Ухвала

від 21.05.2013 по справі 784/1521/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №784/1521/13 21.05.2013 21.05.2013 21.05.2013

Провадження №22-ц/784/1485/13 Головуючий у 1-ї інстанції Лисенко М.Є.

Категорія 23 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

21 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 березня 2013 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_2 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Веселий Кут - 111» (далі - ПОСП «Веселий Кут - 111»), третя особа - відділ земельних ресурсів Снігурівського району Миколаївської області, про визнання недійсним договору оренди землі та витребування її з чужого незаконного володіння,

встановила:

17 січня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, який обґрунтувала наступним.

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №071020 від 02 листопада 2004 року вона є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,76 га та 0,24 га, розташованих на території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

01 листопада 2005 року уклала з ПОСП «Веселий Кут - 111» договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, площею 6,76 га, строком на 5 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1 407 грн. 60 коп., який був зареєстрований у Снігурівському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 28 травня 2008 року за №040802300356.

01 лютого 2011 року вона з відповідачем підписали новий договір оренди тієї ж земельної ділянки строком на 5 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3 061 грон. 38 коп., який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Снігурівському районі 10 вересня 2011 року за №482578004005991.

01 грудня 2011 року звернулася до відповідача з вимогами про повернення земельної ділянки, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди від 01 листопада 2005 року.

На це, 02 грудня 2011 року відповідач їй повідомив, що договір оренди землі від 01 листопада 2005 року діє строком до 28 травня 2013 року, тобто з моменту його державної реєстрації.

Посилаючись на те, що відповідач перед підписанням договору оренди від 01 лютого 2011 року ввів її в оману щодо дії договору оренди від 01 листопада 2005 року, одночасне існування двох договорів оренди на одну земельну ділянку та відсутність її волевиявлення на укладання договору оренди землі від 01 лютого 2011 року, позивачка просила визнати недійсним останній договір оренди земельної ділянки та витребувати її з незаконного володіння ПОСП «Веселий Кут - 111».

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на безпідставність позову.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки укладений з дотриманням норм земельного законодавства, а тому відсутні підстави визнання договору оренди землі недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав визнання договору оренди землі недійсним з підстав зазначених позивачкою.

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ПОСП «Веселий Кут - 111» укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування строком на 5 років належну позивачу земельну ділянку площею 6,76 га (кадастровий номер земельної ділянки 4825782000:21:000:0032), надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с.9).

Даний договір зареєстровано у Снігурівському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 28 травня 2008 року за №040802300356.

01 лютого 2011 року сторони підписали новий договір оренди тієї ж земельної ділянки строком на 5 років, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Снігурівському районі 10 вересня 2011 року за №482578004005991.

Правовідносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», тощо.

Зокрема, в Законі України «Про оренду землі» передбачено особливості вказаних договорів. Цей закон також розмежовує поняття строку договору та набрання чинності договором. Згідно з ч. 1 ст. 15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди.

Згідно зі ст. 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

У ст. 18 цього Закону передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Вимога про державну реєстрацію договору оренди та наслідки такої реєстрації вказані у ст. 20 Закону. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, сторони визначилися з цими істотними умовами договору оренди землі, у тому числі і строком дії договору, зазначивши, що він починається з дня його підписання.

Доказів того, що сторони у зв'язку із затримкою державної реєстрації договору оренди землі від 01 листопада 2005 року досягли згоди щодо продовження строків дії цього договору оренди та узгодили інший строк початку дії договору матеріали справи не містять.

Продовження дії договору оренди землі від 01 листопада 2005 року та відрахування п'ятирічного строку його дії з дня державної реєстрації, не ґрунтується на вимогах закону на що посилається позивач, тому є необґрунтованим.

Отже, укладання нового договору оренди землі між сторонами від 02 лютого 2011 року відбулося після закінчення строку дії договору оренди землі від 01 листопада 2005 року.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, зокрема, частиною 3 цієї статі передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що оспорюваний договір оренди не відображав дійсного її волевиявлення та підписаний нею під впливом обману.

Між тим, будь-яких належних та допустимих доказів того, що підписуючи з відповідачем договір оренди землі від 01 лютого 2011 року її волевиявлення не було вільним і не відповідало її внутрішній волі та відповідачем вона навмисно була введена в оману, позивачка не надала, хоча згідно ст. 60 ЦПК України, то є її обов'язком.

Звернення позивачки до відповідача 01 грудня 2011 року з вимогами про повернення земельної ділянки, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди від 01 листопада 2005 року, майже через десять місяців після підписання оспорюваного договору оренди, не є тому належним доказом.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що вона навмисно була введена відповідачем в оману щодо строку дії договору оренди від 01 листопада 2005 року не є беззаперечним, оскільки вона мала можливість відмовитися від укладення з відповідачем договору оренди землі від 01 лютого 2011 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав визнання недійсним договору оренди землі від 01 лютого 2011 року.

Оскільки вимоги про витребування земельної ділянки є похідними від визнання договору недійсним, тому підстав для їх задоволення не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення судом вимог цивільного та процесуального законодавства, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та додаткового рішення суду.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статями 303, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді: