Рішення

від 14.05.2013 по справі 910/4878/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4878/13 14.05.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХМОС» простягнення коштів та розірвання договору Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Чепурда П.І., за довіреністю, від відповідача: Лисюк Є.С., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХМОС» про стягнення коштів у сумі 159.756,42 грн. за Договором № 03/03 від 29.03.2012 та про розірвання Договору № 03/03 від 29.03.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору № 03/03 від 29.03.2012, відповідач не виконав обумовлених договором робіт у встановлені строки, що в порядку статей 530, 852 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору, стягнення грошових коштів у сумі 114.823,50 грн., які позивач передплатив за роботи, а також стягнення 42.025,40 грн. пені та 2.907,52 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4878/13 та призначено до розгляду на 02.04.2013.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 14.05.2013 представник позивача подав пояснення до позовної заяви, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог обґрунтовуючи тим, що ним на виконання умов Договору № 03/03 від 29.03.2012 були придбані матеріали та виконані роботи, про що складено відповідні акти, які було надіслано позивачу. Однак, позивач такі акти не підписав. З огляду на що, відповідач вважає, що ним умови договору виконані належним чином та в повному обсязі. Також, відповідач зазначив проте, що позивач уже звертався до суду з позовом до ТОВ «ЯХМОС» про стягнення коштів за Договором № 03/03 від 29.03.2012 з тих підстав, що вказані кошти були перераховані відповідачу помилково, а тому просив стягнути з відповідача 114.823,50 грн. як безпідставно отримані кошти. За результатами такого розгляду, ухвалою суду від 04.03.2013 у справі № 5011-58/15650-2012 було припинено провадження у справі, в зв'язку з відмовою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» від позову.

У судовому засіданні 14.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (замовник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯХМОС» (підрядник, далі - відповідач) 29.03.2012 було укладено Договір № 03/03 (далі - Договір), відповідно до п.1, п.6.2.1. якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався якісно виконати ремонтно-монтажні роботи, об'єми яких визначено Додатком №1 до Договору (п.1.2), а саме:

- ремонт і пуско-наладка компресорної станції нового забійного цеху;

- ревізія, ремонт і пуско-наладка системи льодяної води (включаючи гідромодулі) і камери повітряного охолодження курей;

- ревізія, ремонт і пуско-наладка системи охолодження камер №№ 1 -2;

- ревізія, ремонт і пуско-наладка системи охолодження сортувально-пакувального цеху. Позивач зобов'язався оплатити та прийняти виконані роботи на умовах даного договору.

Умовами п.3.2. Договору визначено поетапний спосіб розрахунку, на підставі календарного плану (Додаток №2).

Так, сторонами було підписано Додаток №1 до Договору, яким визначено об'єм, найменування та вартість робіт за Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору загальна його сума склала 153.098,00 грн. без ПДВ.

Згідно з Календарним планом, який підписано сторонами (Додаток №2), позивач зобов'язався здійснити передоплату робіт у строк з 10.04.2012 по 14.04.2012 в сумі 114.823,50 грн.

На виконання положень Календарного плану, позивач здійснив попередню оплату робіт з дотриманням встановлених строків у сумі 114.823,50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 913 від 11.04.2012 на суму 114.823,50 грн.

Положеннями пункту 4.1. Договору встановлено, що строк виконання робіт відповідачем за Договором згідно з Календарним планом настає 17.05.2012, водночас, умовами п.1.2. Договору сторони погодили, що строк виконання Договору складає 40 днів з моменту отримання передоплати згідно Календарного плану (Додаток №2).

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, здійснив передоплату робіт відповідача у встановлені Календарним планом строки в сумі 114.823,50 грн.

Отже, з урахуванням умов п.1.2. Договору кінцевий строк виконання робіт відповідачем настав 21.05.2012.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виконання робіт у встановлені Договором строки у зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду та просить розірвати Договір № 03/03 від 29.03.2012 та стягнути з відповідача грошових коштів у сумі 114.823,50 грн., 42.025,40 грн. пені та 2.907,52 грн. 3% річних за невиконання договірних зобов'язань.

У відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог обґрунтовуючи тим, що ним на виконання умов були придбані матеріали та виконані роботи, про що складено відповідні акти, які було надіслано позивачу. Однак, позивач такі акти не підписав. З огляду на що, відповідач вважає, що ним умови договору виконані належним чином та в повному обсязі, а тому підстави для розірвання Договору та стягнення з останнього заборгованості відсутні.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 846 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з умовами Договору відповідач зобов'язався виконати роботи, кінцевий строк виконання яких настав 21.05.2012. Доказів того, що строки виконання робіт були змінені сторонами до суду не надано.

