожної партії продукції підписується повноважними представниками, а також скріплюється печатками постачальника та покупця (п. 2.13. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору оплата здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 15 (п'ятнадцять) банківських днів з дати поставки партії продукції на основі виставлених постачальником рахунків.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 668 720 грн. 24 коп., відповідно до видаткових накладних № РН-0000026 від 17.08.2011 на суму 110 000 грн., № РН-0000031 від 01.09.2011 на суму 165 000 грн. 24 коп., № РН-0000036 від 09.09.2011 на суму 55 000 грн., № РН-0000051 від 22.09.2011 на суму 55 000 грн., № РН-00000216 від 25.11.2011 на суму 57 860 грн., № РН-00000238 від 05.12.2011 на суму 57 860 грн., № РН-00000282 від 15.12.2011 на суму 52 600 грн., № 66 від 03.02.2012 на суму 59 400 грн., № 281 від 20.03.2012 на суму 56 000 грн., що містяться у матеріалах справи (арк. с. 13-21).

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару у розмірі 424 800 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку (арк. с. 22-40).

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 243 920 грн. 24 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 243 920 грн. 24 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 243 920 грн. 24 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 878 грн. 41 коп. грн., відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI з січня 2013 р. встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 147 грн. 00 коп. Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, позивач повинен був сплатити суму судового збору у сумі 4 878 грн. 41 коп.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, зайво сплачений судовий збір у розмірі 2 314 грн. 41 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківська комора» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. М. Луганової, 4-Б, 18 поверх, код ЄДРПОУ 36287671) суму основного боргу у розмірі 243 920 грн. 24 коп. (двісті сорок три тисячі дев'ятсот двадцять грн. 24 коп.) та 7 192 грн. 82 коп. (сім тисяч сто дев'яносто дві грн. 82 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківська комора» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. М. Луганової, 4-Б, 18 поверх, код ЄДРПОУ 36287671) суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 2 314 грн. 41 коп. (дві тисячі триста чотирнадцять грн. 41 коп.), про що видати ухвалу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко

Повне рішення складено 22.05.13р.