Рішення

від 23.05.2013 по справі 917/657/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2013 р. Справа № 917/657/13

за позовом Фізичної особи-підприємця Федоренко Володимира Миколайовича, пров. Обручева, буд. 2, кв.16, с. Фурси, Білоцерківський район, Київська область, 09150; вул. Сквирське шосе, буд. 29, м. Біла Церква, Київська область, 09112; а/с № 67, м. Біла Церква, Київська область, 09112

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лана", пров. Новий, буд. 29, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200

про стягнення 38823,30 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 38823,30 грн., у тому числі 38102,30 грн. повернення попередньої оплати за товар, що не був поставлений згідно рахунку - фактури № СФ-0000097 від 06.08.2012р., 568,60 грн. - 3% річних, 152,40 грн. інфляційних.

Позивач надав заяву від 07.05.2013р. про зменшення позовних вимог, в якій прохає стягнути з відповідача 38102,30 грн. повернення попередньої оплати за товар, що не був поставлений згідно рахунку - фактури № СФ-0000097 від 06.08.2012р. (а.с.46).

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про зменшення позовних вимог приймається судом. подальший розгляд справи проводиться в межах зменшених позовних вимог.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвали, надіслані на адресу відповідача згідно позову, повернулися до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання (а.с.31-33, 42-44). За даними веб-сайту Єдиного державного реєстру, що функціонує відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011р., технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» від 09.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лана" зареєстровано як юридична особа за адресою: пров. Новий, буд. 29, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200 (а.с.35). На вказану адресу судом надсилалися ухвали по справі. Зазначена адреса співпадає з адресою за позовом.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку від 26.04.2013р. (а.с.45).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.05.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі усної угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Лана" (відповідач) надав Фізичній особі-підприємцю Федоренку Володимиру Миколайовичу (позивачу) рахунки-фактури № СФ-0000097 від 06.08.2012р. та № СФ-0000098 від 07.08.2012р. на оплату товару (труби, круг) на загальну суму 61572,11 грн. (а.с.9, 12).

За платіжними дорученнями № 1836 від 07.08.2012р., № 1844 від 09.08.2012р., № 1859 від 14.08.2012р. позивач сплатив відповідачу 42762,10 грн. (з призначенням платежу за металопрокат згідно рахунку № 97 від 06.08.2012р., № 98 від 07.08.2012р.); (а.с.10, 11, 13).

Відповідач визначений в рахунках товар позивачу не поставив.

Позивач листом від 02.10.2012р. № 10 звернувся з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів за непоставлений товар, що підтверджується поштовою квитанцією від 05.10.2012р. № 6681 та рекомендованим повідомленням про вручення відправлення від 05.10.2012р. (а.с.16).

Як встановлено в постанові слідчого СВ Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області від 21.12.2012р., відповідач частково виконав свої зобов'язання, поставивши 08.08.2012р. металопродукцію на загальну суму 2659,80 грн. (а.с.20-21).

За платіжним дорученням № 299 від 04.12.2012р. відповідач повернув позивачу 2000,00 грн. (з призначенням платежу повернення грошових коштів за непоставлений металопрокат згідно рахунку № 97 від 06.08.2012р.); (а.с.17).

Залишок коштів на суму 38102,30 грн. відповідач позивачу не повернув, товар на дану суму не поставив.

Відповідно до ч. 2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Як свідчать надані докази, відповідачем було видано позивачу рахунки на оплату товару, у яких зазначено найменування, кількість та загальна вартість товару, що підлягає поставці, позивачем було оплачено вказані рахунки, частину товару відповідач поставив позивачу, а частину попередньої оплати повернув на рахунок позивача. Дані докази свідчать, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу металопрокату в усній формі.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено господарським судом, відповідач, передавши частину товару позивачу, в іншій частині товар не передав, а повернув частину суми попередньої оплати за товар.

Дії відповідача з повернення частини суми попередньої оплати позивачеві та прийняття позивачем цих сум, розцінюються господарським судом як розірвання договору купівлі-продажу металопрокату за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. З огляду на викладене, зобов'язання у відповідача поставити позивачеві залишок товару припинилося.

Відповідач доказів в спростування вищевикладеного та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи, що відповідач попередньо оплачений товар (металопрокат) на суму 38102,30 грн. позивачеві не поставив, грошові коштів не повернув, позовні вимоги про стягнення 38102,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, вимоги про стягнення річних та інфляційних позивачем не заявляються (а.с.46).

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір , - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

В п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» зазначено, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви.

Відповідно до п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-08/675 та п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лана" (пров. Новий, б. 29, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200; ідентифікаційний код 31148494) на користь Фізичної особи-підприємця Федоренко Володимира Миколайовича (пров. Обручева, буд. 2, кв.5, с. Фурси, Білоцерківський район, Київська область, 09150; ідентифікаційний номер 2231514116) 38102грн. 30коп. основного боргу, 1720грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено та підписано: 23.05.2013р.

Суддя Безрук Т.М.