Рішення

від 15.05.2013 по справі 916/607/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р.Справа № 916/607/13-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Борисенко В.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кокоріна Н.В. за довіреністю від 12.04.2012р. № 107/12

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Алвоко Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю „Вельбот - Плюс" про стягнення 14 640,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Алвоко Груп" (далі по тексту - ТОВ „Алвоко Груп") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Вельбот - Плюс" (далі по тексту - ТОВ „Вельбот - Плюс") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 14 640,13 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 195,13 грн., збитків від інфляції в сумі 368 грн. та інфляційних витрат в сумі 77 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом відмови відповідача як судновласника т/х „Верещагіно" сплатити витрати позивача, який діяв в межах повноважень морського агента, пов'язані із обслуговуванням належного відповідачу судна.

На адресу відповідача ТОВ „Вельбот - Плюс", що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та яка, в свою чергу, і була зазначена позивачем у позовній заяві, господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду справи № 916/607/13-г. Конверти з поштовими відправленнями, надіслані на адресу ТОВ „Вельбот - Плюс", були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланої на юридичну адресу ТОВ „Вельбот - Плюс" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що був повернутий органом зв'язку з позначкою "адресат вибув" та "адресат відсутній", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином ТОВ „Вельбот - Плюс" про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ТОВ „Вельбот - Плюс" про час та місце розгляду даної справи. Проте, названий відповідач не скористався правом на забезпечення участі свого представника у судовому процесі. Оскільки відповідачем не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24.06.1994р. між Відділенням гідроакустики Морського гідрографічного інституту Національної академії наук України (Орендодавець) та спільним українсько-американськими підприємством „Юпітер" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Орендар) було укладено договір оренди, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 4.1 умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове володіння та користування судно „Верещагіно", для здійснення Орендарем господарської діяльності. Тип судна - риболовне, час побудови судна - 1978р. Судно знаходиться у немореходному стані. Даний договір укладено строком на 20 (двадцять) років. Вказаний строк розпочинає свій перебіг з моменту підписання акту приймання-передачі судна Орендодавцю.

20.04.2010р. між ТОВ „Юпітер" (Орендар) та ТОВ „Вельбот-Плюс" (Суборендар) було укладено договір суборенди морського судна, у відповідності до умов якого Орендар передає Суборендареві, а Суборендар приймає в строкове платне суборендне користування морське судно „Верещагіно" для ведення підприємницької діяльності. Зазначене судно знаходиться у користуванні Орендаря у відповідності до договору оренди від 24.06.1994р., укладеного з Відділенням гідроакустики Морського гідрофізичного інституту Національної академії аграрних наук України (Орендодавець), пунктом 2.3 якого Орендареві надано право передавати судно в суборенду. Технічні характеристики судна: побудоване в 1978р. в Києві на заводі „Ленінська кузня", тоннаж 1 220 тон, водовимищення 1 220 тон, будівельницька швидкість повного ходу 11,5 вузлів, вантажопідйомність 300 тон, вантажопідйомність 300 тон, вантажомісткість 635 куб.м., ідентифікаційний номер IMO 7733826, позивний сигнал УОКЗ, порт приписки: Іллічівський морський рибний порт, район плавання: обмежений за радіозв'язком (район А-1), віддаленість від берегу до 20 миль. Судно знаходиться у немореходному стані. Цей договір укладено на строк до 30 червня 2014р. включно.

В свою чергу, 27.04.2010р. між Відділенням гідроакустики Морського гідрографічного інституту Національної академії наук України (Відділення гідроакустики), ТОВ „Юпітер" та ТОВ „Вельбот - Плюс" було укладено угоду про врегулювання ситуації, яка склалася у зв'язку із передачею т/х „Верещагіно" в суборенду, у відповідності до умов якого було вирішено вважати договір оренди т/х „Верещагіно" від 24.06.1994р., укладений між Відділенням гідроакустики та ТОВ „Юпітер" розірваним з моменту підписання даної угоди. З моменту підписання даної угоди всі права та обов'язки ТОВ „Юпітер" за договором суборенди т/х Верещагіно від 20.04.2010р., укладеного між ТОВ „Юпітер" та ТОВ „Вельбот-Плюс", переходять від ТОВ „Юпітер" до Відділення гідроакустики. В свою чергу, ТОВ „Вельбот-Плюс" засвідчує, що ним було отримано все майно, зазначене у акті приймання-передачі т/х „Верещагіно", складеному між ТОВ „Юпітер" та ТОВ „Вельбот-Плюс" на підставі укладеного договору суборенди т/х „Верещагіно". Прийняте ним майно находиться в стані, зазначеному в акті приймання-передачі, засвідчена копія якого є невід'ємною частиною даної угоди. У зв'язку із розірванням договору оренди т/х „Верещагіно" від 24.06.1994р. та переходом до Відділення гідроакустики прав та обов'язків ТОВ „Юпітер" за договором суборенди, ТОВ „Вельбот-Плюс" та Відділення гідроакустики переоформлюють договір суборенди між собою шляхом викладення його в новій редакції у вигляді договору оренди.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З огляду на наведені положення закону, господарський суд дійшов висновку, що до ТОВ „Вельбот - Плюс" перейшли правомочності володіння та користування т/х „Верещагіно" протягом строку дії відповідної угоди. За загальним правилом, орендар є особою, наділеною всіма повноваженнями власника майна, окрім права розпорядження ним, у зв'язку з чим, орендар несе відповідні обов'язки, пов'язані з утриманням та використанням орендованого майна.

