Рішення

від 21.05.2013 по справі 761/1173/13- ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1173/13- ц

Провадження №2/761/2890/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Мальцева Д.О.,

при секретарі Жигня І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верніс» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні та заборгованості за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 4678,10 грн. у тому числі 3933,12 грн. невиплаченої заробітної плати, 744,98 грн. компенсації за 18 календарних днів невикористаної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 14996,53 грн., що разом становить 19674,63 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказом № 13-к/п від 17.10.2011 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Верніс». 31.07.2012 року наказом № 23-к/з ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ «Верніс» за власним бажанням.

Однак, на дату звільнення 31 липня 2012 року розрахунок з позивачем відповідач не провів, на її додаткові звернення щодо виплати належних їй при звільненні сум відповідач не реагував, в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, на думку позивача, відповідачем не було здійснено виплата заробітної плати в повному обсязі, а також не проведено повного розрахунку з ним, як працівником, котрий звільнився, а тому на підставі положень ст. ст. 115-117, 237-1 КЗпП України позивач просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду невідомі. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи належним чином, а саме направлялись судові повістки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2011 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера у ТОВ «Верніс», що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с. 3).

На підставі наказу № 23-к/з від 31 липня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ «Верніс» за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпПУкраїни, що підтверджується наказом № 23-к/з від 31.07.2012 року та записом у трудовій книжці (а.с. 3,4).

Відповідно до наказу № 23-к/з від 31.07.2012 року ОСОБА_1 відповідач повинен був провести остаточний розрахунок і виплатити компенсацію за 18 календарних днів невикористаної відпустки за період з 17.10.2012 року по день звільнення (а.с. 4).

Однак, на дату звільнення 31 липня 2012 року розрахунок з позивачем відповідач не провів.

Згідно розрахунку компенсації невикористаних днів відпустки при звільненні за період з 17.10.2011 року по 31.07.2012 року (18 днів) компенсація становить 909, 18 грн. (а.с.5).

Як зазначила в судовому засіданні позивач, за період її роботи на посаді головного бухгалтера в ТОВ «Верніс» виникла заборгованість у відповідача по заробітній платі у розмірі 3933,12 грн., яку під час звільнення виплачено не було. Крім того, зазначила, що їй не було виплачено компенсацію за 18 невикористаних днів відпустки, яка складає 744,98 грн.

Стаття 48 КЗпП України визначає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю і кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачкою доведено обставини на підтвердження заявлених нею позовних вимог і надано суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що при звільненні її з роботи, як і у послідуючому відповідачем не проведено виплату всіх належних їй до виплати сум.

Крім того, в судовому засідані позивачем було надано розрахунок шодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд перевіривши зазначений розрахунок, вважає його таким що підтверджується наданими доказами в справі.

Таким чином, сума невиплаченої заробітної плати з урахуванням компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 4678,10 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 14996,53 грн., що розрахований згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.95р. станом на 15 травня 2013 року - підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати розподіляються судом відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 74, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верніс» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні та заборгованості за час затримки розрахунку- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верніс» (адреса: 01024, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 26 «А», ідентифікаційний код 37506494) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) невиплачену заробітну плату з урахуванням компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 4678,10 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 14996,53 грн., а разом: 19674,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верніс» (адреса: 01024, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 26 «А», ідентифікаційний код 37506494) на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути, подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене через Шевченківський районний суд м.Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя: