Рішення

від 22.05.2013 по справі 910/5320/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5320/13 22.05.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ Транспорт-Україна» ДоПриватного підприємства «Ексім Лоджистік Україна» Простягнення 14 580,14 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаСтарик В.М. Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ Транспорт-Україна» (надалі -Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Ексім Лоджистік Україна» (надалі -Відповідач) про стягнення 14 580,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договорів-заявок №VIS 208 від 07.05.2010 р. та №VIS230 від 31.05.2010 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12 500,00 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 080,14 грн., 3% річних у розмірі 155,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 50,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 24.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 22.05.2013 р.

21.05.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої останні просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 12 500,00 грн., пеню у розмірі 1 875,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 907,00 грн. та 3% у розмірі 1 244,67 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

На підставі п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, а відтак має місце нова ціна позову у розмірі 17 526,67 грн. в межах якої вирішується спір у даній справі.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення їх розміру підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №976171 від 09.04.2013 р., та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2010 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір-Заявку №VIS208 (надалі -"Договір-Заявка 1"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Нокия (Фінляндія) - м. Київ (Україна) - м. Одеса (Україна).

Відповідно до умов Договору-Заявки 1 вартість послуг становить 17 000,00 грн., оплата здійснюється за фактом надходження вантажу.

31.05.2010 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір-Заявку №VIS230 (надалі -"Договір-Заявка 2"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Нокия (Фінляндія) - м. Київ (Україна) - м. Одеса (Україна).

Згідно умов Договору-Заявки 2 вартість послуг становить 17 500,00 грн., оплата здійснюється за фактом надходження вантажу.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Договорів-Заявок 1 та 2 підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 17.05.2010 р. та від 03.06.2010 р., відповідно до яких вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачам, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувачів в графі «Вантаж одержав», а також підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт №95 від 26.05.2010 р. та №106 від 10.06.2010 р.

06.09.2010 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №1, за змістом якої, просив останнього сплатити заборгованість за надані послуги із перевезення за Договорами-заявками №1 та №2 у розмірі 34 500,00 грн.

На вимоги претензії, відповідач частково виконав грошове зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг із перевезення вантажів на суму 17 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 15.09.2010 р. та 30.09.2010 р.

01.10.2010 р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. по 30.10.2010 р., з якого вбачається існування заборгованості відповідача на користь позивача у розмірі 17 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в-подальшому відповідачем перераховано на рахунок позивача 5 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 23.03.2011 р.,18.04.2011 р., 04.05.2011 р., 03.06.2011 р. та 05.07.2011 р.

Претензією №2 від 07.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату залишку заборгованості у розмірі 12 500,00 грн., проте останній відповіді не направив, а грошові кошти не перерахував.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12 500,00 грн.

За своєю правовою природою Договори-заявки є договором транспортного перевезення, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказані Договори-заявки є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявки по перевезенню вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 17.05.2010 р. та від 03.06.2010 р. (в т.ч. відтисками печаток вантажоодержувачів) та актами виконаних робіт №95 від 26.05.2010 р. та №106 від 10.06.2010 р.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до умов Договору-Заявки 1 вартість послуг становить 17 000,00 грн.

Умовами Договору-Заявки 2 визначено, що вартість послуг становить 17 500,00 грн.

Отже, загальна вартість послуг за Договорами-заявками становить 34 500,00 грн. (17 000,00 грн. + 17 500,00 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що грошове зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг за Договорами-заявками №1 та №2 відповідач виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 22 000,00 грн.

Відтак, заборгованість відповідача на користь позивача становить 12 500,00 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом Договорів-заявок вбачається, що оплата здійснюється за фактом надходження вантажу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи факт отримання відповідачем вантажу 26.05.2010 р. (за Договором-заявкою №1) та 10.06.2010 р. (за Договором-заявкою №2) строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договорами-Заявками на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 12 500,00 грн. на підставі Договорів-Заявок за надані послуги по перевезенню вантажів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 875,00 грн., 3% річних у розмірі 1 244,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 907,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В той же час ст. 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі ; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 231 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи те, що умовами Договорів-Заявок не передбачено відповідальність відповідача щодо сплати позивачу пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, підстави для стягнення з відповідача заявленої позивачем пені відсутні.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, з урахуванням наданого позивачем розрахунку та часткових платежів з погашення заборгованості, розмір 3% річних та інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з перевезення становить 1 392,41 грн. та 2 294,92 грн. відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг із перевезення у розмірах, які є меншими, ніж визначені судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 12 500,00 грн., 3% річних у розмірі 1 244,67 грн. та інфляційних збитків у розмірі 1 907,00 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ексім Лоджистік Україна» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, оф. 503; ідентифікаційний номер 35524553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ Транспорт-Україна» (07402, Київська обл., с. Перемога, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1; ідентифікаційний код 34311246) борг у розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 244 (одна тисяча двісті сорок чотири) грн. 67 коп., інфляційні збитки у розмірі 1 907 (одна тисяча дев'ятсот сім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2013 р.