Рішення

від 14.05.2013 по справі 926/458/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа № 926/458/13.

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-1»

про стягнення заборгованості, інфляційного збільшення та 3% річних по договору перевезення - 101558,96 грн.

Суддя І.В.Марущак

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2, договір про надання юридичних послуг від 18.10.2012 р.

Від відповідача - Скрипник М.М. - директор.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-1» заборгованості за надані послуги перевезення згідно договору №1 р. від 01.02.2010 р. в загальній сумі 101558,96 грн., в тому числі: 86955,72 грн. основного боргу, 3999,96 грн. інфляційних втрат, 5603,28 грн. - 3% річних, 5000 грн. - витрат на правову допомогу.

Свої позовні вимоги, викладені в позовній заяві, позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем умов договору перевезення №1 від 01.02.2010 р. за що нараховано інфляційні збільшення та 3% річних.

Провадження у справі порушено ухвалою від 22.04.2013 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 14.05.2013 р., позивача зобов'язано надати докази понесення витрат на правову допомогу, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, відповідача - відзив на позов, копію довідки про включення до ЄДРПОУ.

В судовому засіданні 14.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01.02.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мир-1» (далі - Клієнт) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - Перевізник), було укладено договір перевезення №1, згідно з яким Перевізник зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта забезпечити йому оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажу Клієнта власним та/або зафрахтованим вантажним автомобільним транспортом автомобільними дорогами України (пункт 1.1 Договору).

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.»

Умови оплати товару за договором перевезення 1 від 01.02.2010 р. визначені пунктами 5.4., 5.5., згідно яким клієнт здійснює розрахунки з перевізником за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника у термін не більше десяти банківських днів, з дати отримання від перевізника рахунку на сплату коштів. Вартість кожного окремого перевезення та сума оплати послуг перевезення визначається згідно узгоджених тарифів і зазначається у рахунках за перевезення.

Позивач свої зобов'язання по договору перевезення № 1 виконав в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: Актом № 3 від 09.03.2010 р. на суму 1600,00 грн., актом №4 від 16.03.2010 р. на суму 1600,00 грн., Актом №6 від 26.04.2010 р. на суму 3300,00 грн., Актом №7 від 30.04.2010 р. на суму 1200,00 грн., Актом №8 від 05.05.2010 р. на суму 2400,00 грн., Актом №9 від 05.05.2010 р. на суму 2400,00 грн., Актом №12 від 13.05.2010 р. на суму 900,00 грн., Актом №13 від 13.05.2010 р. на суму 900,00 грн., Актом №14 від 27.05.2010 р. на суму 3000,00 грн., Актом №15 від 27.05.2010 р. на суму 2200,00 грн., Актом №16 від 27.05.2010 р. на суму 2200,00 грн., Актом №17 від 31.05.2010 р. на суму 250,00 грн., Актом №20 від 21.06.2010 р. на суму 3000,00 грн., Актом №22 від 30.06.2010 р. на суму 3000,00 грн., Актом №23 від 30.06.2010 р. на суму 2400,00 грн., Актом №25 від 30.06.2010 р. на суму 600,00 грн., Актом №26 від 19.07.2010 р. на суму 900,00 грн., Актом №29 від 21.07.2010 р. на суму 7620,85 грн., Актом №35 від 25.07.2010 р. на суму 300,00 грн., Актом №36 від 25.07.2010 р. на суму 3000,00 грн., Актом №38 від 25.07.2010 р. на суму 1000,00 грн., Актом №39 від 25.07.2010 р. на суму 5250,00 грн., Актом №60 від 20.08.2010 р. на суму 550,00 грн., Актом №64 від 20.08.2010 р. на суму 1400,00 грн., Актом №65 від 20.08.2010 р. на суму 5200,00 грн., Актом №66 від 20.08.2010 р. на суму 4400,00 грн., Актом №76 від 01.09.2010 р. на суму 2400,00 грн., Актом №84 від 01.10.2010 р. на суму 1600,00 грн., Актом №85 від 01.10.2010 р. на суму 4000,00 грн., Актом №87 від 01.10.2010 р. на суму 1178,38 грн., Актом №88 від 01.10.2010 р. на суму 1303.50 грн., Актом №89 від 01.10.2010 р. на суму 518, 38 грн., Актом №94 від 01.10.2010 р. на суму 2100,00 грн., Актом №96 від 01.10.2010 р. на суму 256,50 грн., Актом №103 від 15.10.2010 р. на суму 964,65 грн., Актом №104 від 15.10.2010 р. на суму 133,00 грн., Актом №105 від 15.10.2010 р. на суму 2100,00 грн., Актом №109 від 28.10.2010 р. на суму 600,00 грн., Актом№117 від 31.10.2010 р. на суму 230,46 грн., Актом №119 від 01.11.2010 р. на суму 4800,00 грн., Актом №120 від 01.11.2010 р. на суму 5200,00 грн., Актом №124 від 30.11.2010 р. на суму 2000,00 грн.. Актом №126 від 30.11.2010 р. на суму 2000,00 грн.

