Рішення

від 13.05.2013 по справі 910/5852/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5852/13 13.05.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ-КОМПЛЕКТ-СЕРВІС"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАЛЬКОМПЛЕКТ"

про: стягнення 35.909,65 грн.

Суддя: Балац С.В.

Представники:

позивача: Конопльова Р.У. - представник за довіреністю від 07.05.2013, б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки від 07.09.2012 № 12107, товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ-КОМПЛЕКТ-СЕРВІС" здійснило на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАЛЬКОМПЛЕКТ" 100 % оплату товару, проте останній поставив позивачеві товар не у повному обсязі. Вартість недопоставленого товару складає 34.254,20 грн. У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором, позивач звернувся до нього із листом-вимогою про поставку решти товару або повернення вартості такого товару, але відповідач зазначену вимогу залишив без задоволення.

З огляду на викладені вище обставини, позивач простить суд задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 35.909,65 грн., з яких: 34.254,20 грн. - сума вартості недопоставленого товару; 1.379,55 - пеня та 275,90 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 порушено провадження у справі № 910/5852/13. Розгляд даної справи призначено на 13.05.2013, про що відповідач повідомлений судом належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення останньому поштового відправлення, наявного у матеріалах даної справи.

Однак, повноважний представник відповідача у судове засідання призначене на 13.05.2013 не з'явився, відповідач обґрунтованих заяв або клопотань із зазначенням поважних причин неявки його представника у дане судове засідання суду не надав. Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Заява мотивована тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову, оскільки з боку відповідача наявне порушення умов договору поставки від 07.09.2012 № 12107.

У судовому засіданні 13.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАЛЬКОМПЛЕКТ», як постачальником, (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ-КОМПЛЕКТ-СЕРВІС", як покупцем, (далі - позивач) укладено договір поставки від 07.09.2012 № 12107 (далі - Договір).

Відповідно до предмету Договору, відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач прийняти товар та оплатити на умовах викладених у Договору металопрокат (далі - товар), асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках та/або в додатках до Договору, які є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100 % передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах визначених у додатках до Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору строк поставки товару становить 10 (десять) робочих днів після 100 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджується сторонами у додатках до Договору.

Договір вступив в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, здійснив на користь відповідача 100 % попередню оплату товару в сумі 341.879,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.11.2012 № 85, засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи.

Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, в порушення прав позивача та умов Договору, в строк встановлений пунктом 4.2 Договору, поставив останньому товар за видатковою накладною від 30.11.2012 № ЄС-0000660 не у повному обсязі. Фактична кількість товару відповідачем було поставлено позивачеві у розмірі 39,67 т, в той час, як згідно названої видаткової накладної загальна кількість товару, який поставляється, складає 44 т. Зазначене водночас підтверджується Актом про виявлення недостачі вантажу від 30.11.2012, який підписаний позивачем та державним підприємством «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», якому, власне, позивач зобов'язався поставити товар, отриманий від відповідача. Відповідно до зазначеного Акту, кількість недопоставленого відповідачем позивачеві товару складає 4,33 т, а його загальна вартість, згідно виставленому відповідачем рахунку та видаткової накладної від 30.11.2012 № ЄС-0000660, становить 34.254,20 грн. Належним чином засвідчені копії згаданих документів містяться у матеріалах даної справи.

У зв'язку із зазначеним, позивач направив відповідачеві лист від 05.12.2012 № 2/12, яким повідомив останнього про недостачу товару, на що відповідач надав позивачеві відповідь (лист від 06.12.2012 № 0612-2ю) про те, що на підприємстві відповідача ведеться перевірка-інвентаризація, про результати якої останній повідомить позивача до 14.12.2012. Засвідчені копії згаданих листів наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не було врегульовано питання щодо недопоставленого товару та враховуючи, що між сторонами спору не був погоджений строк та порядок повернення грошових коштів попередньої оплати у разі невиконання зобов'язань з боку відповідача за Договором, позивачем, згідно товарно-транспортної накладної № 59000001580233, 10.01.2013 було надіслано відповідачеві лист-вимогу від 09.01.2013 № 09/01, яким позивач вимагав допоставити товар або повернути грошові кошти за такий товар у сумі 34.254,30 грн.

Однак відповідач вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення.

Отже, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Договором з боку відповідача, в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі недопоставленого у повному обсязі товару, а саме в сумі 34.254,30 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повної поставки позивачеві товару або повернення останньому суми попередньої оплати у розмірі недопоставленого товару, сторонами до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 34.254,30 грн. підлягає задоволенню.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе грошові зобов'язання за Договором, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в розмірі 1.379,55 грн. та 3 % річних у сумі 275,90 грн.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що міри відповідальності, не передбачені Договором, застосовуються згідно чинного законодавства України.

У випадку порушення відповідачем строків постачання товару, останній на вимогу позивача сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожен день прострочення (п. 7.3 Договору).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В той же час, ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення п. 4.2 Договору за період з 11.12.2012 по 18.03.2013 у сумі 1.379,55 грн. підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши вимогу позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, дійшов висновку про її задоволення частково, з огляду на наступне.

Згідно розрахунку позивача, останній розрахував 3 % річних від вартості недопоставленого товару з 11.12.2012 по 18.03.2013, однак, відповідно до положень ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо повернення позивачеві грошових коштів у відповідача виникло з моменту пред'явлення останньому відповідної вимоги, а саме з 10.01.2013 (лист-вимога від 09.01.2013 № 09/-01-1), яке відповідач мав виконати у строк до 17.01.2013, включно. Таким чином, прострочення у зобов'язанні відповідача повернути позивачеві грошові кошти у розмірі недопоставленого товару починається з 18.01.2013, а тому вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню частково за період з 18.01.2013 по 18.03.2013 у сумі 168,92 грн., за наступним розрахунком суду:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 34.254,20 18.01.2013 - 18.03.2013 60 3 % 168,92

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАЛЬКОМПЛЕКТ».

Водночас, позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат по оплаті адвокатської послуг.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З аналізу зазначеної норми випливає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги безпосередньо пов'язані із розглядом конкретної справи із позовними вимогами до конкретного відповідача.

Приписами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, виходячи з змісту наявного у матеріалах справи договору про надання правової допомоги від 12.03.2013, укладеного між останнім та адвокатом - Конопльовою Риммою Умярівною (далі - адвокат), послуги останнього жодним чином не пов'язані із розглядом справи 910/5852/13, а відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5.000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач звернувся до суду із заявою вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Розглянувши згадану вище заяву позивача, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач у своїй заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, на підтвердження припущень щодо існування загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, жодного доказу не навів та суду не надав, а відтак, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення згаданої заяви позивача та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти відповідача.

Отже, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАЛЬКОМПЛЕКТ» (02232, м. Київ, вул. Радунська, буд. 3; код ЄДРПОУ: 37880641, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь «ПІВДЕНЬ-КОМПЛЕКТ-СЕРВІС» (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 27; код ЄДРПОУ: 38018150, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 34.254,20 (тридцять чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 20 коп. - основного боргу; 1.379,55 (одна тисяча триста сімдесят дев'ять) грн. 55 коп. - пені; 168,92 (сто шістдесят вісім) грн. 92 коп. - 3 % річних; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2013 року.

Суддя С.В. Балац