Рішення

від 15.05.2013 по справі 916/538/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р.Справа № 916/538/13-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Борисенко В.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лушпа О.А. за довіреністю № 25/03/13-УК від 25.03.2013р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Укркур'єр" до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматіс" про стягнення 65 889,76 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укркур'єр" (далі по тексту - ТОВ „Укркур'єр") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматіс" (далі по тексту - ТОВ „Автоматіс") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 65 889,76 грн., яка складається з суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 64 508,00 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 381,76 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в засіданнях суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте ТОВ „Автоматіс" не скористалось наданим законом правом на участь свого представника в судовому процесі. Оскільки відповідачем не було подано відзив на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

На підставі платіжних доручень № 457 від 01.02.2012р., № 819 від 30.03.2012р. та № 1727 від 03.08.2012р. позивачем було перераховано на користь ТОВ „Автоматіс" грошові кошти в загальній сумі 64 508,00 грн., призначення платежів - плата за інформаційно-консультаційне обслуговування згідно рахунків № 10 від 31.10.2011р., № 14 від 20.03.2012р., а також часткова оплата рахунку № 60 від 02.08.2012р.

В свою чергу, як свідчить зміст рахунків № 26.12.2011р. № ЛУ000000015, № 14 від 20.03.2012р. та № 60 від 02.08.2012р., суми яких співпадають із розміром платежів, здійснених позивачем, вказані рахунки було виставлено ТОВ „Автоматіс" з метою отримання плати за послуги з інформаційно-консультаційного обслуговування, а також в якості плати за виконані роботи. Підставою виставлення рахунків було визначено договір № 37 від 03.10.2011р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі із договорів.

Згідно зі ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В свою чергу, положеннями ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як стверджує позивач, грошові кошти в сумі 64 508,00 грн., перераховані на користь ТОВ „Автоматіс" згідно з платіжними дорученнями № 457 від 01.02.2012р., № 819 від 30.03.2012р. та № 1727 від 03.08.2012р., сплачувались ТОВ „Укркур'єр" в рахунок попередньої оплати вартості надання послуг за інформаційно-консультаційне обслуговування. В процесі розгляду даної справи представником позивача було наголошено, що договір на надання вказаних послуг як підстава для виникнення цивільних прав та обов'язків сторін, останніми укладено не було, у зв'язку з чим, ТОВ „Автоматіс" не було надано позивачу будь-яких послуг, вартість яких була передплачена з боку ТОВ „Укркур'єр".

У зв'язку із неукладенням договору про надання послуг та ненаданням їх з боку відповідача, ТОВ „Укркур'єр" було надіслано на адресу ТОВ „Автоматіс" вимогу, викладену у листі від 06.08.2012р. за вих № 06/08, про повернення отриманих грошових коштів в загальній сумі 64 508,00 грн. як безпідставно набутих. Проте, незважаючи на пред'явлення даної вимоги, спірні грошові кошти повернуті відповідачем не були.

За таких обставин, безпідставне перерахування позивачем на користь ТОВ „Автоматіс" грошових коштів в сумі 64 508,00 грн. згідно з платіжними № 457 від 01.02.2012р., № 819 від 30.03.2012р. та № 1727 від 03.08.2012р., а також неповернення цих коштів відповідачем у добровільному порядку, незважаючи на пред'явлення вимоги з цього приводу, і зумовило звернення ТОВ „Укркур'єр" до суду з позовом про стягнення з ТОВ „Автоматіс" безпідставно набутих грошових коштів в сумі 64 508,00 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 381,76 грн. в порядку ст. 1212-1214 ЦК України.

Положеннями глави 83 ЦК України врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок або безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпід ставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналізуючи наведені законодавчі положення, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступному. Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, повинно мати місце набуття або збереження майна; по-друге, таке набуття або збереження майна повинно бути за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язковою умовою виникнення даного виду зобов'язань є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

