Рішення

від 21.05.2013 по справі 918/640/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа № 918/640/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРООПТТОРГ" (далі - Товариство) до приватного підприємства "ПРОМЕЛЕКТРО-93" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 2 128 грн. 94 коп.,

за участю представників:

позивача: Рудакова Р.Є. за дов. від 25 грудня 2012 року,

відповідача: Ковальчука Л.Ф. (директор),

Шевченка О.В. (засновник),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2013 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № ДК-62, укладеного 1 липня 2011 року між позивачем та Підприємством, останньому згідно видаткових накладних від 16 листопада 2012 року № ЕЛ00020953 та від 29 листопада 2012 року № ЕЛ00021408 було передано у власність електротехнічну продукцію на загальну суму 1 957 грн. 65 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, сплативши Товариству 248 грн. 54 коп. та заборгувавши таким чином позивачу 1 709 грн. 11 коп., останній, посилаючись на статті 526, 530, 536, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 175, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємства вищезазначену суму боргу, а також 170 грн. 91 коп. штрафу, 73 грн. 21 коп. пені та проценти за користування чужими коштами у розмірі 175 грн. 71 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 7 травня 2013 року порушено провадження у справі № 918/640/13, розгляд якої було призначено на 21 травня 2013 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 20 травня 2013 року № 194, в якому останнє просило суд відмовити у задоволенні вимог Товариства з огляду на те, що сума боргу, яка виникла у зв'язку з поставкою товару за видатковою накладною від 29 листопада 2012 року № ЕЛ00021408 в сумі 1 019 грн. 60 коп., була повністю погашена відповідачем 30 листопада 2012 року, тобто у встановлений договором строк. Водночас сума боргу, яка виникла у Підприємства в зв'язку з поставкою йому товару за видатковою накладною від 16 листопада 2012 року № ЕЛ00020953, була погашена з переплатою платіжним дорученням від 26 квітня 2013 року № 1468 на загальну суму 1709 грн. 11 коп. У зв'язку з наведеними обставинами відповідач вважав даний позов необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, до початку вказаного судового засідання через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення позивача від 20 травня 2013 року № ПЗ-12 (а.с. 55), в яких було зазначено, що спірні суми заборгованості за обома видатковими накладними, відповідно до довідки бухгалтерії Товариства, були повністю погашені відповідачем 26 квітня 2013 року. У зв'язку з наведеним, представник позивача у судовому засіданні просив суд розглянути даний господарський спір з урахуванням обставин, викладених у додаткових поясненнях Товариства.

Водночас суд не розцінює дані пояснення як заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки в цих поясненнях лише констатується факт сплати відповідачем суми основного боргу, а також обов'язок останнього сплатити нараховані штрафні санкції по обох накладних. Проте в цих поясненнях не міститься вимога позивача, адресована суду, про зменшення його позовних вимог та стягнення з Підприємства інших сум, ніж зазначені у позовній заяві.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20 травня 2013 року № 194.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 липня 2011 року між Підприємством та позивачем був укладений договір поставки № ДК-62, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок передати у власність відповідачу товар - електротехнічну та іншу продукцію, а Підприємство, у свою чергу, - прийняти та своєчасно оплатити його вартість на умовах, вказаних у цьому договорі (а.с. 5-10).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 9.1 даної угоди договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

Додатковою угодою від 30 грудня 2011 року № 1 сторони внесли зміни у вищезазначений договір та встановили строк його дії по 31 грудня 2012 року (а.с. 11).

Пунктами 1.2-1.3 договору передбачено, що товар поставляється окремими партіями відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Асортимент, кількість та ціна товару вказуються у видаткових накладних постачальника, які оформляються на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 2.2.4 договору, якщо покупцем у встановленому порядку не пред'явлена претензія в установлений цією угодою строк з дотриманням відповідних правил та норм, в тому числі тих, що регулюють діяльність транспорту, то вважається, що товар прийнятий покупцем у відповідності до законодавства України, інших нормативних документів та умов даного договору без претензій.

Загальна сума даного договору визначається сумами вартості товару, вказаними у видаткових накладних, які постачальник передав покупцю протягом строку дії даного договору (пункт 4.3 договору).

За умовами пункту 4.4 цієї угоди покупець оплачує кожну поставлену партію товару в сумі, узгодженій сторонами по електронній пошті і вказаній в накладних, не пізніше 45 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної.

Відповідно до пункту 4.5 договору фактом оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Покупець зобов'язаний своєчасно оплатити поставлений товар (пункт 5.6 договору).

У пункті 6.3 сторони погодили, що у випадку несплати після закінчення строку, зазначеного в пункті 4.4, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь період існування простроченої заборгованості та закінчується в момент повного погашення простроченої заборгованості. У випадку прострочення оплати товару більше 30 календарних днів з моменту закінчення строку, зазначеного в пункті 4.4, покупець додатково зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від загальної суми такої простроченої заборгованості.

Судом також встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу електротехнічну продукцію на загальну суму 1 957 грн. 65 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними від 16 листопада 2012 року № ЕЛ00020953 на суму 938 грн. 05 коп. та від 29 листопада 2012 року № ЕЛ00021408 на суму 1 019 грн. 60 коп. (а.с. 12, 15), рахунками-фактурами від 15 листопада 2012 року № ЕЛ00015688 та від 28 листопада 2012 року № ЕЛ00016347 (а.с. 13, 16), а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 15 листопада 2012 року № 150 та від 29 листопада 2012 року № 157 (а.с. 14, 17).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 1 липня 2011 року № ДК-62 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Як було встановлено судом, в рамках вищезазначеного договору відповідачу відповідно до видаткової накладної від 29 листопада 2012 року № ЕЛ00021408 був поставлений товар на загальну суму 1 019 грн. 60 коп. Факт поставки продукції належної якості та по відповідній ціні за вищезазначеною видатковою накладною був підтверджений і поясненнями представників сторін у судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4.4. договору поставлений товар повинен бути оплачений покупцем не пізніше 45 календарних днів з моменту виписки відповідної видаткової накладної. Відтак, кінцевим строком оплати вказаної продукції є 13 січня 2013 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас судом встановлено, що вартість продукції, поставленої відповідачу відповідно до видаткової накладної від 29 листопада 2012 року № ЕЛ00021408 на суму 1 019 грн. 60 коп., була повністю погашена останнім 30 листопада 2012 року. Даний факт підтверджується наданим Підприємством платіжним дорученням від 30 листопада 2012 року № 1315. З тексту вищезазначеного платіжного документа вбачається, що відповідач перерахував Товариству суму грошових коштів у розмірі 1 019 грн. 60 коп. на погашення рахунку № ЕЛ00016347 від 28 листопада 2012 року, який був виписаний позивачем на оплату товару, поставленого згідно видаткової накладної від 29 листопада 2012 року № ЕЛ00021408.

Заперечення представника позивача щодо зарахування даного платежу в рахунок погашення попередніх поставок товару, здійснених за договором від 1 липня 2011 року № ДК-62, не беруться судом до уваги, оскільки ні самим договором, ні актами чинного законодавства України не передбачене право здійснювати таке зарахування незалежно від призначення платежів, вказаних у платіжних документах. Крім того, у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б могли свідчити про наявність заборгованості відповідача по поставках товару, здійснених в рамках вищезазначеної угоди за попередні періоди.

Оскільки під час розгляду даної справи був встановлений факт повного виконання Підприємством свого обов'язку по оплаті товару, поставленого йому згідно видаткової накладної від 29 листопада 2012 року № ЕЛ00021408, суд дійшов висновку про безпідставність позовної вимоги Товариства про стягнення з відповідача 1 019 грн. 60 коп. основного боргу.

Судом також було встановлено, що відповідач виконав вищезазначений обов'язок у встановлений договором строк. Відтак, відсутні й правові підстави для стягнення з Підприємства штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків щодо оплати вказаного товару, а також процентів за користування чужими грошовими коштами.

Щодо поставки товару, здійсненої згідно видаткової накладної від 16 листопада 2012 року № ЕЛ00020953, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що на підставі даної накладної позивач поставив Підприємству товар на суму 938 грн. 05 коп. та виставив рахунок на його оплату від 15 листопада 2012 року № ЕЛ00015688.

У позовній заяві Товариство зазначило, що сума боргу в розмірі 248 грн. 54 коп. була сплачена відповідачем до звернення позивача до господарського суду Рівненської області з даним позовом, у зв'язку з чим вимога про стягнення цієї суми заборгованості Товариством заявлена не була, нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат на вказану суму останнім не здійснювалося.

У своїх поясненнях Товариство вказувало, що сума боргу в розмірі 938 грн. 05 коп., яка виникла у відповідача в зв'язку з поставкою йому товару згідно видаткової накладної від 16 листопада 2012 року № ЕЛ00020953, була повністю сплачена Підприємством 26 квітня 2013 року, що підтверджується довідкою позивача від 20 травня 2013 року, підписаною бухгалтером даного підприємства (а.с. 56).

Крім того, на підтвердження факту погашення даної суми заборгованості Підприємством було надано суду платіжне доручення від 26 квітня 2013 року № 1468, яким відповідач перерахував на рахунок позивача 1 709 грн. 11 коп.

Зі змісту даного платіжного документа вбачається, що призначенням даного платежу була оплата товару згідно рахунків від 15 листопада 2012 року № ЕЛ00015688, від 23 жовтня 2012 року № ЕЛ00014363 та від 15 жовтня 2012 року № ЕЛ00013913.

Факт повного погашення вищезазначеним платіжним дорученням суми боргу, який виник у зв'язку з поставкою товару за видатковою накладною від 16 листопада 2012 року № ЕЛ00020953, підтверджений і усними поясненнями представників сторін у судовому засіданні.

Водночас судом встановлено, що згідно з умовами договору від 1 липня 2011 року № ДК-62, Підприємство було зобов'язане сплатити вищезазначену суму боргу до 13 січня 2013 року. Проте в порушення умов даної угоди відповідач погасив зазначену заборгованість лише 26 квітня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з даним позовом 24 квітня 2013 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля, проставленим відповідальним працівником відділення поштового зв'язку на конверті, в якому дана позовна заява надійшла до суду (а.с. 26).

Вказана позовна заява, згідно вхідного штампу господарського суду Рівненської області, який міститься на першій сторінці позовної заяви Товариства (а.с. 2), надійшла до суду 30 квітня 2013 року.

Частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Відповідно до частини 3 статті 51 ГПК України, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Провадження у даній справі відповідно до приписів вищезазначених норм було порушено ухвалою суду від 7 травня 2013 року.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної процесуальної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Судом встановлено, що сума основного боргу, яка виникла у зв'язку з поставкою товару за видатковою накладною від 16 листопада 2012 року № ЕЛ00020953, була повністю сплачена відповідачем до дня надходження позовної заяви Товариства до господарського суду Рівненської області та порушення провадження у даній справі.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовної вимоги Товариства про стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу.

У той же час судом встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, переданого йому згідно вказаної накладної, в установлений договором строк. Вказана прострочка склала більше 30 днів.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 вищезазначеної статті).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 536 ЦК України).

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки судом було встановлено порушення зобов'язання відповідача щодо оплати товару, переданого йому за видатковою накладною від 16 листопада 2012 року № ЕЛ00020953 в сумі 689 грн. 51 коп., в установлений договором строк, і вказане прострочення склало більше 30 днів, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Товариства про стягнення з Підприємства 31 грн. 73 коп. пені, нарахованої на вказану суму основного боргу за період з 1 січня 2013 року по 22 квітня 2013 року, 76 грн. 16 коп. - процентів за користування чужими коштами, нарахованих на цю суму боргу за вищезазначений період, а також 68 грн. 95 коп. штрафу.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ПРОМЕЛЕКТРО-93" (33001, місто Рівне, вулиця Поповича, будинок 11, ідентифікаційний код: 34704126) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРООПТТОРГ" (03061, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95, літера Г, офіс 411, ідентифікаційний код: 37687266) 31 (тридцять одну) грн. 73 коп. пені, 68 (шістдесят вісім) грн. 95 коп. штрафу, 76 (сімдесят шість) грн. 16 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 142 (сто сорок дві) грн. 91 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 травня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко