Рішення

від 15.05.2013 по справі 916/886/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2013 р.Справа № 916/886/13

за позовом: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛЛ»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Восьминіг»

3) Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у розмірі 1 224 272,14 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача (ТОВ „БЕЛЛ"): Андрега О.В. - за довіреністю б/н від 25.01.2013р.,

від позивача (ТОВ „Восьминіг"): Андрега О.В. - за довіреністю б/н від 08.04.2013.,

від позивача (УІСП „Вива ЛТД" у вигляді ТОВ) Андрега О.В. - за довіреністю б/н від 17.01.2013р.,

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛЛ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Восьминіг», Українсько-Ізраїльське спільне підприємство «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просять суд, з урахуванням подальших уточнень (т.1 а.с.82-85, т.2 а.с.25-28), стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВОСЬМИНІГ» заборгованість з орендної плати в розмірі 57948,72 грн., штрафні санкції в розмірі 108965,34 грн., заборгованість по сплаті комунальних платежів в розмірі 12 526,71 грн., стягнути з відповідача на користь Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «ВИВА ЛТД» у вигляді ТОВ заборгованість з орендної плати в розмірі 213 865,25 грн., штрафні санкції в розмірі 396921,39 грн., стягнути з відповідача на користь ТОВ «БЕЛЛ» заборгованість в розмірі 146 162,51 грн., штрафні санкції в розмірі 287882,22 грн., поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилаються на те, 24.09.2012р. між Українсько-Ізраїльським спільним підприємством «ВИВА ЛТД» у вигляді ТОВ, ОСОБА_4, ТОВ «ВОСЬМИНІГ» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір оренди №П-32, відповідно до п.1.1. якого Українсько-Ізраїльське спільне підприємство «ВИВА ЛТД» у вигляді ТОВ, ОСОБА_4, ТОВ «ВОСЬМИНІГ» (Орендодавці) передають, а ФОП ОСОБА_2 (Орендар) приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення першого поверху кафе-ресторану, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 244,5 кв.м.

Звернення до суду, при цьому, зумовило невиконання відповідачем прийнятих на себе за вказаним Договором оренди №П-32 від 24.09.2012р. зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати орендної плати відповідно до п. 4.2. Договору оренди, в редакції Додаткової угоди до Договору оренди №П-32 від 24.11.2012р. та сплати, відповідно до п. 5.1. Договору оренди, комунальних платежів.

Як зазначають позивачі, оскільки станом на 25.12.2012 р. строк заборгованості по сплаті орендних платежів за Договором оренди склав 30 діб, з урахуванням положень п.п.6.4.4., 9.3. Договору оренди, 25 грудня 2012 року Відповідачу через його уповноважену особу - бухгалтера Сокур С.Л. (додаток № 3 до договору оренди) було вручено відповідне повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку із виниклою за Договором заборгованістю та запропоновано звільнити приміщення в строк до 04.01.2013р.

Незважаючи на повідомлення про одностороннє розірвання договору, відповідач орендоване приміщення не звільнив та не повернув його впродовж 5 календарних днів з дати розірвання договору орендодавцям, як це було передбачено п. 6.1.14. Договору.

Приміщення, як зазначають позивачі, було повернуто відповідачем, згідно акту повернення приміщення, лише 26.02.2013р.

Позивачі вказують, що заборгованість за Договором оренди відповідачем не погашена й на час подачі позовної заяви.

Крім того, у зв'язку із тим, що приміщення не було повернуто у передбачений договором строк, позивачами також було нараховано до стягнення з відповідача орендну плату за період з 01.01.2013р. по 26.02.2013р. (за фактичне користування).

Все вищенаведене і стало причиною звернення позивачів до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.

При цьому, приймаючи до уваги, що 27.02.2013р. між ОСОБА_4 та ТОВ „БЕЛЛ" було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 2 якого, за взаємною згодою сторін ОСОБА_4 (Первісний кредитор) передає, а ТОВ „БЕЛЛ" (Новий кредитор) приймає право вимоги , що належать Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором оренди №П-32 від 24.09.2012р. (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Боржник), а саме: Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від боржника виконання всіх зобов'язань, що виникають за Основним договором, в тому сплати заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій, неустойки та ін., саме ТОВ „БЕЛЛ" звернувся до суду в якості співпозивача по даній позовній заяві.

Ухвалою суду від 03.04.2013р. було порушено провадження у справі №916/886/13 із призначенням її до розгляду у судовому засіданні 15.04.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2013р., приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання представника відповідача, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, невиконання частково позивачем та повністю відповідачем вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 15.05.2013р.

Представник позивачів у судовому засіданні 15.05.2013р. на уточнених позовних вимогах наполягав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в договорі оренди №П-32 від 24.09.2012р. (т.1 а.с.10-16), та юридичну адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.136-140, т.2 а.с.6-8), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час та місце цього розгляду, особи які беруть участь у справі, але не з'явилися у судове засідання.

Згідно до п. 3.9.1. цієї ж Постанови № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає (т.1 а.с.79-81, 130-133), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

У відповідності із ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2012р. між Українсько-Ізраїльським спільним підприємством «ВИВА ЛТД» у вигляді ТОВ, ОСОБА_4, ТОВ «ВОСЬМИНІГ» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір оренди №П-32, відповідно до п.1.1. якого Українсько-Ізраїльське спільне підприємство «ВИВА ЛТД» у вигляді ТОВ, ОСОБА_4, ТОВ «ВОСЬМИНІГ» (Орендодавці) передають, а ФОП ОСОБА_2 (Орендар) приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення першого поверху кафе-ресторану, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 244,5 кв.м. (т.1 а.с.10-19).

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди, даний договір укладено на строк до 31.08.2015 року включно.

Згідно до п. 4.1. Договору оренди нарахування орендної плати за цим Договором починається з 24.09.2012р. і до дати підписання Акту повернення приміщення, за виключенням п.п.6.4.4., 6.4.5.

Пунктом 4.2. Договору оренди передбачено, що щомісячна орендна плата, за цим договором, починаючи з 24.11.2012р. становить еквівалент 1225 доларів США, сплачується Орендарем у національній валюті України за курсом долару США згідно п. 4.8. Договору у наступних частках:

- Українсько-Ізраїльське спільне підприємство «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю - 612,50 доларів США в т.р. ПДВ 102,08 доларів США.

- ОСОБА_4 - 444,66 доларів США.

- ТОВ «Восьминіг» - 167,84 доларів США.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору оренди, орендна плата за період з 24.09.2012р. по 23.11.2012р. включно становить еквівалент 1225 доларів США, сплачується Орендарем у національній валюті України за курсом долару США згідно п. 4.8. Договору у наступних частках:

- Українсько-Ізраїльське спільне підприємство «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю - 612,50 доларів США в т.р. ПДВ 102,08 доларів США.

- ОСОБА_4 - 444,66 доларів США.

- ТОВ «Восьминіг» - 167,84 доларів США.

Згідно до п. 4.8. Договору оренди, Орендар не пізніше 20-го числа кожного місяця зобов'язаний перераховувати на безготівкові рахунки Орендодавців суму орендної плати за наступний календарний місяць оренди приміщення на підставі виставлених рахунків на сплату послуг оренди за Договором.

При цьому п. 4.4. Договору оренди передбачено, що щомісячну орендну плату за даним Договором орендар сплачує у національній валюті України за офіційним курсом НБУ для долару США на дату виставлення рахунку. Рахунки на сплату щомісячної орендної плати виставляються Орендодавцями до 10-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.5. Договору оренди сторони передбачили, що аванс за останній місяць оренди в розмірі відповідно до п.4.2. даного договору, Орендар зобов'язаний перераховувати на безготівкові рахунки Орендодавців в строк до 25.10.2012р., з урахуванням п.4.7. даного договору.

В п. 5.1. Договору оренди сторони погодили, що комунальні послуги (зворотно-експлуатаційні витрати, вивіз сміття, обслуговування газового обладнання за даним договором Орендарем сплачується самостійно на підставі відповідних договорів. Комунальні послуги (електрозабезпечення, газозабезпечення, водозабезпечення, водовідведення) за даним договором, компенсується Орендарем протягом 3 робочих днів на підставі виставлених рахунків Орендодавців.

Згідно до п.6.1.1. Договору оренди Орендар зобов'язався вчасно сплатити орендну плату за перший та останній місяць оренди відповідно договору, а також вчасно сплачувати щомісячну орендну плату, передбачену даним Договором, та інші платежі, передбачені цим договором.

24.11.2012 року між сторонами Договору оренди, було укладено додаткову угоду до Договору оренди № П-32 від 24.09.2012 року (т.1 а.с.22). Даною угодою були внесені зміни до Договору оренди в частині збільшення щомісячної орендної плати, а саме було викладено п. 4.2. у наступній редакції:

« 4.2. щомісячна орендна плата, за цим договором, починаючи з 24.11.2012р., становить еквівалент 17600 доларів США, сплачується Орендарем у національній валюті України за курсом долару США згідно п. 4.8. Договору у наступних частках:

- Українсько-Ізраїльське спільне підприємство «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю - 8800 доларів США в т.ч. ПДВ 1466,67 доларів США.

- ОСОБА_4 - 6388,55 доларів США.

- ТОВ «Восьминіг» - 2411,45 доларів США.»

27.02.2013р. між ОСОБА_4 та ТОВ „БЕЛЛ" було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 2 якого, за взаємною згодою сторін ОСОБА_4 (Первісний кредитор) передає, а ТОВ „БЕЛЛ" (Новий кредитор) приймає право вимоги , що належать Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором оренди №П-32 від 24.09.2012р (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Боржник), а саме: Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від боржника виконання всіх зобов'язань, що виникають за Основним договором, в тому сплати заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій, неустойки та ін. (т. 1 а.с.69).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом .

Зазначена думка також викладена у листі Вищого господарського суду від 07.04.2008, №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України". Відповідно до якого у випадку заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора в тому числі переходить в повному обсязі і право на неустойку як субсидіарне право.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, приймаючи до уваги, що відповідно до договору про відступлення права вимоги до ТОВ „БЕЛЛ" перейшло право вимоги за Договором оренди в тому числі щодо сплати заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій, неустойки та ін., суд вважає, що ТОВ „БЕЛЛ" на законних підставах звернулося до суду як співпозивач по даному позову.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, та не заперечується позивачами в наданому до суду розрахунку (т.2 а.с.9-11), відповідач частково виконав прийняті за Договором оренди зобов'язання в частині сплати орендної плати по виставленим позивачами рахункам (т.1 а.с.28-33, 38-43, 46-51) на загальну суму 46 413,02 грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку (т.1 а.с.26, 35-36, 45), у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість по орендній платі за листопад та грудень, яка станом на дату подачі позовної заяви складала 146 671,22 грн., з яких: перед Українсько-Ізраїльським спільним підприємством «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 78212,62 грн. (т.2 а.с.9), перед ТОВ „БЕЛЛ" 47682,56 грн. (т.2 а.с.10), перед ТОВ „Восьминіг" 20776,04 грн. (т.2 а.с.11).

Крім того, відповідач неналежно виконав п.5.1. Договору оренди в частині сплати комунальних послуг перед ТОВ «Восьминіг» лише на суму 38 435,38грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку (т.1 а.с.35-36), у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість, яка згідно наданого розрахунку (т.2 а.с.12), складає 12 526,71 грн.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості з орендної плати у загальному розмірі 146 671,22 грн. та зі сплати комунальних послуг у розмірі 12 526,71 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно до п. 9.3. Договору оренди дострокове розірвання Договору можливо на вимогу однієї зі Сторін у випадках, передбачених у даному Договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, п.6.4.4. Договору оренди сторони погодили, що Орендодавець має право достроково розірвати даний Договір в односторонньому порядку, відмовившись від виконання умов Договору в одному або декількох випадках, а саме: а) у випадку прострочення Орендарем на 30 днів оплати орендної плати або оплати її не в повному обсязі; б) несплати протягом 30 днів інших грошових зобов'язань, або оплати їх не в повному обсязі, передбачених даним Договором або, які випливають із цього Договору.

Орендодавець попереджає письмово про це Орендаря або його уповноваженого представника за 5 днів до майбутнього розірвання особисто або шляхом направлення йому повідомлення через поштове відділення та/або кур'єрською поштою, іншою організацією, що займається доставкою повідомлень.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе за Договором оренди зобов'язань, з урахуванням п.п.6.4.4., 9.3. Договору оренди, Орендодавці 25.12.2012р. вручили відповідачу через його уповноважену особу - Сокур Світлану Леонідівну ( відповідно до додатку №3 до Договору оренди (т.1 а.с.21) повідомлення про розірвання договору №4 від 25.12.2012р. (т.1 а.с.23), в якому повідомили про розірвання договору з 30.12.2012р. та зобов'язали відповідача повернути приміщення у строк до 04.01.2013р. Крім того, в зазначеному повідомленні, відповідача було попереджено про наслідки неповернення приміщення, які передбачені п. 7.8. Договору оренди.

Згідно до ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Пунктом 6.1.14. Договору оренди сторони погодили, що у разі настання подій передбачених п. 6.4.4., 6.4.5. даного договору, Орендар зобов'язується звільнити та повернути приміщення впродовж 5 календарних днів з дати розірвання договору.

Однак в порушення норм чинного законодавства, відповідач у строк, встановлений договором, приміщення не повернув, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, приміщення було повернуто відповідачем лише 26.02.2013р., про що свідчить акт повернення приміщення від 26.02.2013р. (т.1 а.с.98), підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оскільки умовами Договору оренди, укладеного між сторонами передбачено, що після закінчення або дострокового припинення договору нарахування орендної плати (за фактичне користування майном) припиняється з моменту підписання акту приймання - передачі приміщення а орендоване майно реально повернуто тільки 26.02.2013р., позивачами також було нараховано до стягнення з відповідача орендну плату за фактичне користування майном за період січень-лютий 2013р. (по 26.02.2013р. - дата повернення приміщення) у розмірі 271 355,25 грн.

При цьому у постанові Верховного суду України від 20.11.2012р. у справі № 12/75-2167-33/75-4/180, яка є обов'язковою для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України, з урахуванням того, що ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом) який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється, висловлено правову позицію про те, що стягнення з відповідача орендної плати за період фактичного користування орендованими приміщеннями після розірвання договору оренди є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2013р. по 26.02.2013р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 271 355,25 грн., у тому числі: на користь Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 135 652,63 грн. (т.2 а.с.9), на користь ТОВ «БЕЛЛ» 98 479,95 грн. (т.2 а.с.10), на користь ТОВ «Восьминіг» 37 172,67 грн. (т.2 а.с.11).

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Щодо вимоги позивачів про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 7.8. Договору оренди у загальному розмірі 506 306,82, з яких: на користь Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 253 153,41грн., на користь ТОВ «БЕЛЛ» 183 782,19 грн., на користь ТОВ «Восьминіг» 69 371,23 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує свого обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Із вказаною нормою цілком кореспондуються також положення п. 4.8. Договору оренди, згідно з яким у випадку неповернення та подальшого користування Приміщенням по закінченню строків оренди або після дострокового розірвання договору, а також в інших випадках, передбачених у даному Договорі, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої в п.4.2. даного Договору, за кожний місяць такого користування Приміщенням і до дати передачі Приміщення Орендодавцеві.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у встановлений строк (04.01.2013р.) приміщення повернуто не було, суд, перевіривши розрахунок позивачів (т.2 а.с.13), доходить висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, у постанові Верховного суду України від 20.03.2012р. у справі №40/117 висловлено правову позицію, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою ст.785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана позиція є обов'язковою для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України.

Щодо вимоги позивачів про стягнення з відповідача суми пені відповідно до п.7.2. Договору оренди у загальній сумі 6 108,52 грн., з яких: на користь Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 3091,18 грн., на користь ТОВ «БЕЛЛ» 1972,67 грн., на користь ТОВ «Восьминіг» 1 044,67 грн., що заявлені на підставі розрахунку (т.2 а.с.15-16) та штрафу відповідно до п.7.10. Договору оренди у загальній сумі 281 353,60 грн., з яких: на користь Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 140 676,80 грн., на користь ТОВ «БЕЛЛ» 102 127,36 грн., на користь ТОВ «Восьминіг» 38 549,44 грн., які заявлені на підставі розрахунку (т.2 а.с.14), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Відповідно до п. 7.2. Договору оренди у випадку несвоєчасної оплати орендної плати або оплати її не в повному обсязі, несплати інших платежів передбачених цим договором, згідно п.п. 4.2.,4.2.1, 4.2.2., 4.2.3, 4.З., 4.4., 4.5, 4.8., 4.9, 5.1., 5.3. даного Договору, Орендар сплачує Орендодавцеві пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня від суми невиконаного грошового зобов'язання. При цьому Орендодавець, після закінчення 30 днів з дати несвоєчасної оплати орендної плати або оплати її не в повному обсязі вправі призупинити забезпечення Орендаря джерелами життєзабезпечення (електроенергія, теплопостачання, водопостачання, водовідведенням). У цьому випадку Приміщення є таким, що орендується Орендарем і за користування нараховується орендна плата.

Пунктом 7.10. Договору оренди передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи або вини Орендаря, Орендар сплачує Орендодавцеві штраф у розмірі двох місячних орендних плат, зазначених у п.4.2. даного Договору, за курсом НБУ на дату розірвання Договору.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 9.04.2012р. у справі №20/246-08, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Крім того, згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі №14/80-09-2056, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу відповідно до п.7.10. Договору оренди та встановлено їх правильність.

При цьому, суд зазначає, що ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, значний розмір заявленої до стягнення пені та штрафу, правовий статус відповідача, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді пені до суми 61,07 грн., що складає 1% заявлених вимог, з яких: на користь Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 30,91 грн., на користь ТОВ «БЕЛЛ» 19,72 грн., на користь ТОВ «Восьминіг» 10,44 грн. від суми заявленої до стягнення позивачами пені, та штраф до 15 000 грн., з яких: на користь Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 5 000 грн., на користь ТОВ «БЕЛЛ» 5 000 грн., на користь ТОВ «Восьминіг» 5 000 грн.

Суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, приймає до уваги положення пункту 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, відповідно до якого у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З урахуванням зазначеного згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСЬМИНІГ" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32277874) заборгованість з орендної плати у розмірі 57948 /п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сорок вісім/ 72 грн., заборгованість по сплаті комунальних платежів у розмірі 12 526 /дванадцять тисяч п'ятсот двадцять шість/ грн. 71 коп., штраф відповідно до п. 7.8. Договору оренди від 24.09.2012р. у розмірі 69 371 /шістдесят дев'ять тисяч триста сімдесят одна/ грн. 23 коп., штраф відповідно до п. 7.10. Договору оренди від 24.09.2012р. у розмірі 5 000 /п'ять тисяч/ грн., пеню у розмірі 10 /десять/ грн. 44 коп., судовий збір у розмірі 3588 /три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім/ грн. 82 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БЕЛЛ" (67584, Одеська область, Комінтернівський район, с. Ліски, Миколаївська дорога, 30, ідентифікаційний код 32277874) заборгованість з орендної плати у розмірі 146 162 /сто сорок шість тисяч сто шістдесят дві/ грн. 51 коп., штраф відповідно до п. 7.8. Договору оренди від 24.09.2012р. у розмірі 183 782/сто вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят дві/ грн. 19 коп., штраф відповідно до п. 7.10. Договору оренди від 24.09.2012р. у розмірі 5 000 /п'ять тисяч/ грн., пеню у розмірі 19 /дев'ятнадцять/ грн. 72 коп., судовий збір у розмірі 8 680 /вісім тисяч шістсот вісімдесят/ грн. 89 коп.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Українсько-Ізраїльського спільного підприємства «Вива ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65125, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 17, ідентифікаційний код 20018516) заборгованість з орендної плати у розмірі 213 865 /двісті тринадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять/ грн. 25 коп., штраф відповідно до п. 7.8. Договору оренди від 24.09.2012р. у розмірі 253 153 /двісті п'ятдесят три тисячі сто п'ятдесят три/ грн. 41коп., штраф відповідно до п. 7.10. Договору оренди від 24.09.2012р. у розмірі 5 000 /п'ять тисяч/ грн., пеню у розмірі 30 /тридцять/ грн. 91 коп., судовий збір у розмірі 12 215 /дванадцять тисяч двісті п'ятнадцять/ грн. 73 коп.

5 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.05.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.