Рішення

від 20.05.2013 по справі 906/463/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" травня 2013 р. Справа № 906/463/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Банг і Бонсомер" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік фарба" (смт.Нові Білокоровичі, Олевський район, Житомирська область)

про стягнення 26398,45 грн. (з урахуванням заяви позивача від 23.04.2013р.-18 760,05грн.)

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 26398, 45 грн. з яких: 25143, 12 грн. - основного боргу згідно Договору купівлі-продажу №155 від 26.04.2011р., пені в розмірі 1045, 47 грн. та 209, 58 грн. - сума інфляційних нарахувань.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо належного проведення розрахунків згідно Договору купівлі-продажу №155 від 10.01.2011р.

В якості правових підстав позову позивачем визначено ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611 ЦК України, ст. 232 ГК України,

Ухвалою від 01.04.2013р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну предмета або підстави позову, а також відповідачем не подано зустрічного позову.

В ході вирішення спору уповноважені представники сторін участі в засіданнях суду не приймали, однак наявні у справі докази доводять , що про порушення позовного провадження у цій справі, про дату, час та місце засідань суду з вирішення цього спору останні були повідомлені судом належним чином.

Окрім того, позивач 26.04.13р. надіслав суду заяву, в якій повідомив суд про часткове погашення відповідачем основного боргу на суму 7638,42 грн., тому в цій частині позовних вимог просить провадження у справі припинити. В решті позовних вимог - останні підтримує в заявленому розмірі та складі (а.с. 53-57).

Таким чином, станом на дату винесення рішення має місце нова ціна позову 18760, 05 грн. , з якої і вирішується спір по суті.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників сторін або представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки згідно ч.3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, господарський суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до ст. 75 ГПК України вирішує спір за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2011 р. між сторонами ЗАТ "Банг і Бонсомер" та ТОВ "Олімпік Фарба" був укладений Договір №155, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача домішки хімічної сировини для лакофарбової промисловості, а відповідач зобов'язався прийняти її та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим Договором (надалі за текстом - Договір №155).

У п. 3.1. Договору №155 сторони домовились, що передача товару покупцю (відповідачу) здійснюється зі складу продавця (позивача), за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 67, за рахунок покупця (відповідача).

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю, згідно з підписаними сторонами видатковими накладними (п. 3.5. Договору №155).

Ціна товару визначається у виставлених продавцем рахунках-фактурах. Вартість товару сплачується на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур (п. 4.1. Договору №155).

Сторони домовились, що товар оплачується покупцем протягом 30 календарних днів з дати отримання товару покупцем. Датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної (п. 4.3. Договору №155).

Сторони домовились, що оплата проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахункових рахунках продавця, вказаний в рахунках-фактурах (п. 4.4. Договору №155).

Як випливає із змісту п. 6.2. Договору №155, сторони домовились, що за несвоєчасну оплату товару покупець, на вимогу продавця (позивача), сплачує неустойку у вигляді пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення поставки товару. Строк сплати пені не обмежується.

Строк дії договору - до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 9.3. Договору №155).

Судом встановлено, що позивач відпустив відповідачу продукцію за наступними видатковими накладними:

1) №2056 від 18 жовтня 2012р. на суму 1949, 12 грн. за довіреністю №876 від 18.10.2012р., виданої на ім'я Шеремета В.Г. (а.с. 12-13);

2) №2194 від 08.11.2012р. на суму 17 496, 00 грн. за довіреністю №65 від 08.11.2012р., виданої на ім'я Любиченка М.С. (а.с. 14-15);

3) №2219 від 13.11.2012р. на суму 5698, 30 грн. за довіреністю №894 від 13.11.2012р., виданої на і'мя Шеремета В.Г. (а.с. 16-17).

Претензією від 24.01.2013р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату коштів за придбану продукцію в розмірі 25143, 42 грн., яку останній залишив без задоволення (а.с. 18-19).

Зазначене зумовило звернення позивача з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Оскільки укладений сторонами Договір №12/25 від 01.01.2012р. є договором купівлі-продажу, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. ст. 538 , 692 ЦК України).

Як зазначалося раніше, за фактично передану продукцію остаточний розрахунок здійснюється, згідно п. 4.3. Договору №155, до 14-го протягом 30 календарних днів з дати отримання товару покупцем.

У статті ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, у ч. 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем поданими доказами доведено суду факт належного виконання свого обов'язку по відпуску домішок хімічної сировини для лакофарбової продукції, що підтверджується видатковими накладними №2056 від 18 жовтня 2012р. на суму 1949, 12 грн. за довіреністю №876 від 18.10.2012р., виданої на ім'я Шеремета В.Г., №2194 від 08.11.2012р. на суму 17 496, 00 грн. за довіреністю №65 від 08.11.2012р., виданої на ім'я Любиченка М.С., №2219 від 13.11.2012р. на суму 5698, 30 грн. за довіреністю №894 від 13.11.2012р., виданої на і'мя Шеремета В.Г.

В ході розгляду спору позивач надіслав суду податкові накладні, оформлені за видатковими накладними №2056 від 18 жовтня 2012р. на суму 1949, 12 грн., №2194 від 08.11.2012р. на суму 17496, 00 грн. та №2219 від 13.11.2012р. на суму 5698, 30 грн. з доказами на підтвердження відправки їх до Єдиного реєстру податкових накладних та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 30-47).

При цьому, судом враховується, що зобов'язання оплатити кошти за отриману продукцію, у відповідача, виникає не відразу після отримання товару, а з відстрочкою оплати платежу, як це передбачено в Договорі №155.

В ході розгляду справи відповідач частково сплатив суму основного боргу за поставку продукції від 18.10.2012р. в розмірі 1949, 12 грн. та поставку від 13.11.2012р. в розмірі 5689, 30 грн. , що підтверджується банківською випискою (а.с. 54-57).

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу 7638, 42 грн. необхідно припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Позивачем заявлено додаткові матеріально-правові вимоги про стягнення пені в розмірі 1045, 47 грн. та 3% річних з простроченої суми в розмірі 209, 58 грн.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Слід відмітити, що визначений у Договорі купівлі-продажу №155 від 10.01.2011 р. розмір пені за один день прострочки та період її нарахування відповідають приписам ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ та ст. 230, 232 Господарського кодексу України про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд частково не погоджується з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення сплати коштів за відпущену продукцію по трьох накладних з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, з огляду на наступне.

Визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Господарський суд також враховує, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено.

Операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у регістрах бухгалтерського обліку банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні (абз. 12 п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254).

Як встановлено судом за видатковою накладною №2056 від 18.10.2012р. на суму 1949, 12 грн. , враховуючи п. 4.3 Договору №155, останній день виконання грошового зобов'язання припадає на 17.11.2012р. (суботу). Оскільки позивач не довів, що зазначений день був операційним днем обслуговуючого відповідача банку, останнім днем для сплати коштів слід вважати перший за ним робочий день - 19.11.2012р. (понеділок). Тому першим днем прострочки в оплаті цього платежу слід вважати 20.11.2012р. За підрахунками господарського суду за період прострочення з 20.11.2012р. по 19.03.2013р., що становитиме 120 календарні дні , розмір пені , визначеної із суми боргу 1949, 152 грн., становитиме - 96, 03 грн., проти нарахованої позивачем - 96, 69 грн. (різниця 0, 66 грн.).

За видатковою накладною №2194 від 08.11.2012р. на суму 17 496, 00 грн. останній день виконання грошового зобов'язання припадає на 08.12.2012. (суботу), тому останнім днем для сплати коштів буде перший за ним робочий день - 10.12.2012р. (понеділок). За підрахунками господарського суду за період прострочення з 11.12.2012р. по 19.03.2013р. , що становитиме 99 календарних днів, розмір пені, визначеної із суми боргу 17 496, 00 грн., становитиме 711, 41 грн., проти нарахованої позивачем на суму - 724, 50 грн. (різниця 13, 09 грн.).