Проте, відповідач у встановлений строк такі роботи не виконав. Доказів зворотнього суду відповідач не надав.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві судом визнаються необґрунтованими, оскільки наданий відповідачем на підтвердження виконання останнім робіт за Договором акт приймання-здачі від 25.05.2012 на суму 153.098,00 грн. не підписаний зі сторони позивача, відтак, виконання робіт за таким актом відповідачем не підтверджено та позивачем не приймалися. Крім того, відповідачем не надано належних доказів надсилання позивачу вказаного акту, оскільки доданий до відзиву на позовну заяву опис вкладення у цінний лист 10.08.2012 не містить адреси отримувача, а відтак не підтверджує, що акт було надіслано саме позивачу. До того ж, дата складання вказаного акта (25.05.2012) не відповідає встановленому вище судом строку, до якого роботи за Договором повинні були бути виконані. Інших доказів, які б підтверджували скерування відповідачем позивачу акта приймання-здачі робіт так само, як і доказів того, що відповідачем на виконання спірного Договору були виконані будь-які роботи, відповідачем до суду не надано.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо того, що Господарським судом міста Києва вже було вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав у справі № 5011-58/15650-2012, в межах якої ухвалою суду від 04.03.2013 було припинено провадження у справі. При цьому, суд враховує, що предметом спору у справі № 5011-58/15650-2012 було стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 128.289,50 грн., у той час, як в межах даної справи позивач просить суд розірвати Договір № 03/03 від 29.03.2012, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання Договору, та стягнення сплачених позивачем за умовами даного Договору грошових коштів у сумі 114.823,50 грн., а також стягнення 42.025,40 грн. пені та 2.907,52 грн. 3% річних за невиконання договірних зобов'язань. Отже, предмет і підстави позовів у справі № 5011-58/15650-2012 та у даній справі - № 910/4878/13 є різними.

Частиною 1 статі 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Відповідно до п. 9.1. Договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

За наведених обставин, з урахуванням того, що відповідач не виконав у встановлені п.1.2. Договору строки взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт, що свідчить про істотне порушення умов Договору зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про розірвання Договору № 03/03 від 29.03.2012.

Враховуючи вищевикладене, суд також дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 114.823,50 грн., що були сплачені позивачем відповідачу за роботи, які відповідач не виконав у встановлені строки, є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач виконав своє зобов'язання за Договором щодо здійснення попередньої оплати робіт у сумі 114.823,50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 913 від 11.04.2012 на суму 114.823,50 грн.

Як встановлено вище судом, відповідач істотно порушив умови Договору, у встановлені строки не виконав своє зобов'язання, у зв'язку з чим суд визнав вимогу позивача про розірвання такого Договору підставною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи те, що Договір розірвано судом, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем його умов, то перераховані позивачем кошти в сумі 114.823,50 грн. підлягають поверненню позивачу в порядку ч. 3 статті 1212 ЦК України (аналогічна думка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2012 № 3/142-11).

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 42.025,40 грн. пені за період з 17.05.2012 по 17.11.2012 (згідно доповнення до позовної заяви вих. №б/н від 14.05.2013) за 183 дні та 2.907,52 грн. 3% річних за період з 17.05.2012 по 14.03.2013 за невиконання договірних зобов'язань.

Водночас судом встановлено, що 183-м днем від 17.05.2012 є 15.11.2012.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.3. Договору в разі порушення відповідачем умов даного Договору, відповідач зобов'язується оплатити позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від загальної суми Договору за кожен день прострочки.

Як встановлено вище судом, строк виконання робіт відповідачем настав 21.05.2012.

Отже, період прострочення розпочинається з 22.05.2012.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач своє зобов'язання щодо виконання робіт за Договором не виконав у встановлені строки, то позовні вимоги про стягнення пені за порушення строків виконання робіт є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково.

Згідно уточненого розрахунку суду щодо заявленої позивачем до стягнення пені, з відповідача підлягає стягненню пеня за визначений судом період з 22.05.2012 по 15.11.2012 в розмірі 40.877,17 грн.,

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, з відповідача за визначений судом період з 22.05.2012 по 14.03.2013 (кінцевий строк нарахування, визначений позивачем у розрахунку) підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2.802,95 грн., згідно уточненого розрахунку суду.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи, викладені у позові.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір № 03/03 від 29.03.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯХМОС».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХМОС» (02152, м. Київ, вул. П. Тичини, 3, кв. 165, код ЄДРПОУ 37767860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13, код ЄДРПОУ 35902139) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти в сумі 114.823 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 50 коп., 40.877 (сорок тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 17 коп. пені, 2.802 (дві тисячі вісімсот дві) грн. 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3.425 (три тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 46 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13, код ЄДРПОУ 35902139) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 898 (вісімсот дев'яносто вісім) грн. 66 коп., перерахований платіжним дорученням № 444 від 13.03.2013 (оригінал якого залишається в матеріалах справи).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013.

Суддя Ониськів О.М.