Рішення

від 14.05.2013 по справі 910/5948/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5948/13 14.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смерека+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРК"

про стягнення 70 000,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Борисов М.П. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 14.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 70 000,00 грн. - помилково перерахованих на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Марк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2013 було порушено провадження у справі № 910/5948/13, розгляд справи було призначено на 16.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2013, у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача, розгляд справи було відкладено до 14.05.2013.

В судовому засіданні 14.05.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до платіжного доручення № 476 від 15.01.2013, 15.01.2013 помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 70 000,00 грн., які відповідач безпідставно отримав та не повернув позивачу, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду про стягнення з відповідача наведеної суми. Нормативно посилався на ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач своїх представників в судові засідання 16.04.2013 та 14.05.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 149662, який надано суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з платіжним дорученням № 476 від 15.01.2013 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 70 000,00 грн. як оплата за виконанні роботи згідно договору № 17/1 ДСЗ від 18.07.2011, про що зазначено у графі "призначення платежу".

Проте, як зазначає позивач, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Смерека+" станом на 15.01.2013 були відсутні будь-які договірні або зобов'язальні відносини з відповідачем.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв'язку із наведеним, 15.01.2013 ним на адресу відповідача було направлено лист за вих. № 2 (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Смерека+" просило відповідача повернути помилково перераховані кошти в сумі 70 000,00 грн., що перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача 15.01.2013, про що свідчить платіжне доручення № 476 від 15.01.2013. Надсилання вказаного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком поштової установи № 0039 від 28.03.2013 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як зазначає позивач у позові, відповідач залишив вказаний лист без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач так і не повернув безпідставно отримані ним грошові кошти в сумі 70 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 70 000,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з п.2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем згідно платіжного доручення № 476 від 15.01.2013, 15.01.2013 було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 70 000,00 грн. як оплата за виконанні роботи згідно договору № 17/1 ДСЗ від 18.07.2011, про що зазначено у вищенаведеному платіжному дорученні, однак, відповідно до наявних в матеріалах справи документах, будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем станом на 15.01.2013 - відсутні.

У зв'язку і наведеним, позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 2 від 15.01.2013, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком поштової установи № 0039 від 28.03.2013, в якому позивач просив відповідача повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 70 000,00 грн., що перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача 15.01.2013, про що свідчить платіжне доручення № 476 від 15.01.2013. Однак, відповідач залишив вказаний лист без відповіді та задоволення.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів протилежного станом на день винесення рішення - суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивачем було помилково без достатньої правової підстави перераховано грошові кошти в сумі 70 000,00 грн., оскільки будь-які договірні або зобов'язальні відносини між сторонами відсутні, жодних правочинів не укладалось, а відповідачем грошові кошти у сумі 70 000,00 грн. повернуті позивачу не були, враховуючи приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 70 000,00 грн. є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 70 000,00 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марк" (код ЄДРПОУ 23533408; місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, офіс 608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смерека+" (код ЄДРПОУ 32765721; місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5) 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. - помилково перерахованих грошових коштів та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 18.05.2013