Вищезазначені акти прийому передачі виконаних робіт містять в собі відомості щодо виду виконаних робіт, об'єму виконаної роботи та її вартості. Дані акти, підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно пункту 4.1 договір перевезення №1 набуває чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2010 р.

При цьому, суд вважає, що надання послуг автотранспортними засобами здійснювалась на підставі укладеного між сторонами договору від 01 лютого 2010 року, оскільки вказані послуги відбувалось у період дії даного договору, відповідачем не надано доказів в підтвердження укладення між сторонами інших договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно пп. 1, 2 ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

09.06.2011 року ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №1, згідно з яким первісний кредитор передає, а Новий кредитор набуває у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, право вимоги заборгованості до ТОВ «Мир-1» перед Первісним кредитором у сумі 180103,37 грн. (пункт 1.1.).

Хоча в даному договорі не зазначено, що його сторони приватні підприємці, однак суд приходить до висновку, що даний договір укладено між приватними підприємцями, оскільки у вступній частині зазначено, що сторони діють на підставі свідоцтв, зазначено їх номери, також згідно пункту 6.2 сторони мають статус платника податку на прибуток підприємств на загальних умовах.

Відповідно до пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги №1 від 09.06.2011 р.: «Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника належного виконання ним своїх зобов'язань на загальну суму 180103,37 (сто вісімдесят тисяч сто три) гривень, 37 копійок, які виникли на підставі: договору перевезення № 1 від 01.02.2010 року: акту виконаних робіт № 3 від 09.03.2010р.. рахунку №3 від 09.03.2010р.; акту виконаних робіт № 4 від 16.03.2010р.. рахунку №4 від 16.03.201 ()р.: акту виконаних робіт № 6 від 26.04.2010р., рахунку №6 від 26.04.2010р.: акту виконаних робі і № 7 від 30.04.2010р.. рахунку №7 від 30.04.2010р.: акту виконаних робіт № 8 від 05.05.2010р.. рахунку №5 від 05.05.2010р.: акту виконаних робіт № 9 від 05.05.2010р.. рахунку №9 від 05.05.2010р.: акту виконаних робіт № 12 від 13.05.2010р., рахунку №12 від 13.05.2010р.: акту виконаних робіт № 14 від 27.05.2010р., рахунку №14 від 27.05.2010р.: акту виконаних робіт № 15 від 27.05.2010р.. рахунку №15 від 27.05.2010р.: акту виконаних робіт № 16 від 27.05.2010р.. рахунку №16 від 27.05.2010р.: акту виконаних робіт № 17 від 27.05.2010р.. рахунку №17 від 27.05.2010р.: акту виконаних робіт № 20 від 21.06.2010р., рахунку №20 від 21.06.2010р.: акту виконаних робіт № 22 від 30.06.2010р., рахунку №22 від 30.06.2010р.: акту виконаних робіт № 23 від 30.06.2010р.. рахунку №23 від 30.06.2010р.: акту виконаних робіт № 25 від 30.06.2010р., рахунку №25 від 30.06.2010р.: акту виконаних робіт № 26 від 19.07.2010р.. рахунку №26 від 19.07.2010р.: акту виконаних робіт № 29 від 21.07.2010р.. рахунку №29 від 21.07.2010р.: акту виконаних робіт № 35 від 25.07.2010р.. рахунку №35 від 25.07.2010р.: акту виконаних робіт № 36 від 25.07.2010р.. рахунку №36 від 25.07.2010р.: акту виконаних робіт № 38 від 25.07.2010р„ рахунку №38 від 25.07.2010р.; акту виконаних робіт № 39 від 25.07.2010р.. рахунку №39 від 25.07.2010р.; акту виконаних робіт № 60 від 20.08.2010р., рахунку №60 від 20.08.2010р.: акту виконаних робіт № 64 від 20.08.2010р.. рахунку №64 від 20.08.2010р.: акту виконаних робіт № 65 від 20.08.2010р., рахунку №65 від 20.08.2010р.: акту виконаних робіт № 66 від 20.08.2010р., рахунку №66 від 20.08.2010р.; акту виконаних робіт № 76 від 01.09.2010р., рахунку №76 від 01.09.2010р.: акту виконаних робіт № 85 від 01.10.2010р., рахунку №85 від 01.10.2010р.: акту виконаних робіт № 87 від 01.10.2010р., рахунку №87 від 01.10.2010р.: акту виконаних робіт № 88 від 01.10.201()р.. рахунку №88 від 01 10.2010р.: акту виконаних робіт № 94 від 01.10.2010р„ рахунку №94 від 01.10.2010р.: акту виконаних робіт № 96 від 01.10.2010р.. рахунку №96 від 01.10.2010р.; акту виконаних робіт № 103 від 01.10.2010р.. рахунку №103 від 15.10.2010р.: акту виконаних робіт № 104 від 15.10.2010р., рахунку № 104 від 15.10.2010р.; акту виконаних робіт № 105 від 15.10.2010р.. рахунку №105 від 15.10.2010р.; акту виконаних робіт № 109 від 28.10.2010р. рахунку №109 від 28.10.2010р.; акту виконаних робіт № 117 від 31.10.2010р.. рахунку №1 17 від 31.10.2010р.: акту виконаних робіт № 119 від 01.11.2010р.. рахунку №1 19 від 01.1 1.2010р.: акту виконаних робіт № 120 від 01.11.2010р.. рахунку №120 від 01.1 1.2010р.: акту виконаних робіт № 124 від 30.11.2010р.. рахунку №124 від 30.11.2010р.: акту виконаних робіт № 126 від 30.11.2010р„ рахунку № 126 від 30.11.2010р.

Згідно п.1 ч.1 ст..512 Цивільного кодексу України: «Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)»

Стаття 514 Цивільного кодексу України: «До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».

Відповідно до ст.. 516 Цивільного кодексу України: «Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.».

Відповідача було повідомлено 09.06.2011 р. (відмітка про отримання) про відступлення права вимоги згідно повідомлення, в тому числі по договору перевезення № 1 від 01.02.2010 р.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст..530 Цивільного кодексу України: «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.».

На частині виставлених рахунків по договору перевезення № 1 від 01.02.2010 року міститься розписка в отриманні даних рахунків відповідачем, відповідно право вимоги по них настало.

Щодо іншої частини рахунків по яким позивачем не надано доказів направлення (вручення відповідачу) суд зазначає.

Позивачем вручено відповідачу претензію-вимогу про виконання грошового зобов'язання від 10.10.2011 р., яка міститься в матеріалах справи, отримання відповідачем підтверджується відміткою про її отримання.

Відповідно право вимоги по даних рахунках настало відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України з 18.10.2011 р.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем в позовній заяві зазначено, що відповідачем по договору перевезення № 1 від 01.02.2010 року частково погашено заборгованість в сумі 47651,83 грн. Відповідно не погашеною залишилась заборгованість в сумі 86955,72 грн. Будь-яких доказів на спростування позовних вимог, про часткове чи повне погашення заборгованості, відповідач до суду не подав.

