Ухвала

від 25.04.2013 по справі 8/442-ап-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К-38735/10

№ К-38735/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 04.12.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009

у справі № 8/442-АП-07 Господарського суду Херсонської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М і Дюма»

до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області (ДПІ)

про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 04.12.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009, позов задоволено: визнано нечинним податкове-повідомлення рішення від 27.07.2007 № 0000022310/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «М і Дюма» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за платежем із штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15780,70 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «М і Дюма» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ДПІ у Бериславському районі Херсонської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за платежем із штрафних (фінансових) санкцій став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.07.2007 № 27/231/33435535, про порушення ТОВ «М і Дюма» підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із заниженням податкового зобов'язання за І квартал 2007 року за спеціальною декларацією: не оподатковано (не перераховано) на спеціальний рахунок податок на додану вартість у сумі 15780,60 грн. з операцій з поставки сільськогосподарської продукції (зернові, насіння) власного виробництва на загальну суму 78903,08 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2007 № 0000022310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за платежем із штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15780,60 грн.

Згідно з абзацами першим, третім та четвертим пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) до 1 січня 2009 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 374) (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року № 291), встановлено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач, відвантажуючи зерно власного виробництва власникам земельних паїв в рахунок орендної плати, операції, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, не здійснював.

Такий висновок, однак, не відповідає нормам Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Згідно із пунктом 1.4 статті 1 Закон № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результат робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Господарські операції з передачі позивачем власної сільськогосподарської продукції в рахунок сплати зобов'язань (орендної плати) по земельним паям фізичним особам є поставкою товарів в розумінні Закону № 168/97-ВР, а отже підлягають оподаткуванню.

Нарахований податок на вартість поставки позивач в силу пункту 11.29 ст. 11 цього Закону повинен був перерахувати на спеціальний рахунок, відкритий в банківській установі, з подальшим використанням цих грошових коштів за цільовим призначенням - на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Не нарахування податку в сумі 15780,60 грн. з обсягу переданого у власність інших осіб зерна та не перерахування цих коштів на спеціальний рахунок прирівнюються до нецільового використання цих коштів, а відтак позивач повинен сплатити цю суму в доход Державного бюджету України, а контролюючий орган вправі прийняти рішення про зобов'язання позивача сплатити цю суму податку як суму штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2007 № 0000022310/0 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до цього підпункту у разі коли контролюючий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом , на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, не залежно від кількості податкових періодів, що минули.

При прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій контролюючий орган повинен виходити із змісту вчиненого правопорушення, своєї компетенції та міри юридичної відповідальності за вчинене правопорушення.

Перевіряючи правомірність рішення контролюючого органу, суд не підміняє та не змінює його, а лише перевіряє юридичну обґрунтованість цього рішення.

З огляду на те, що позивачу не були донараховані податкові зобов'язання, підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, відсутні, а відтак висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 27.07.2007 № 0000022310/0 є правильним безвідносно до мотивів, якими суд обґрунтував цей висновок.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 04.12.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак