Постанова

від 23.05.2013 по справі 905/471/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2013 р. справа №905/471/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапова О.Л., Кододової О.В. розглянувши апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО "Відділення "Донецька Дирекція Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО", м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 24.01.2013 року у справі За участю представників сторін від заявника скарги: від кредитора: від боржника: №905/471/13-г (суддя Тарапата С.С.) Алексєєва І.О. - за довіреністю Демерджіба Е.Е. - за довіреністю не зя"вився за заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю "ОМАС", м. Донецьк до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА МАСТИЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Донецьк пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2013р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМАС", м. Донецьк до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА МАСТИЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Донецьк порушена справа про банкрутство №905/471/13-г з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Постановою господарського суду Донецької області від 24.01.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА МАСТИЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Донецьк визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяця.

Постанова суду мотивована тим, що банкрут підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, за місцезнаходженням не знаходиться.

Не погодившись з вказаною постановою Публічне акціонерне товариство "БАНК КАМБІО" Відділення "Донецька Дирекція Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО", м. Донецьк звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Донецької області від 24.01.2013р., якою просить її скасувати.

Як вбачається з матеріалів справи відзивом арбітражного керуючого Карауш Ю.В. № 196 від 05.03.2013р. на підставі ст.ст. 31, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повідомлено, що кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО» Відділення Донецької Дирекції Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО", м. Донецьк до ТОВ "Східна мастильна компанія", що виникли на підставі Генеральної кредитної угоди № 588/02-2010, укладених в її межах Кредитного договору № 589/02-2010 від 17.11.2010, кредитного договору № 594/02-2010 від 19.11.2010, а також кредитного договору № 595/02-2010, визнані в розмірі 10 414 682, 20 грн. та включені до реєстру вимог кредиторів банкрута як вимоги 1 першої черги, що забезпечені заставою. Внаслідок чого, апелянт - Відділення Донецької Дирекції Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО", м. Донецьк має статус кредитора у даній справі про банкрутство.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що всупереч статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" внесений до ЄДРПОУ запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням відносно боржника не є належним доказом, оскільки такий запис повинен здійснюватися у графі "Місцезнаходження", що є доказом відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням.

Наявність внесення запису до графи "Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії" не свідчить про внесення державним реєстратором до системи реєстру інформації про звернення податкового органу за реєстрацією відомостей про відсутність юридичної особи боржника за вказаною адресою місцезнаходження, що означає початок дій державного реєстратора по визначенню місцезнаходження боржника відповідно до частини 14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Також, згідно наявних документів в справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІДНА МАСТИЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Донецьк в особі директора Короповой Р.В. фактично здійснювало діяльність, проводило листування між кредитором та боржником стосовно відсутності коштів для оплати пред'явленого векселя.

Зазначене, на думку апелянта підтверджує, ті обставини, що всупереч внесеного державним реєстратором 17.01.2013р. запису до ЄДР про відсутність юридичної особи за місцем знаходження, керівні органи ТОВ "Східна мастильна компанія" були наявні та здійснювали господарську діяльність.

Також, апелянт вказує на те, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження органом виконавчої служби надається семиденний термін для добровільного виконання боржником виконавчого документу, однак, на час відкриття Господарським судом Донецької області провадження по справі № 905/471/13-г (ухвала від 17.01.2013р.) навіть не сплив строк на добровільне виконання виконавчого документа, отже відсутні безспірні вимоги ініціюючого кредитора.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

В судове засідання з'явився представник апелянта - Алексєєва І.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила постанову господарського суду Донецької області скасувати.

В судове засідання з'явився представник кредитора ТОВ "ОМАС", м. Донецьк - Демерджиба Є.Є., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити постанову господарського суду Донецької області без змін.

Представник боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Враховуючи зазначене, при розгляді справи про банкрутство за спрощеною процедурою на підстав ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суду слід перевірити підстави внесення та наявність запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, у зв"язку з чим, апеляційний суд встановив наступне.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМАС». Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 76076 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса на векселі № 28 від 11.01.2013 року.

Цей виконавчий напис був пред'явлений 14.01.2013р. для примусового виконання до ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, у зв"язку з чим, державним виконавцем 14.01.2012р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Із змісту зазначеної постанови, судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем постановлено:

- відкрити виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 11.01.2013р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна мастильна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМАС» 76076 грн.;

- боржнику самостійно виконати в 7-денний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження;

- при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов"язаних з провадженням виконавчих дій.

При цьому, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника подана до суду та порушено провадження у справі про банкрутство було здійснено вже 17.01.2013р.

Доказів вчинення державним виконавцем будь-яких інших виконавчих дій з виявлення наявності або відсутності грошових коштів, рухомого та нерухомого майна боржника суду надано не було.

Проте, виходячи із вимог ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження органом виконавчої служби надається семиденний термін для добровільного виконання боржником виконавчого документу.

Встановлений ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" строк на добровільне виконання боржником виконавчого документа в даній справі сплинув 21.01.2013р. та відповідно лише з 22.01.2013р. ВДВС Куйбишевського РУЮ м. Донецька мусило розпочати процедуру примусового стягнення в рамках виконавчого провадження № ВП № 35971651.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

В силу наданих Законом України «Про виконавче провадження», повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, а не лише порушення такого виконавчого провадження та надання строку на добровільне виконання боржнику.

В матеріалах справи відсутні докази застосування до боржника будь-яких примусових виконавчих дій, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників, майна, грошових коштів та інше.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиного процесуального акту виконавця - порушення виконавчого провадження та наданні 7-денного строку для добровільного виконання.

Справа про банкрутство боржника порушена через 3 дні після порушення виконавчого провадження в межах строку наданого боржнику для добровільного виконання.

При таких обставинах є необґрунтованим твердження ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «ОМАС» про неможливість примусового стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА МАСТИЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Донецьк та наявних ознак неплатоспроможності.

На вищезазначені обставини суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги та безпідставно врахував зазначені документи виконавчої служби як докази неплатоспроможності боржника, адже цими доказами не може встановлюватися безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство з підстав, викладених вище.

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: м. Донецьк, вул. 60-річчя СРСР, буд. 43, на підтвердження припинення підприємницької діяльності боржника, ініціюючий кредитор посилається на Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.01.2013р., якою встановлено в Записі № 6 від 17.01.2013р. в графі "Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії" - внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Постановою суду від 24.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна мастильна компанія» визнано банкрутом з урахуванням особливостей визначених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрита ліквідаційна процедура.

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги підтверджуються Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.01.2013р., якою встановлено відсутність боржника за місцезнаходженням.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Донецької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявні в матеріалах справи дані в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.01.2013р про відсутність боржника за місцем знаходження не можуть бути належним доказом, з урахуванням наступного.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може служити доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

В матеріалах справи на час порушення провадження у справі та прийняття постанови про визнання боржника банкрутом наявний запис № 6 від 17.01.2013р. в Довідці з ЄДР в графі "Місцезнаходження" міститься запис про знаходження цієї юридичної особи за адресою: 83008, Донецька обл., м. Донецьк, Куйбишевський район, вул.60-річчя СРСР, буд.43. В тому ж самому Записі № 6 від 17.01.2013р. в графі "Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії" внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Згідно з частинами 12, 14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки . У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №97 від 20.10.2005 року, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення : у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням .

Отже, запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинен здійснюватися у графі "Місцезнаходження", що, в подальшому, є доказом відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням та є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спеціальною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

Наявність внесення запису до графи: "Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії" може свідчити про внесення державним реєстратором до системи реєстру інформації (звернення податкового органу) про відсутність юридичної особи боржника за вказаною адресою місцезнаходження, що означає початок дій державного реєстратора по визначенню місцезнаходження боржника відповідно до частини 14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, момент внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб - підприємців - 17.01.2013р. та подача заяви та порушення провадження у справі про банкрутство боржника здійснено в один день - 17.01.2013р. тому виявити обставини, які свідчать про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство не передбачається можливим, та матеріалами справ жодна із ознак (відсутність за місцезнаходженням, ненадання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, відсутність підприємницької діяльності) не підтверджена належними доказами.

Лише внесення запису до Єдиного державного реєстру про відсутність юридичної особи боржника за адресою місцезнаходження не може свідчити та доводити ті обставини, що в цей же день - 17.01.2013р. боржник вже припинив свою підприємницьку діяльність та має статус відсутнього боржника та підставу для банкрутства за вимогами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що за таких обставин неможливо стверджувати, що Довідка з ЄДР, наявна у справі, є належним доказом відсутності боржника.

Крім того, дослідивши зміст векселя серії АА № 0342312, за яким було вчинено виконавчий напис нотаріуса 11.01.2013р. та пред"явлений до виконання, судом встановлено, що він був складаний, підписаний та виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна мастильна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Торг Консар» - 30.09.2012р., який в подальшому передав цей вексель за індосаментним рядом ініціюючому кредитору - ТОВ «ОМАС» на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів та акту прийому передачі від 27.12.2012р.

Тобто, у боржника станом на 30.09.2012р. існувала кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідністю «Торг Консар» по виданому векселю на суму 75276 грн. та відповідно були господарські правовідносини між ними, які повинні були фіксуватися у первинній бухгалтерській та податкової документації, в регістрах бухгалтерського та податкового обліку та фінансової звітності боржника.

Проте, з матеріалів справи, а саме: клопотання ПАТ «Банк Камбіо» про припинення процедури ліквідації від 27.03.13р. та доданих до нього документів, судом встановлено, що боржник виходячи із умов п. 3.3.4 укладених кредитних договорів виконував свій обов"язок стосовно щоквартального надання в ПАТ «Банк Камбіо» фінансово-бухгартеських документів (баланс, звіт про фінансовий результат, розшифровку дебіторів і кредиторів, загальні надходження на всі рахунки).

З урахуванням наданої банком документації, яка була надана за підписом директора боржника Коропової Р.В. та скріплена печаткою ТОВ «Східна мастильна компанія», судом встановлено, що:

- згідно даних балансу станом на 30.09.12р. боржником обліковується готова продукція на суму 2265400 грн., дебіторська заборгованість на суму 1548300грн., інша дебіторська заборгованість на суму 664100 грн., активи боржника (векселя) на суму 12131400 грн.

Згідно розділу балансу «пасив» - рядок 480 видно, що довгостроковим зобов"язанням боржника є заборгованість на суму 17843700 грн., в яку входить основний кредитор - ПАТ «Банк Камбіо» на суму 15801623,15 грн.

Вищенаведені дані балансу боржника розшифровані наступними обліково-бухгалтерськими документами. Так, в складській довідці станом на 19.12.2012р. містяться дані про наявність на складі боржника готової продукції на суму 2256220 грн. Карткою рахунку 182 боржника підтверджуються наявність у власності дебіторської заборгованості по отриманим векселям на суму 12131362 грн. Згідно оборотно-сальдовой відомості у боржника є дебіторська заборгованість на суму 1548561,99 грн. за відвантажені товари, роботи та послуги.

Вищевикладені обставини підтверджують ведення боржником підприємницької діяльності та не свідчать про її відсутність.

Тобто, вищенаведене підтверджує, що боржник явно та фактично займається господарською діяльністю, вступає в господарські правовідносини з господарюючими контрагентами, внаслідок операцій з якими у боржника виникає значна дебіторська заборгованість, за рахунок якої у будь-якому випадку, боржник самостійно або державна виконавча служба була би взмозі погасити вимоги ініціюючого кредитора у даній справі. Однак, даний факт не був перевірений судом 1 інстанції, та не надано з цього приводу відповідної оцінки.

Також, представником апелянта було надано клопотання про долучення до справи додаткових доказів, а саме: копію листа ПАТ "Банк Камбіо" № 213/1 від 29.03.2013р., та копію листа ТОВ "Торг Консар". В вищезазначеному листуванні ПАТ "Банк Камбіо" звернувся з листом до ТОВ "Торг Корсар", яке є першим векселедержателем простого векселя серії АА 0342312. У відповідь на вказаний лист ТОВ "Торг Консар" зазначило, що вони ніколи не мали господарських відносин з ТОВ "Східна мастильна компанія" та ніколи не отримували від цього підприємства простий вексель серії АА 0342312, виданий 30.09.2013р.

Зазначені документи повернуті представнику апелянта в судовому засіданні, що зафіксовано засобами технічного звязку судового засідання.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, лише в тому випадку, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього .

При цьому, слід зауважити, що в клопотанні позивач не зазначив взагалі будь-яких підстав в обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а лише долучивши зазначені документи до своїх пояснень, просить суд апеляційної інстанції прийняти додаткові докази.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає неприпустимою та такою, що не містить поважних причин таку поведінку заявника апеляційної скарги в контексті надання додаткових доказів в розумінні застосовування ст. 101 ГПК України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Донецької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів безспірності своїх вимог до боржника, доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 24.01.2013 року є незаконним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 905/471/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА МАСТИЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Донецьк підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО "Відділення Донецької Дирекції Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО", м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 24.01.2013 року у справі №905/471/13-г - задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 24.01.2013 року у справі №905/471/13-г про банкрутство - скасувати.

Провадження у справі №905/471/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА МАСТИЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Донецьк - припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА МАСТИЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Донецьк для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство та відновлення стану юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА МАСТИЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Донецьк (ЄДРПОУ 35420835).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді О.Л. Агапов

О.В. Кододова