Рішення

від 20.05.2013 по справі 201/1455/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1455/13-ц

2/201/836/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач на підставі рішень Дніпропетровської міської ради № 89/18 від 14 липня 2004 року та № 489/26 від 20 квітня 2005 року за актом приймання - передачі 19 травня 2005 року передав, а позивач прийняв у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 0,2805 га, площа частки, за яку справляється плата, становить 7,42 % або 0,0208 га по фактичному розміщенню нежитлових приміщень власником яких на дату передачі земельної ділянки в оренду був позивач, а саме: нежитлові приміщення НОМЕР_1, ХХХV, що знаходяться у будинку під номером АДРЕСА_1, зареєстрована в державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:336:0001.

05 січня 2011 року нежитлові приміщення НОМЕР_1, ХХХV, що знаходяться у будинку під номером АДРЕСА_1 були відчужені позивачем згідно договору дарування нежитлових приміщень на користь ОСОБА_2.

16 березня 2011 року позивач листом повідомив відповідача про перехід права власності на нежитлові приміщення до іншого власника та припинення дії договору, але жодної відповіді щодо подальших дій стосовно розірвання діючого договору оренди землі отримано не було.

22 жовтня 2012 року позивач вдруге звернувся до відповідача з листом про перехід права власності на нежитлове приміщення, розташовані на орендованій земельній ділянці, до нового власника ОСОБА_2, однак знову ніякої відповіді не отримав. Тому позивач просить суд договір оренди земельної ділянки від 19 травня 2005 року укладений між позивачем та відповідачем загальною площею 0 ,2805 га, площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 7,42% або 0 ,0208 га по фактичному розміщенню нежитлових приміщень, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:336:0001 - розірвати з 12 січня 2011 року; зобов'язати відповідача підписати акт приймання - передачі від позивача земельної ділянки загальною площею 0,2805 га, площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 7,42% або 0,0208 га по фактичному розміщенню нежитлових приміщень, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:336:0001 та стягнути судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач на підставі рішень Дніпропетровської міської ради № 89/18 від 14 липня 2004 року та № 489/26 від 20 квітня 2005 року за актом приймання - передачі 19 травня 2005 року передав, а позивач прийняв у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 0,2805 га, площа частки, за яку справляється плата, становить 7,42 % або 0,0208 га по фактичному розміщенню нежитлових приміщень власником яких на дату передачі земельної ділянки в оренду був позивач, а саме: нежитлові приміщення НОМЕР_1, ХХХV, що знаходяться у будинку під номером АДРЕСА_1, зареєстрована в державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:336:0001 /а.с. 7-9, а.с.12-13, а.с. 18-24/.

05 січня 2011 року нежитлові приміщення НОМЕР_1, ХХХV, що знаходяться у будинку під номером АДРЕСА_1 були відчужені ОСОБА_1 згідно договору дарування нежитлових приміщень на користь ОСОБА_2 / а.с. 25-26/. Договір дарування нежитлових приміщень був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі № 22 /а.с. 27/. Право власності на нежитлові приміщення було зареєстровано за новим власником ОСОБА_2 КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 12 січня 2011 року , реєстраційний номер 30863635 /а.с.28/.

В зв'язку з відчуженням нежитлових приміщень які розташовані на орендованій земельній ділянці позивач листом від 16 березня 2011 року повідомив Дніпропетровську міську раду про перехід права власності на нежитлові приміщення до іншого власника та припинення дії договору, але жодної відповіді щодо подальших дій стосовно розірвання діючого договору оренди землі позивачем отримано не було /а.с. 29/.

22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до відповідача з листом про перехід права власності на нежитлове приміщення, розташовані на орендованій земельній ділянці, до нового власника ОСОБА_2 /а.с. 30/, однак відповідь на своє звернення отримав лише 19 лютого 2013 року /а.с. 66-68/, тобто вже після звернення позивача до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 651 ч. 2 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Пунктом 12.5 договору оренди земельної ділянки від 12 травня 2005 року укладеного сторонами в цій справі, передбачена можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, зокрема на підставах, зазначених законодавством України.

Відповідно ст. 141 ч. 1 п.п. а, е ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється в разі, між іншим, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 1, 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»)

Так, ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок , будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже виходячи з вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувану - право власності або право користування.

У відповідності до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, заслухавши та дослідивши пояснення сторін, суд вважає їх належними та достатніми для вирішення справи по суті, та такими, що відповідають вимогам статей 59-60 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, те що позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування спірною земельною ділянкою здійснює інша особа, а законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї з сторін договору суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди землі.

Відповідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею і документально підтвердженні судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,10, 11, 60, 214, 215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Договір оренди земельної ділянки від 19 травня 2005 року укладений між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою загальною площею 0,2805 га, площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 7,42% або 0,0208 га по фактичному розміщенню нежитлових приміщень, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:336:0001 - розірвати.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Демидова