Сторонами підписано 12.02.2013 р. акт звірки розрахунків в якому зазначено: «Станом на 12.02.2013 р. зобов'язання ТОВ «МИР-1» по сплаті (новому) Кредитору ФОП ОСОБА_1 грошових коштів за виконану роботу по Договору перевезення № 1 від 01.02.2010 року сплачено на загальну суму 47651,83 грн., не виконано на суму 86955,72 грн.».

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено: «Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.».

Відповідно мало місце визнання відповідачем свого боргу та переривання перебігу позовної давності.

Також згідно п.6 ч.2 ст. 258 та ст..925 Цивільного кодексу України (загальні норми): «Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти».

Строк позовної давності при вирішенні спорів про перевезення визначений ч.5. ст. 315 ГК України (спеціальна норма): «Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк».

Відповідно до ч. 3 ст.267 ЦК України: «Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення».

Відповідачем не заявлялося заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Отже судом встановлено, що відповідач не виконав обов'язку по оплаті виконаних позивачем у відповідності до договору перевезення № 1 від 01.02.2010 року у сумі 86955,72 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем не надано доказів повного чи часткового погашення заборгованості.

З наведеного вище випливає, що позов підлягає задоволення, щодо стягнення основної суми боргу в сумі 86955,72 грн.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги, щодо стягнення за період з 10.12.2010 р. по 31.01.2013 р. інфляційних втрат в сумі 3999,96 грн. та 3% річних в сумі 5603,28 грн.

Сума рахунків по яким є докази направлення, вручення їх відповідачеві становить 29555,72 грн. відповідно період нарахування інфляційних втрат та 3% річних по ним з 10.12.2010 р. по 31.01.2013 р. є правомірним. Однак як зазначено вище право вимоги по частині рахунків (по яких не має доказів направлення вручення) настало відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України з 18.10.2011 р., різниця даних рахунків складає 57400 грн. відповідно період нарахування інфляційних втрат та 3% річних по даній сумі повинен проводитись з 18.10.2011 р. по 31.01.2013 р.

Позивачем виконано розрахунок інфляційних втрат та 3% річних без врахування вищезазначеного.

Відповідно до вищевикладеного провівши розрахунок інфляційних втрат за період з 05.06.2012 р. по 18.01.2013 р. ( по двох накладних) розмір інфляційних втрат склав мінус 7,42 грн. (розрахунок виконаний судом міститься в матеріалах справи).

Відповідно до вищевикладеного, суд вирішив частково задовольнити вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 1764,78 грн. та 3% річних в сумі 4131,33 грн. виходячи із періоду нарахування з 10.12.2010 р. по 31.01.2013 р. (розрахунок виконаний судом міститься в матеріалах справи).

Позивач просить стягнути із відповідача судові витрати, що виразилися у вартості послуг адвоката в розмірі 5000 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21 лютого 2013 року передбачено: «Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.».

Позивачем по справі понесені судові витрати у вигляді оплати послуг адвоката у розмірі 5000 грн., саме по даній справі , що підтверджується матеріалами справи, а саме договором про надання юридичних послуг від 18.10.2012 р., додатком 2 до даного договору, актом виконаних робіт №2 від 17.04.2013 р., квитанцією №8 від 25.04.2013 р. на суму 5000 грн., копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №499 від 02.12.2011 р.

Відповідно позивачем було затрачено 5000 гривень на оплату послуг по наданню правової допомоги, пов'язаної із веденням справи в суді.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в тому числі витрати на правову допомогу та відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-1» (АДРЕСА_1, вул. Й. Кліща, 74, Код ЄДРПОУ 35248977, Свід.Платника ПДВ №100187817, Інд.Подат. №352489724110, р\р 26009103412 в Райффайзен «Банк Аваль», МФО:380805) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ТВБВ НОМЕР_3 філія ВАТ «Ощадбанк», МФО 356334, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 86955,72 грн. основного боргу, 1764,78 грн. - інфляційних втрат, 4131,33 грн. - 3% річних, 4808,50 грн. - витрат на правову допомогу, 1953,22 грн. - відшкодування судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 14.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 18.05.2013 року.

Суддя І.В. Марущак