Щодо третьої видаткової накладної №2219 від 13.11.2012р. на суму 5698, 30 грн. позивач вірно взяв період нарахування пені, з урахуванням п. 4.3. Договору №155, з 14.12.2012р. (п'ятниця) по 19.03.2013р., що становить 96 днів прострочення, отже сума пені становить 224, 69 грн., однак, позивачем взято меншу суму - 224, 28 грн., з нарахуванням яких погоджується господарський суд, тому визнає обгрунтованою сумою до сплати пені - 224, 28 грн.

За змістом частини 1 ст. 625 ЦК України боржник в будь - якому разі зобов'язаний виконати грошове зобов'язання перед своїм кредитором, а тому не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання .

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо додаткової матеріально-правової вимоги позивача про стягнення 3% річних з простроченої суми, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно першої поставки за видатковою накладною №2056 від 18.10.2012р. на суму 1949, 12 грн. позивачем взято період для розрахунку з 18.11.2012р. по 19.03.2013р., тоді як необхідно було взяти період з 19.11.2012р. по 19.03.2013р., що становить 120 днів прострочення, отже обгрунтованою сумою до сплати є 19, 20 грн., проти заявленої позивачем - 19, 38 грн. (різниця становить 0, 18 грн.).

Щодо другої видаткової накладної №2194 від 08.11.2012р. на суму 17 496, 00 грн. позивач взяв період нарахування з 09.12.2012р. по 19.03.2013р., тоді як необхідно було взяти період з 10.12.2012р. по 19.03.2013р., обгрунтованою сумою до сплати є 142, 28 грн., проти заявленої позивачем - 145, 24 грн. (різниця становить 2, 96 грн.).

Щодо третьої видаткової накладної №2219 від 13.11.2012р. на суму 5698, 30 грн. позивач взяв період з 14.12.12р. по 19.03.2013р., кількість днів прострочення становить 96 днів, отже обгрунтованою сума 3% річних за цей період є - 44, 93 грн., проти заявленої позивачем 44, 96 грн. (різниця 0,03 грн.).

Господарський суд вважає, що позивачем правомірно заявлено вимогу щодо сплати на його користь 3% річних з простроченої суми в розмірі 209, 58 грн., а тому вважає за необхідне її задовольнити в повному обсязі.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 ГПК України господарський суд покладає сплату судового збору на відповідача у повному обсязі, оскільки критерії пропорційності його покладення на позивача при частковому задоволенні позову не можуть бути застосовані, оскільки останній, в будь-якому разі, підлягав би сплаті позивачем у максимально визначеному законодавцем розмірі.

На підставі ст.ст. 11,253,254,255,261,509,526,530,538,549,551,610,611,625,629,692 ЦК України, ст.ст. 174, 198, 217, 230, 231, 232, 341 ГК України, керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік Фарба" (11054, Житомирська обл., Олевський р-н, смт. Нові Білокоровичі, вул. Олімпік, 1, ідентифікаційний код 32088243) на користь Приватного акціонерного товариства "Банг і Бонсомер" (03186, м. Київ, вул. Антонова, буд.5, літ. Б, ідентифікаційний код 30109727) :

- 17505, 00 грн. - основного боргу,

- 1031, 72 грн. - пені,

- 206, 41 грн. - 3% річних з простроченої суми,

- 1720, 50 грн. - судового збору

3. Відмовити у стягненні пені на суму 13, 75 грн. та 3, 17 грн. - 3% річних з простроченої суми.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 7638, 42 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.05.13 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу,

2- позивачу ПрАТ "Бонг і Бонсомер" (03186, м. Київ, вул. Антонова, бул. 5, літ. Б ) рекоменд.

3- відповідачу ТОВ "Олімпік Фарба" (11054, Житом. обл., Олевський р-н, смт. Нові Білокоровичі, вул. Олімпік, 1) рекоменд.