В свою чергу, 27.12.2005р. між ДП „Одеський морський торговельний порт" (Порт) та ТОВ „Алвоко Груп" (Агент) було укладено договір на агентське обслуговування суден в Одеському порту № КД-3982, у відповідності до умов якого предметом даної угоди є надання послуг з обслуговування суден та забезпеченню оплати Судновласниками послуг Агента та Порту, а також організація Портом інформаційного забезпечення Агенту при підході, перебуванні та відході із Одеського порту суден, агентованих Агентом. Порт зобов'язався зокрема надавати Судновласнику, через заявки Агента, послуг з обслуговування суден, визначені у Звичаях порту (стивідорні, ремонтні, постачальницькі, інспекторські, пов'язані із безпекою мореплавства та ін.). Агент зобов'язався здійснювати повне агентування суден, залучених до Порту, з метою захисту їх законних інтересів, а також оплачувати вартість наданих Портом, які відповідно до законодавства оплачуються портовими зборами, а також інших послуг, наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, листом від 17.11.2009р. за вих. № 112/11-70 ТОВ „Юпітер", яке на той час було повноважним володільцем та користувачем т/х „Верещагіно", номінувало позивача на надання агентських послуг щодо використання даного судна. В свою чергу, листом від 13.05.2010р. відповідач як особа, до якої перейшли права володіння та користування цим судном, підтвердило свої повноваження судновласника та підтвердило позивачу необхідність перешвартовки судна від причалу № 24 Одеського порту до сухого доку Одеського СРЗ Україна, із гарантією оплати дисбурсментського рахунку.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Положеннями ст. 116 КТМ України передбачено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

Згідно зі ст. 117 КТМ України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Морський агент зобов'язаний: здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; діяти в межах своїх повноважень; не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем.

З огляду на наведені положення закону суд дійшов висновку щодо укладення між сторонами по справі у спрощений спосіб договору морського агентування, за умовами якого відповідач як судновласник наділив ТОВ „Алвоко Груп" повноваженнями морського агента щодо здійснення операцій, пов'язаний із перешвартуванням належного відповідачу т/х „Верещагіно".

Як свідчать матеріали справи, ДП „Одеський морський торговельний порт" було надано послуги із перешвартування т/х „Верещагіно", агентованого позивачем, а саме послуги, які відповідно до законодавства оплачуються причальним, буксирним портовим зборами, що підтверджується нарядами-завданнями № 1 та№ 9 від 03.05.2010р. З метою отримання плати за надані послуги ДП „Одеський морський торговельний порт" було виставлено позивачу до сплати дисбурсментський рахунок № 750185/1 від 18.05.2010р. на загальну суму 11 810,36 грн.

Крім того, як свідчать наявні у матеріалах справи лоцманські квитанції № 1367 від 03.05.2010р., № 1502 від 14.05.2010р. та № 1572 від 20.05.2010р., складені ДП „Дельта-Лоцман", названим підприємством було надано послуги із лоцманського проведення судна „Верещагіно", агентованого позивачем. З метою отримання плати за надані послуги, ДП „Дельта - лоцман" було виставлено позивачу до сплати рахунки № ОД-00884 від 06.05.2010р. та № ОД-01086 від 31.05.2010р. на загальну суму 298,26 грн.

Також, в процесі здійснення агентування належного відповідачу судна „Верещагіно", останнє протягом періоду з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. було тимчасово підключено до електропостачання, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.05.2010р. на суму 460,08 грн., складеним ТОВ „Алвоко Груп" та Службою енергетичного забезпечення ДП „Одеський морський торговельний порт".

