Рішення

від 13.05.2013 по справі 905/2423/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2013р. Справа № 905/2423/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Євротранс», м.Луганськ

до Відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 295 000,00грн., пені у сумі 47 946,03грн., 3% річних у сумі 3 855,20грн.

за участю:

від позивача: Ковальова Г.О. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-Євротранс», м.Луганськ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 295 000,00грн., пені у сумі 47 946,03грн., 3% річних у сумі 3 855,20грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу продукції №34/08-12 від 28.08.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу продукції №34/08-12 від 28.08.2012р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Євротранс», податкових накладних, видаткової накладної №РН-0000002 від 24.09.2012р., довіреності на отримання матеріальних цінностей №326 від 21.09.2012р., специфікацій, претензії №21 від 21.03.2013р., доказів направлення претензії на адресу Відповідача, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 27.03.2013р. складає 295 000,00грн., договору про надання правової допомоги від 29.03.2013р., акту прийому-передачі виконаних робіт від 01.04.2013р., платіжного доручення №323 від 01.04.2013р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №989, товарно-транспортної накладної.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 625, ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч.1, 2 ст. 193, ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку за підписом директора, яка свідчить про те, що між Позивачем ТОВ «Донбас-Євротранс» та Відповідачем ККП ДМР «Донецькміськсвітло» укладено лише один договір купівлі-продажу продукції №34/08-12 від 28.08.2012р., інші договори не укладались.

Представник Позивача у судове засідання 13.05.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 13.05.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2012 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Євротранс» (Продавець) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськсвітло» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу продукції №34/08-12, відповідно п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію по асортименту, в кількості і по цінах, зазначеним у специфікаціях, рахунках та накладних, що додаються до договору.

У пункті 3.1 договору встановлено, що оплата продукції Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження продукції, але не більше ніж 30 календарних днів з дати відвантаження продукції.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо зобов'язання Сторін:

- Продавець бере на себе зобов'язання виготовити та продати Продукцію, перелічену в накладній, згідно умов даного договору (п.4.1 Договору);

- Покупець бере на себе зобов'язання оплатити та прийняти продукцію від Продавця в строки і згідно умов, передбачених даним договором (п.4.2 Договору);

Згідно п.8.1 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних неналежно виконаних зобов'язань за даним договором за кожний день прострочення.

Відповідно п.10.1 договору даний договір набирає чинності в день підписання його уповноваженими представниками та посвідчення печатками сторін і діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

28.08.2012р. між Сторонами було підписано специфікацію №1 та специфікацію №2 де визначили асортимент, кількість та ціни.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 332 100,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 24.09.2012р., вказана накладна підписана з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №326 від 21.09.2012р., яка дійсна до 30.09.2012р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товару сумі 37 100,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 295 000,00грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №21 від 21.03.2013р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу продукції №34/08-12 від 28.08.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 332 100,00грн., проте Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 37 100,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 295 000,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 295 000,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу за період з 24.10.2012р. по 01.04.2013р. складає 3 855,20грн.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних дійшов висновку про його часткове задоволення у сумі 3 850,20грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.1 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних неналежно виконаних зобов'язань за даним договором за кожний день прострочення.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок пені з урахуванням приписів Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про його часткове задоволення у сумі 20 595,68грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на адвокатські послуги в сумі 10 000,00грн. то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача,адвоката , та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання Відповідачем з метою відновлення свого порушеного права Позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який взяв участь у судових засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Позивачем (Замовник) та адвокатом Волоховою Мариною Сергіївною (Виконавець), підтверджуються договором про надання правової допомоги від 29.03.2013р.

Відповідно п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Сплата позивачем адвокатських послуг за зазначеним договором підтверджується платіжним дорученням №323 від 01.04.2013р. суму 10 000,00грн., призначенням платежу за яким є оплата за оплата згідно договору №б/н від 29.03.2013р., за надання правової допомоги.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру", адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №989 на ім`я Волохова Марина Сергіївна.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява підписана директором ТОВ «Донбас-Євротранс».

Доказів на підтвердження зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи не надано.

Виходячи з викладеного, суд робить висновок, що вартість наданих послуг не доведена відповідними документами, а тому, на думку суду, не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Євротранс», м.Луганськ до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 295 000,00грн., пені у сумі 47 946,03грн., 3% річних у сумі 3 855,20грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло» (83086, м.Донецьк, вул.Горького, 50, ЄДРПОУ 03343410, р/р 26004200200159 у Донецькій дирекції ПАТ «Банк Камбіо», МФО 380399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Євротранс» (91055, м.Луганськ, вул.Московська, 1/281, ЄДРПОУ 36562338, р/р 26008301145367 у ПАО «Банк «Форум», МФО 322948) заборгованість у розмірі 295 000,00грн., пеню у розмірі 20 595,68грн., 3% річних у сумі 3 850,20грн., судовий збір у сумі 6 388,93грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 13.05.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.13р.