При цьому, слід зауважити, що відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи, а саме: платіжними дорученнями № 457 від 01.02.2012р., № 819 від 30.03.2012р. та № 1727 від 03.08.2012р. повністю підтверджено факт перерахування позивачем на користь ТОВ „Автоматіс" грошових коштів в сумі 64 508,00 грн. В свою чергу, докази виникнення між сторонами по справі правовідносин із надання послуг на умовах договору, як того вимагають наведені вище по тексту рішення положення Цивільного та Господарського кодексів України, зокрема складений у вигляді єдиного документу договір з цього приводу із погодженням необхідних істотних умов, так само як і первинні бухгалтерські документи на підтвердження виконання ТОВ „Автоматіс" обов'язку надати позивачу послуги, вартість яких передплачена останнім, в матеріалах справи відсутні .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірні грошові кошти в розмірі 64 508,00 грн. були набуті відповідачем за рахунок ТОВ „Укркур'єр" без відсутності передбаченої законом підстави. В порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України вказаний висновок суду в процесі розгляду справи відповідачем спростовано не було.

Як вже зазначалось по тексту рішення вище, позивачем було пред'явлено ТОВ „Автоматіс" вимогу, викладену у листі за вих. № 06/08 від 06.08.2012р., про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 64 508 грн. Надсилання даного документу на адресу відповідача підтверджується квитанцією установи поштового зв'язку із календарним штемпелем від 06.08.2012р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи надіслання позивачем вимоги відповідачу про повернення безпідставно отриманих останнім грошових коштів в сумі 64 508,00 грн. та нездійснення останнім свого обов'язку щодо їх повернення після пред'явлення позивачем вимоги з цього приводу, з огляду на висновки, до яких дійшов суд при вирішенні даної справи, про отримання відповідачем зазначених грошових коштів без достатніх правових підстав, відповідно до ст.ст. 530, 1212-1213 ЦК України суд вважає за правомірне задовольнити позовні вимоги ТОВ „Укркур'єр" в частині стягнення з ТОВ „Автоматіс" грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав, в сумі 64 508,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач наголошує, що за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 64 508,00 грн. відповідач зобов'язаний сплатити відсотки в розмірі облікової ставки НБУ за весь період користування, а саме з 10.08.2012р. по 05.02.2013р., що складає 102 календарних дні (при цьому, кількість днів безпідставного користування коштами протягом зазначеного періоду позивачем була визначена помилково, оскільки названий період є значно тривалішим, ніж 102 календарних дні). В обґрунтування розміру відсотків, які підлягають нарахуванню, позивач посилався на положення ч. 6 ст. 231 ГК України. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на наведені положення закону суд зазначає, що відсотки за користування чужими грошовими коштами не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим, положення ч. 6 ст. 231 ГК України щодо визначення відсоткової ставки, яка застосовується при визначенні розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, застосуванню не підлягають.

Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у спірних правовідносинах розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами сторони не встановлювали, суд зазначає про необхідність застосування вищенаведених положень ч. 2 ст. 625 ЦК України при визначенні відсоткової ставки, яка використовується для розрахунку розміру відсотків за безпідставне користування відповідачем чужими грошовими коштами.

Таким чином, здійснивши розрахунок відсотків за безпідставне користування відповідачем чужими грошовими коштами в сумі 64 508,00 грн. за вихідними даними позивача, а саме протягом періоду 2012р. тривалістю 102 календарних дні, що не суперечить обставинам справи, суд дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ „Автоматіс" до сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 539,33 грн. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заборгованість ТОВ „Автоматіс" перед ТОВ „Укркур'єр" в загальному розмірі 65 047,33 грн., яка складається з суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 64 508,00 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 539,33 грн., витікає з положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову ТОВ „Укркур'єр" на суму 65 047,33 грн. Таким чином, з ТОВ „Автоматіс" слід стягнути на користь позивача суму безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 64 508,00 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 539,33 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610 - 612, 617, 625, 1212 - 1214 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610 - 612, 617, 625, 1212 - 1214 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматіс" /65016, м. Одеса, вул. Окружна, 10/4, код ЄДРПОУ 37352201/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Укркур'єр" /65029, м. Одеса, вул. Ніжинська, 44, кв. 9, код ЄДРПОУ 36344137/ безпідставно набуті грошові кошти в сумі 64 508 грн. 00 коп. /шістдесят чотири тисячі п'ятсот вісім грн. 00 коп./, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 539 грн. 33 коп. /п'ятсот тридцять дев'ять грн. 33 коп./, судовий збір в сумі 1 698 грн. 50 коп. /одна тисяча шістсот дев'яносто вісім грн. 50 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 20.05.2013р.

Суддя С.П. Желєзна