Рішення

від 23.05.2013 по справі 906/468/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" травня 2013 р. Справа № 906/468/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Сліпко О.М. - дов. від 29.03.13р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Підприємства облспоживспілки "Малинський кооперативний ринок" (м.Малин Житомирської області)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (с.Облітки Радомишльського району Житомирської області)

про стягнення 15912,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 15912,00 грн., з яких 13000,00 грн. боргу за зерно згідно договору про взаємні зобов'язання від 01.04.10р., 1300,00 грн. штрафних санкцій (пені), 845,00 грн. 3% річних та 767,00 грн. інфляційних нарахувань.

Заявою від 05.05.13р. № 75 позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути на свою користь з відповідача 15532,94 грн., з яких 13000,00 грн. боргу за зерно згідно договору про взаємні зобов'язання від 01.04.10р., 999,22 грн. штрафних санкцій (пені), 948,72 грн. 3% річних та 585,00 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.05.13р. №75.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.25).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.10р. між Підприємством облспоживспілки "Малинський кооперативний ринок" (позивач/сторона - 1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" (відповідач/ сторона - 2) укладено договір про взаємні зобов'язання (а.с.8), предметом якого є взаємна поставка товарів без грошової оплати на компенсаційній основі (пп.1.1 договору).

Відповідно до пп.1.2 договору, сторона 1 поставить зерно вівса для здійснення стороною 2 посівної 2010 року в кількості 18277 кілограмів.

Згідно з пп.1.3 договору, за користування посівним матеріалом, а саме овсом, сторона 2 поставить стороні 1 після отримання врожаю 2010 року, але не пізніше 01 листопада поточного року в кількості 25000 кілограмів.

Відповідно до пп.2.3 договору, облік виконання зобов'язань оформляється складанням проміжних і остаточних актів звірки.

На виконання умов вказаного договору позивач відпустив відповідачу посівний матеріал в кількості 18277 кг., загальною вартістю 10966,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 46 від 09.05.10р. (а.с.9).

Згідно листа від 09.08.10р. відповідач звернувся до позивача з проханням здійснити розрахунок за отримане зерно в кількості 25 тон грошима по безготівковому розрахунку по відпускній ціні - 600,00 грн. з ПДВ у зв'язку із збільшенням поголів'я великої рогатої худоби і недостатністю кормів на зимовий період 2010-2011 років. Крім того, даним листом відповідач гарантував провести повний розрахунок до 31.12.10р. (а.с.10).

Позивач листом від 27.08.10р. № 152 надав згоду на відшкодування вартості 25000,00 кг. овса грошима за ціною 600,00 грн. (а.с.11).

Таким чином, сторонами фактично було припинено дію вищезазначеного договору про взаємні зобов'язання від 01.04.10р.

Згідно ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч.1 ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Отже, фактично між сторонами, відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, укладено новий господарський договір у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами.

З моменту погодження позивачем (акцепту) пропозиції відповідача про розрахунок за отримане зерно грошима, у останнього виникло грошове зобов'язання перед позивачем.

Відповідач на виконання своїх грошових зобов'язань сплатив позивачу лише 2000,00 грн. згідно платіжного доручення № 92 від 29.09.10р. (а.с.12).

Претензію позивача від 23.02.11р. № 36 про проведення розрахунку, відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.13).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 13000,00 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.14), довідками позивача: № 68 від 16.04.13р., № 76 від 03.05.13р. (а.с.22,31), заявою про уточнення позовних вимог № 75 від 05.05.13р. (а.с.26,27) та іншими матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач згідно заяви про уточнення позовних вимог від 05.05.13р. № 75 просив стягнути на свою користь з відповідача 999,22 грн. штрафних санкцій (пені), посилаючись на пп.3.1 договору про взаємні зобов'язання від 01.04.10р.

Господарський суд вважає дану вимогу позивача безпідставною, виходячи з наступного.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що вимагати сплати пені особа може лише при умові, що такий вид забезпечення грошового зобов'язання узгоджений сторонами в письмовій формі.

Як вищезазначено, сторони не укладали письмової угоди щодо сплати неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно уточнених розрахунків позивача, розміри 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 948,72 грн. та 585,00 грн. (а.с.29,30).

Перевіривши розрахунки, господарський суд встановив, що позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційного збитку. У зв'язку з цим, судом здійснено відповідний перерахунок і визначено правильні суми: 3% річних - 907,15 грн., інфляційні нарахування - 578,84 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 13000,00 грн. боргу за отримане зерно згідно договору про взаємні зобов'язання від 01.04.10р., 578,84 грн. інфляційних нарахувань, 907,15 грн. 3% річних.

В решті позову відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", 12223, с.Облітки Радомишльського району Житомирської області, вул.Центральна 1, ідентифікаційний код 03744385:

- на користь Підприємства облспоживспілки "Малинський кооперативний ринок", 11601, м.Малин Житомирської області, вул.Грушевського 3, ідентифікаційний код 01559063 - 13000,00 грн. боргу за отримане зерно згідно договору про взаємні зобов'язання від 01.04.10р., 578,84 грн. інфляційних нарахувань, 907,15 грн. 3% річних та 1566,31 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.05.13

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).