Рішення

від 21.05.2013 по справі 923/462/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.05.13                                                                                 Справа № 923/462/13 Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи: за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технологічна компанія «Спецморепродукти» (м. Севастополь) до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97» (м. Львів) про: стягнення заборгованості на суму 33942,60 грн. Суддя: В.М. Пазичев При секретарі: В.С. Пшеничній Представники: від позивача: Не з'явився. від відповідача: Не з'явився. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технологічна компанія «Спецморепродукти» (м. Севастополь) до Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97» (м. Львів) про стягнення заборгованості на суму 33942,60 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області  від 26.04.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 30.04.2013 року. Ухвалою суду від 30.04.2013 року розгляд справи відкладено до 14.05.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою суду від 14.05.2013 року розгляд справи відкладено до 21.05.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін. Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.04.2013 року, про відкладення від 30.04.2013 року, від 14.05.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив. 21.05.2013 року за вх.№18017/13 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 31890,12 грн. а в частині стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 587,79 грн., 3% річних у розмірі 1464,69 грн. від позовних вимог позивач відмовляється та в цій частині просить позовні вимоги не розглядати. 21.05.2013 року за вх.№18021/13 позивач подав пояснення до позовної заяви. Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.04.2013 року, про відкладення від 30.04.2013 року, від 14.05.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується реєстром №601 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 14.05.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача. Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 21.05.2013 року. Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне: Як зазначено у позовній заяві, 19 квітня 2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ «Спецморепродукти» (далі - позивач, Продавець) та Приватним акціонерним товариством «Херсонський оптовий торговий дім-97» (далі - відповідач, Покупець) був укладений договір купівлі - продажу № 72 / ЮМ (далі - Договір), згідно якого Продавець зобов'язався здійснювати постачання товару різними партіями, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої обов'язки, передбачені п. 1.1 Договору і поставив відповідачу товар по асортименту, кількості та ціні (погодженими сторонами в накладних), який був прийнятий відповідачем без зауважень. Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем на протязі 7 банківських днів з моменту поставки товару та підписання Сторонами документа про передачі товару. Позивач стверджує, що, у відповідності з умовами Договору, передав, а Покупець отримав товар в кількості, асортименті та за ціною, узгодженими Сторонами у видаткових накладних: накладна № 176 від 22.10.10 р. на суму 504,00 грн. з ПДВ; накладна № 177 від 22.10.10 р. на суму 252,00 грн. з ПДВ; накладна № 178 від 22.10.10 р. на суму 700,20 грн. з ПДВ; накладна № 009 від 04.04.11 г. на суму 198,00 грн. з ПДВ; накладна № 010 від 04.04.11 р. на суму 144,00 грн. з ПДВ; накладна № 011 від 04.04.11 р. на суму 378,00 грн. з ПДВ; накладна № 012 від 04.04.11 р. на суму 315,00 грн. з ПДВ; накладна № 013 від 04.04.11 р. на суму 477,00 грн. з ПДВ; накладна № 015 від 04.04.11 р. на суму 352,80 грн. з ПДВ; накладна № 016 від 04.04.11 р. на суму 405,00 грн. з ПДВ; накладна № 025 від 30.05.11 р. на суму 527,00 грн. з ПДВ; накладна № 026 від 30.05.11 р. на суму 1140,00 грн. з ПДВ; накладна № 027 від 30.05.11 р. на суму 884,00 грн. з ПДВ; накладна № 028 від 30.05.11 р. на суму 312,00 грн. з ПДВ; накладна № 029 від 30.05.11 р. на суму 216,00 грн. з ПДВ; накладна № 030 від 30.05.11 р. на сумму 420,00 грн. з ПДВ; накладна № 036 від 13.07.11 р. на суму 708,00 грн. з ПДВ; накладна № 037 від 13.07.11 р. на суму 1320,00 грн. з ПДВ; накладна № 038 від 13.07.11 р. на суму 684,00 грн. з ПДВ; накладна № 039 від 13.07.11 р. на суму 756,00 грн. з ПДВ; накладна № 040 від 13.07.11 р. на суму 558,00 грн. з ПДВ; накладна № 047 від 26.08.11 р. на суму 936,00 грн. з ПДВ; накладна № 048 від 26.08.11 р. на суму 342,00 грн. з ПДВ; накладна № 049 від 26.08.11 р. на суму 516,00 грн. з ПДВ; накладна № 050 від 26.08.11 р. на суму 324,00 грн. з ПДВ; накладна № 051 від 26.08.11 р. на суму 260,00 грн. з ПДВ; накладна № 052 від 26.08.11 р. на суму 168,00 грн. з ПДВ; накладна № 059 від 20.10.11 р. на суму 468,00 грн. з ПДВ; накладна № 060 від 20.10.11 р. на суму 528,00 грн. з ПДВ; накладна № 061 від 20.10.11 р. на суму 1404,00 грн. з ПДВ; накладна № 062 від 20.10.11 р. на суму 960,00 грн. з ПДВ; накладна № 063 від 20.10.11 р. на суму 168,00 грн. з ПДВ; накладна № 064 від 20.10.11 р. на суму 462,00 грн. з ПДВ; накладна № 074 від 19.12.11 р. на суму 1992,00 грн. з ПДВ; накладна № 075 від 19.12.11 р. на суму 4104,00 грн. з ПДВ; накладна № 077 від 19.12.11 р. на суму 840,00 грн. з ПДВ; накладна № 079 від 19.12.11 р. на суму 1308,00 грн. з ПДВ; накладна № 080 від 19.12.11 р. на суму 1020,00 грн. з ПДВ; накладна № 081 від 19.12.11 р. на суму 2784,00 грн. з ПДВ; накладна № 082 від 19.12.11 р. на суму 2136,00 грн. з ПДВ; Всього: 31 890,12 грн. з урахуванням ПДВ. Позивач наголошує, що Покупець в порушення позначеного Договором строку прострочив оплату за придбаний товар за оформленими сторонами видатковими накладними, тому у Покупця утворився грошовий борг перед Продавцем в сумі 31 890,12 грн. з урахуванням ПДВ. Позивач звертає увагу на те, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару в передбачений Договором строк, у зв'язку з чим, у відповідача утворився перед позивачем грошовий борг (грошове зобов'язання) у загальній сумі 31 890,12 грн., що підтверджується в т.