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі платіжних доручень № 319 від 06.05.2010р., № 392 від 14.06.2010р., № 399 від 15.06.2010р. та № 608 від 15.08.2011р. позивачу було здійснено наступні платежі: грошові кошти в сумі 298,26 грн. були перераховані на користь ДП „Дельта -лоцман" за надання послуг із лоцманського проведення; грошові кошти в сумі 460,08 грн. були перераховані на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" в якості плати за тимчасове постачання електроенергії на т/х „Верещагіно"; грошові кошти в сумі 799,37 грн. були сплачені на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" в якості часткової оплати дисбурсментського рахунку № 750185/1 від 18.05.2010р.; грошові кошти в сумі 178,36 грн. були сплачені на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" в якості пені, нарахованої згідно з рахунком-фактурою № 800131 від 01.09.2011р. у зв'язку із несвоєчасною оплатою позивачем виставленого дисбурсментського рахунку.

В подальшому, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ „Алково Груп" власних зобов'язань щодо оплати наданих ДП „Одеський морський торговельний порт" послуг, які відповідно до законодавства оплачуються портовими зборами, вказане підприємство звернулось до суду з метою примусового стягнення із ТОВ „Алвоко Груп" існуючої суми заборгованості. Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2012р. по справі № 5017/551/2012 було присуджено до стягнення із ТОВ „Алвоко Груп" на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" заборгованість з оплати портових зборів в сумі 11 010,99 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 1 609,50 грн., а загалом грошові кошти в сумі 12 620,49 грн.

Як свідчать матеріали справи, на підставі платіжного доручення № 397 від 20.06.2012р. позивачем було сплачено на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" грошові кошти в сумі 12 620,49 грн., що є залишком заборгованості за дисбурсментським рахунком № 750185/1 від 18.05.2010р. та присудженою до стягнення за рішенням суду сумою судового збору.

За переконанням позивача, ТОВ „Вельбот - Плюс" як судновласник т/х „Верещагіно" зобов'язане відшкодувати ТОВ „Алвоко Груп" вищезазначені витрати останнього, пов'язані із агентуванням названого судна, в загальній сумі 14 195,13 грн., а також сплатити три відсотки річних в сумі 368 грн. та збитки від інфляції в сумі 77 грн., з метою стягнення яких позивач звернувся до суду із даним позовом. Досліджуючи правомірність заявлених до стягнення позовних вимог, суд виходить із наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 118 КТМ України судновласник або інший довіритель зобов'язані: надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень. У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною та обов'язковою для довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 13.05.2010р. ТОВ „Вельбот - Плюс" підтвердило свої повноваження судновласника т/х „Верещагіно", а також необхідність здійснення перешвартовки цього судна із гарантією оплати дисбурсментського рахунку протягом 10 банківських днів. В свою чергу, за результатами надання послуг із перешвартовки цього судна, ДП „Одеський морський торговельний порт" було виставлено позивачу до сплати дисбурсментський рахунок № 750185/1 від 18.05.2010р. на загальну суму 11 810,36 грн., у зв'язку з чим, відповідно до положень ст. 118 КТМ України у відповідача виник обов'язок відшкодування позивачу вказаних витрат, пов'язаних із агентуванням належного ТОВ „Вельбот - Плюс" судна.

У зв'язку із викладеним, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ТОВ „Вельбот - Плюс" на користь позивача названої суми боргу в розмірі 11 810,36 грн.

Також, зважаючи на зміст листа відповідача від 13.05.2010р. та ч. 2 ст. 118 КТМ України, якою визначено, що у разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною та обов'язковою для довірителя, а також враховуючи, що витрати морського агента з оплати послуг із лоцманського проведення суден, як правило, віднесено до звичайних повноважень морського агента, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу грошові кошти в сумі 298,26 грн., які були перераховані останнім на користь ДП „Дельта -лоцман" за надання послуг із лоцманського проведення.

З наведених підстав суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 118 КТМ України також вважає за необхідне стягнути з ТОВ „Вельбот - Плюс" на користь позивача грошові кошти в сумі 460,08 грн., які були сплачені останнім за тимчасове підключення т/х „Верещагіно" до електромереж ДП „Одеський морський торговельний порт".

В свою чергу, вирішуючи питання про стягнення із ТОВ „Вельбот - Плюс" грошових коштів в сумі 1 808,34 грн., які складаються із сплачених позивачем на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" суми судового збору в розмірі 1 609,50 грн. та пені в сумі 178,36 грн., суд виходить із наступного.

