Постанова

від 20.05.2013 по справі 5006/27/135б/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.05.2013 р. справа №5006/27/135б/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапов О.Л., Кододова О.В. від скаржникане з'явився від заявникане з'явився від боржникане з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Донецької області від 13.03.2013 року у справі№ 5006/27/135б/2012 ( суддя Тарапата С.С.) за заявою кредитораФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ", м. Донецьк пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.10.2012р. за заявою кредитора Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк порушена справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ", м. Донецьк №5006/27/135б/2012 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справу призначено до розгляду.

Постановою господарського суду Донецької області від 07.11.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ", м. Донецьк визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено ініціюючого кредитора Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк.

Ухвалою від 13.03.2013 року господарський суд Донецької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ", м. Донецьк та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута відсутні майнові активи для задоволення кредиторських вимог. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби направила до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 13.03.2013 року по справі № 5006/27/135б/2012.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що у зв'язку з ліквідацією платника за скороченою процедурою інспекція позбавляється можливості провести перевірку платника податків та здійснювати покладені податковим кодексом України функції по здійсненню контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів до бюджету.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. апеляційна скарга була прийнята до провадження.

Представники апелянта, кредитора та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 13.03.13р. про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідування Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ» та досліджуючи правомірність здійснення ліквідаційної процедури, апеляційний суд встановив наступне.

Згідно ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Частиною 5 статті 52 Закону передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами банкрута.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів (ч. 1 ст. 32 Закону).

Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором в ході процедури ліквідації, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і органом податкової служби в силу обов'язковості проведення позапланової перевірки в наслідок банкрутства такого боржника.

Як видно із матеріалів справи Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька є кредитором у справі, входить до реєстру кредиторів з загальною сумою грошових вимог у розмірі 255092,00грн.

При таких обставинах, податкова була обізнана про рух справи про банкрутство, та визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ» та відповідно мала фактичну можливість впливати на результати вирішення даної справи про банкрутство.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, здійснює такі повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що із Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ», який міститься в матеріалах справи видно, що згідно запису 1 28.04.2010р. зареєстроване обтяження - застава рухомого майна; об'єкт обтяження - майнові права на депозит згідно договору строкового банківського вкладу №10-04-20-000003 від 20 квітня 2010 року в розмірі 1000000грн., що розміщено в АБ «Діамантбанк» строком до 25 травня 2011р.; підстава обтяження - договір застави майнових прав №647 20.04.2010р., Акціонерний банк «Діамант»; обтяжувач - АБ «Діамант»; боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ»; розмір основного зобов'язання - 800000,00грн. ; строк виконання зобов'язання - 20.05.2011р. та термін дії - 28.04.2011р.; звернення стягнення - не зареєстровано.

Тобто, з вищевказаних встановлених обставин видно, що у боржника існувала кредиторська заборгованість перед Акціонерним банком «Діамант» на суму 800000,00грн.

Тобто, ліквідатором із офіційних даних реєстру обтяжень рухомого майна було встановлено явного та відомого потенційного кредитора боржника - Акціонерного банку «Діамант», та відповідно можливого дебітора на суму депозитного вкладу - 1000000грн., яка могла би погасити суму кредиторських вимог ініціюючого кредитора в розмірі 1500,00грн.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Проте, будь-яких повідомлень, на виконання п. 5 ст. 52 Закону України про банкрутство в матеріалах справи не міститься.

Крім того, з суті вказаних даних видно, що у боржника існував депозит на суму 1000000грн., докази витрачення цих коштів чи закриття цього депозиту матеріали справи не містять.

В свою чергу судом першої інстанції не були встановлені підстави внесення в Державний реєстр обтяжень рухомого майна вказаний вище запис, про обтяження майнових прав на депозит.

Проте, ані у звіті ліквідатора, ані в ліквідаційному балансі не відображені вказані дані та в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують здійснених дій ліквідатора з дослідження вказаних питань.

Тобто, ліквідатор не вжив всіх можливих заходів, достатніх та необхідних при проведенні ліквідаційної процедури, направлених на виявлення потенційних кредиторів та дебіторів банкрута.

З матеріалів справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби надано ліквідатору інформацію щодо відкритих рахунків у ТОВ «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ», за якою у боржника залишились відкритими наступні рахунки: у ПАТ ПІБ в м. Макіївка Донецької області №26004301534828 та у ПАТ «Діамантбанк» №2600235608742 у російських рублях, доларах США, Українській гривні та №2605735608742.

В матеріалах справи наявна довідка Макіївського відділення ПАТ «Промінвестбанк» в Донецькій області, згідно якої, станом на 12 лютого 2013р. повідомлено про відсутність поточних рахунків ТОВ «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ» у їх установі.

Дослідивши матеріали додані до ліквідаційного звіту, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення дій ліквідатора з виявлення рахунків боржника, грошових коштів, кредиторської та дебіторської заборгованості, руху коштів по рахункам та докази закриття наявних рахунків у ПАТ «Діамантбанк».

Ліквідатором до матеріалів справи не додано докази встановлення руху коштів по рахунках, закриття рахунків, а також, відсутності грошових коштів на рахунку боржника на дату порушення провадження у справі про банкрутство та в період здійснення ліквідаційної процедури.

Грошові кошти є основним та ліквідним активом будь-якого підприємства.

Без з'ясування вказаних питань, які повинні бути підтверджені належними доказами, суд не може дійти висновку про відсутність грошових коштів у боржника, дебіторської заборгованості боржника під час провадження у справі про банкрутство ТОВ «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ».

Крім того, як було вищевстановлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ» в ПАТ «Діамантбанк» наявні відкриті та закриті валютні рахунки, зазначене свідчить про те, що боржник займався або мав намір здійснювати зовнішньо торгівельною діяльністю або отримати кредит у валюті. В наслідок чого, в разі наявності таких даних необхідною умовою є звернення ліквідатора до митних органів, інших органів валютного контролю, з метою з'ясування наявності кредиторських вимог до боржника. Проте, будь-які докази з вказаних питань, у матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не з'ясовані та безпідставно залишені без уваги вказані факти та ці обставини підлягають детальному дослідженню.

Як видно із матеріалі справи, ліквідатором будь-які фінансові документи боржника та інформація про рух коштів та активів боржника до податкової інспекції не було надано.

Так, ліквідатором було направлена на адресу засновників ТОВ «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ», а саме: ПП»РОНИКС» та ОСОБА_6 листи від 08.11.2012р. №10-08/11 та №10-08/11, яким він просив передати йому печатки, штампи та іншу документацію банкрута, стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ»

Однак, в матеріалах справи наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, з яких видно, що керівником підприємства боржника є ОСОБА_7.

Як видно із наявних в матеріалах справи простого векселю Серія АА №1882162 від 24.09.2012р., акті прийому-передачі векселя від 24.09.2012р. та акту пред'явлення векселя до оплати від 04.10.2012р., вказані документи підписувались керівником підприємства - ОСОБА_8, до того ж на зазначених документах міститься печатка підприємства боржника - ТОВ «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ».

Тобто, з вказаного можливо зробити висновок про те, що бухгалтерська та інша документація банкрута, печатки і штампи банкрута, знаходиться у директора боржника - ОСОБА_8.

Проте, доказів звернення ліквідатора до належного директора та доказів розшуку бухгалтерської документації боржника в матеріалах справи відсутні.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, здійснює такі повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Нормами ч. 2 цієї ж статті передбачено, що протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 34 Закону передбачено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

Отже, виходячи з приписів вказаних норм, суд апеляційної інстанції вважає, що під час ліквідаційної процедури боржника на ліквідатора покладаються обов'язки у виконанні активних дій, у тому числі для отримання від боржника - його попередніх керівників, документації (фінансової, звітної та іншої).

Одним із можливих способів встановлення місцезнаходження бухгалтерської та іншої первинної документації банкрута апеляційний суд вважає вжиття ліквідатором заходів щодо з'ясування фізичної або юридичної особи, яка є засновником чи директором товариства - банкрута. Способом встановлення особи керівника чи засновників боржника є звернення ліквідатора до органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців із запитом про надання інформації з цього питання.

У справі про банкрутство відсутнє звернення ліквідатора до колишнього директора підприємства із запитом щодо з'ясування бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів банкрута.

Тобто, ліквідатор не вжив всіх можливих заходів, достатніх та необхідних при проведенні ліквідаційної процедури, направлених на виявлення майнових активів банкрута з врахуванням відсутності в матеріалах справи доказів звернення ліквідатора до колишнього керівника чи засновника підприємства про передачу фінансової документації.

Таким чином, матеріали справи свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у цій справі про банкрутство, про відсутність повного та об'єктивного розгляду місцевим господарським судом всіх обставин справи та відсутність законних підстав для затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження по справі.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що без встановлення вищевказаних фактичних обставин, ліквідація юридичної особи боржника - ТОВ «РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ» та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, судом першої інстанції не може вважатися такою, що здійснено всебічно, повно та об'єктивно.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оскаржувана ухвала господарського суду за результатами проведення ліквідаційної процедури не відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, вона підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду до господарського суду Донецької області на стадію проведення ліквідаційної процедури.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Донецької області від 13.03.2013 року у справі №5006/27/135б/2012 - задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 13.03.2013 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі №5006/27/135б/2012 про банкрутство - скасувати.

Справу №5006/27/135б/2012 направити для розгляду до господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Донецької міської ради та державному реєстратору м. Донецька для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ", м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34798455), у зв'язку з ліквідацією банкрута, згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та внесення відповідного запису до реєстру про відновлення стану юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ІНВЕСТ ОЙЛ", м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34798455).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

О.В. Кододова