ч. підписаним сторонами Актом звірки взаємних зобов'язань станом на 30.06.2012 р. в сумі 31 890,12 грн. на користь позивача. Позивач зазначає, що Договір № 72/ЮМ від 19.04.2006 р. за своєю правовою природою підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст. ст. 264-271 ГК України. У частині, що не суперечить Договору, також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу. Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Позивач наголошує, що, у зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар, на адресу відповідача була спрямована Претензія № 22/08-12-1 від 22.08.2012 р. з вимогою сплатити борг. За твердженням позивача, відповідач до сьогоднішнього дня не виконав свого обов'язку сплатити в передбачений для цього термін вартість поставленого товару, тим самим повинен нести відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за Договором. Станом на 10.04.2013 р. сума заборгованості за Договором не змінилася і становить 31 890,12 грн. Отже загальна сума, що належить до стягнення з відповідача складає 31  790 грн. 12 коп. 21.05.2013 року за вх.№18017/13 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 31890,12 грн. а в частині стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 587,79 грн., 3% річних у розмірі 1464,69 грн. відмовляється від позовних вимог іта в цій частині просить позовні вимоги не розглядати. Відповідач, незважаючи на вимоги суду, доказів погашення заборгованості не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав. При прийнятті рішення суд виходив з наступного: Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно ч.1 статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Частиною 5 статті 222 ГК України передбачено, що претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано. На час розгляду справи, відповідач не подав докази  погашення боргу в повному обсязі, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. У відповідності із ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. В ході судового розгляду справи встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №72/ЮМ, позивачем було поставлено відповідачу товар по асортименту, кількості та ціні (погодженими сторонами в накладних), який був прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін, що підтверджується належними печатками підприємств, якими завірено підписи їх представників. Отже, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов Договору виконав в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін, що підтверджується належними печатками підприємств, якими завірено підписи їх представників, однак, відповідач не виконав свої зобов'язання у визначений строк, не оплатив позивачу придбаний товар. Тобто, незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань – оплати придбаного товару за оформленими сторонами видатковими накладними, відповідач не подав, внаслідок чого утворилась його заборгованість перед позивачем в розмірі 31890,12 грн. Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. 21.05.2013 року за вх.№18017/13 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 31890,12 грн. а в частині стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 587,79 грн., 3% річних у розмірі 1464,69 грн. від позовних вимог відмовляється та в цій частині просить позовні вимоги не розглядати. Отже, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем складає 31890,12 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних зобов'язань станом на 30.06.2012 р. в сумі 31 890,12 грн., який підписаний повноважними представниками сторін, що підтверджується належними печатками підприємств, якими завірено підписи їх представників. Крім того, в підтвердження наявності боргу, позивач подав лист Ліквідаційної комісії відповідача №ВК97-72 від 03.01.2013 року, яким підтверджується визнання відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 31890,12 грн. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано. Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технологічна компанія «Спецморепродукти» (м. Севастополь) до Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97» (м. Херсон) про стягнення заборгованості на суму 31 890 (тридцять одна тисяча вісімсот дев'яносто) грн. 12 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів. Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:  за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №388 від 24.10.2012 року на суму 1609,50 грн. про сплату судового збору та платіжне доручення №509 від 11.04.2013 року на суму 111,00 грн. про сплату судового збору. Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85  ГПК України, суд - ВИРІШИВ: 1.   Уточнені позовні вимоги – задоволити. 2.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, код ЄДРПОУ 24121211, р/р 26001052300330, МФО 352479 в КБ «Приватбанк») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технологічна компанія «Спецморепродукти» (99008, м. Севастополь, вул. Воронежська, 27, код ЄДРПОУ 33948742, р/р 26000057000535, МФО 324935 в ФКБ «ПриватБанк») – 31 890 (тридцять одну тисячу вісімсот дев'яносто) грн. 12 коп. основного боргу та 1  720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 коп. судового збору. 3.          Наказ видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили. Суддя                                                                                 Пазичев В.М.