За своєю правовою природою зазначені платежі є додатковими витратами ТОВ „Алвоко Груп", які були понесені останнім у зв'язку із неналежним виконанням власних зобов'язань перед ДП „Одеський морський торговельний порт" щодо своєчасної оплати дисбурсментського рахунку № 750185/1 від 18.05.2010р. Підставою виникнення обов'язку внесення даних платежів, як свідчить рахунок-фактура № 800131 від 01.09.2011р. із розрахунком та зміст рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2012р. по справі № 5017/551/2012, є неналежне виконання позивачем власних зобов'язань перед ДП „Одеський морський торговельний порт", підставою виникнення яких згідно зі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 626 ЦК України є договір на агентське обслуговування суден в Одеському порту № 3982 від 27.12.2005р.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу наведених положень закону вбачається висновок, що сплачені позивачем на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" сума судового збору в розмірі 1 609,50 грн. та пеня в сумі 178,36 грн. є додатковими витратами ТОВ „Алвоко Груп", які слід кваліфікувати як збитки. При цьому, для притягнення особи до деліктної відповідальності та стягнення із порушника суми завданих збитків, необхідне доведення позивачем та дослідження судом факту наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; наявності збитків; вини порушника; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Проте, як свідчить зміст позовної заяви, позивачем визначено підставою стягнення вказаних платежів наявність обов'язку відповідача сплатити прямі витрати ТОВ „Алвоко Груп" як морського агента, пов'язані із агентуванням належного відповідачу т/х „Верещагіно". Вимоги про стягнення із відповідача збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачем як судновласником власних зобов'язань, з боку ТОВ „Алвоко Груп" не заявлялись, так само як і не доводився суду факт наявності у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, які зумовили завдання ТОВ „Алвоко Груп" збитків в сумі 1 808,34 грн.

З огляду на неправильно визначену позивачем підставу позовних вимог про стягнення із ТОВ „Вельбот-Плюс" грошових коштів в сумі 1 808,34 грн., які складаються із сплачених позивачем на користь ДП „Одеський морський торговельний порт" суми судового збору в розмірі 1 609,50 грн. та пені в сумі 178,36 грн., господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Алвоко Груп" у названій частині.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Алвоко Груп" в частині стягнення із відповідача суми основного боргу частково на суму 12 568,70 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із неналежним виконання відповідачем власних грошових зобов'язань щодо відшкодування витрат позивача як морського агента, позивачем було нараховано ТОВ „Вельбот - Плюс" до сплати три відсотки річних в сумі 368 грн. та збитки від інфляції в сумі 77 грн. При здійснення нарахування даних платежів позивач зокрема посилався на положення ст. 544 ЦК України та відзначав, що строк виконання ТОВ „Вельбот - Плюс" обов'язку відшкодувати спірні витрати позивача як морського агента виник в порядку регресу в момент здійснення позивачем цих платежів.

Відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Отже, вказана норма закону застосовується до правовідносин, в яких існує солідарний обов'язок боржників перед управненою стороною. Проте, у спірних правовідносинах сторони по справі не були зобов'язані нести солідарну відповідальність перед кредиторами з оплати вартості послуг, пов'язаних із здійсненням операцій по перешвартуванню т/х „Верещагіно". Як було зазначено судом вище по тексту рішення, саме на позивача як морського агента було покладено грошові зобов'язання, пов'язані із обслуговуванням агентованого ним т/х „Верещагіно", у зв'язку з чим, наведена законодавча норма не може вважатись такою, яка визначає момент виникнення у ТОВ „Вельбот - Плюс" обов'язку здійснити відшкодування витрат позивача.

Також, позивачем було здійснено розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції відносно платежів, обов'язок відповідача здійснити відшкодування яких належним чином з боку ТОВ „Алвоко Груп" доведено не було, а саме щодо суми судового збору в розмірі 1 609,50 грн. та пені в сумі 178,36 грн.

З огляду на викладене, суд не може визнати обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок відсотків річних та збитків від інфляції, у зв'язку з чим, суду не вбачається правових підстав для стягнення із ТОВ „Вельбот - Плюс" трьох відсотків річних в сумі 368 грн. та збитків від інфляції в сумі 77 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування обов'язку ТОВ „Вельбот - Плюс" сплатити на користь ТОВ „Алвоко Груп" суму основного боргу в розмірі 12 568,70 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ТОВ „Вельбот - Плюс" на користь ТОВ „Алвоко Груп" суми основного боргу в розмірі 12 568,70 грн. відповідно до ст.ст. 11, 202, 207, 509, 525, 526, 544, 617, 625, 629, 759, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 116 - 118 КТМ України, ст.ст. 224, 225 ГК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 509, 525, 526, 544, 617, 625, 629, 759, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 116 - 118 КТМ України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вельбот - Плюс" /м. Одеса, вул. Новосельського, 25, кв. 3, код ЄДРПОУ 34671117/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Алвоко Груп" /65026, м. Одеса, пров. Воронцовський, 4, кв. 3, код ЄДРПОУ 32256215/ суму основного боргу в розмірі 12 568 грн. 70 коп. /дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн.. 70 коп./, судовий збір в сумі 1 477 грн. 07 коп. /одна тисяча чотириста сімдесят сім грн. 07 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 20.05.2013р.

Суддя С.П. Желєзна