Постанова

від 15.05.2013 по справі 820/1736/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 травня 2013 р. Справа № 820/1736/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Плескач І.С.,

представника відповідача - Мотузенка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс" до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача по проведенню зустрічної перевірки позивача у вигляді акту № 47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс" (ЄДРПОУ 37878915) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року"; зобов'язати відповідача відновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих позивачем, що відображені в акті № 47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, передбачений п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та Порядком №1232, а відтак, останній не мав правових підстав для проведення зустрічної звірки, а отже і для винесення акту № 47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комплект Стандарт Плюс», у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі посилаючись на зміст адміністративного позову та наявні матеріали адміністративної справи.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі посилаючись на зміст письмових заперечень.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ТОВ "Комплект Стандарт Плюс", місцезнаходження: 49038, м. Дніпропетровск, вул. Ленінградська, 61, ЄДРПОУ 37878915, відповідно до виписки з Єдиного дердавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.02.2013 року, зареєстровано 17.11.2011 року за реєстраційним номером 1 480 102 0000 051731 та взято на облік, як платника податків 18.11.2011 року в ДПІ у Київському районі м. Харкова, правонаступником якої є відповідач, за № 40840.

Згідно свідоцтва № 200016817 від 26.12.2011 року, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова, ТОВ "Комплект Стандарт Плюс" є платником податку на додану вартість з 26.12.2011 року.

Фахівцями податкового органу 05.02.2012 року складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Комплект Стандарт Плюс", ЄДРПОУ 37878915 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2012 р..

За змістом зазначеного акту, податковий орган вказує на неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з неможливістю співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, види, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того в акті ДПІ зазначено, що податкова звітність ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» складена з порушенням норм статті 48 Податкового кодексу України, а також, що у ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» відсутні ознаки реальності вчинення господарських операцій за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2012 р..

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) був визначений Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п.п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), пунктом 3 якого передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

За приписами п.4 Порядку №1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Також статтею 73.3 Податкового кодексу України встановлено, що запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

При цьому суд наголошує, що законодавець іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних взаємовідносинах не передбачає.

Таким чином, приписами Податкового кодексу України та Порядку N1232 передбачається проведення зустрічної звірки у суб'єкта господарювання виключно в межах проведення перевірок інших платників податків.

Так, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що зі змісту акту відповідача не вбачається наявність проведення будь-якої визначеної Податковим кодексом України перевірки жодного платника податків, взагалі не вказані номера, дати запитів та назви органів ДПС - ініціаторів зустрічної звірки, що свідчить про порушення вимог Порядку № 1232, Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року №236 та вказує на відсутність законних підстав проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ТОВ «Комплект Стандарт Плюс».

Чинним законодавством України не встановлюється повноважень податкового органу на проведення зустрічних звірок поза межами проведення перевірок платників податків, а також складання у зв'язку з проведенням зустрічних звірок інших документів, крім довідок.

Таким чином, суд констатує, що всупереч приписам Податкового кодексу України, Порядку № 1232 податковим органом неправомірно вчинено дії з проведення зустрічних звірок за відсутності визначених законодавством України підстав для їх проведення.

Крім того, суду не надано доказів отримання ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» у встановленому законом порядку будь-яких запитів від податкового органу щодо надання пояснень та документального підтвердження з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.12.2011р. по 31.12.2012року та документів на підтвердження здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим було позбавлено можливості надати первинні документи на адресу ДПІ.

Отже відповідачем порушено встановлений законом порядок вручення письмових запитів про подання інформації органам державної податкової служби. Відповідно, були відсутні підстави для проведення зустрічної звірки.

Враховуючи положення п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6, 7 Порядку №1232, слід зазначити, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, так як за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зі змісту складеного податковим органом акту вбачається, що відповідачем у ході проведення спірних зустрічних звірок не здійснювалось співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, оскільки такі документи у суб'єкта владних повноважень були відсутні.

На час складання акту, матеріалів первинного обліку на підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами податковим органом отримано не було, про що відповідачем вказано в акті № 47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 року а відтак, останній не мав правових підстав для проведення зустрічної звірки, а отже і для висновків про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій за період з 01.12.2011р. по 31.12.2012року.

За своїм змістом висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій за період з 01.12.2011 року по 30.11.2012 року стосується не тільки взаємовідносин ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» з іншими платниками податків, а також і умов здійснення ним господарської діяльності, а тому вказаний висновок може бути зроблений тільки при з'ясуванні всіх обставин діяльності товариства, які мають досліджуватися з дотриманням вимог та за наявності підстав, визначених ст. 78 Податкового кодексу України, за правилами проведення позапланових виїзних перевірок, з вивченням та оцінкою всіх первинних документів підприємства, а сама перевірка повинна проводитись у тому числі на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

В даному випадку податковим органом зазначених вимог закону не було дотримано, а отже проведена звірка не може вважатися законною.

Також п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року №236 (далі по тексту - Методичних рекомендацій) визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання та реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки).

Таким чином у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Окрім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким взагалі не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

З огляду на викладене, відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, передбачений п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та Порядком №1232. а відтак, останній не мав правових підстав для проведення зустрічної звірки, а отже і для винесення акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комплект Стандарт Плюс».

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки суду не надано доказів, що будь-який правочин, що був вчинений ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» визнано судом недійсним, то посилання відповідача в акті на недодержання ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» в момент вчинення будь-якого правочину вимог цивільного законодавства є помилковим.

Крім того, відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України. В зв'язку з чим, будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами їх повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України та ст.21 Податкового кодексу України.

Отже, виходячи з вищевикладеного у відповідача були відсутні повноваження надавати оцінку цивільно-правовим та господарсько-правовим діям ТОВ «Комплект Стандарт Плюс».

Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача в акті про факт відсутності ознак реальності вчинення господарських операцій ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» за період з 01.12.2011р. по 31.12.2012 р. не обґрунтовуються конкретними обставинами фінансово-господарської діяльності позивача, а тому є припущенням та не доводить порушень позивачем вимог законодавства України.

Щодо твердження відповідача про складення позивачем податкової звітності з порушенням вимог статті 48 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту акту відповідачем не було визначено жодних підстав для висновків про наведені в ньому порушення ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» норм статті 48 Податкового кодексу України, не було зазначено яких саме порушень статті 48 Податкового кодексу України припустився позивач, не було визначено у чому полягає суть цих порушень та в якому саме податковому періоді мали місце такі порушення.

Визначення порушень без посилання на певні обставини, факти, правочини, дії або документи, з якими такі порушення пов'язані, доводить повну безпідставність висновків ДПІ акті №47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 року про такі порушення, та, крім того, доводить їх необґрунтованість.

Натомість, у періоді з 01.12.2011р. по 31.12.2012року позивачем - ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» податкова звітність до ДПІ складалася у повній відповідності з приписами статті 48 Податкового кодексу України, тобто містила усі необхідні реквізити, податкові декларації були складені за формою, затвердженою приписами п.46.5 Податкового кодексу України та були підписані керівником платника податків.

Таким чином у ДПІ повністю відсутні підстави щодо тверджень про порушення ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» вимог до складання податкової звітності.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту про неможливість проведення зустрічної звірки, вийшов за межі своїх повноважень і протиправно в рамках проведення зустрічної звірки зробив висновок, який має підтверджуватися обставинами, дослідженими у ході проведення документальної перевірки платника податків.

Отже, викладений в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновок ДПІ про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за період з 01.12.2011 по 31.12.2012року, документально не підтверджений жодним доказом, не ґрунтується на даних бухгалтерського обліку та первинних документах товариства, зроблений всупереч повноваженням, наданим органам державної податкової служби, а результати зустрічної звірки оформлені за формою, яка не відповідає вимогам Податкового кодексу, а тому дії відповідача по складанню акту №47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 року та викладенню в ньому вказаного висновку є протиправними.

Крім того, на підставі висновків акту до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а саме: у графі "сума ПДВ платника" відповідачем щодо позивача були внесені відомості про зняття показників податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з з 01.12.2011 по 31.12.2012року, що суперечить вищевикладеному, враховуючи наступне.

Згідно ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України від 18.04.08 № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів. Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів. Пунктом 2.8 Наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до п.2.21 Наказу № 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Оскільки, за наслідками проведеної звірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем були безпідставно внесено зміни до Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості щодо задекларованих ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2011р. по 31.12.2012року.

Положеннями статті 74 Податкового кодексу України та Наказу ДПА № 266 передбачено, що ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Тобто, діями відповідача щодо коригування в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомостей про податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» створено для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише поновивши у зазначеній системі дані, задекларовані «Комплект Стандарт Плюс» щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2011р. по 31.12.2012року.

Спірні дії суб'єкта владних повноважень суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах, і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, реального існування об'єктів будівництва, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Комплект Стандарт Плюс». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті про неможливість проведення зустрічної перевірки позивача є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, акт не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні податків.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що податковий орган, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд розподіляє в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс" до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс" (код ЄДРПОУ 37878915) у вигляді акту № 47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс" (ЄДРПОУ 37878915) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року".

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс", що відображені в акті № 47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс" (вул. Ленінградська, буд. 61, м. Дніпропетровськ, 49038, код ЄДРПОУ 37878915) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 14 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22.05.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун