Рішення

від 22.05.2013 по справі 910/6789/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6789/13 22.05.13

За позовомФізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чемпіон транс" простягнення 16 332,67 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:Судденко Г.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Костельна Леся Ярославівна (надалі - "Позивач") звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чемпіон транс" (надалі - "Відповідач") про стягнення 10 220,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень в міжнародному сполученні №13/11 позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 5 293,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмір 7 985,70 грн. за понаднормовий простій автомобілю під розмитненням та штрафу, в зв'язку із відмовою відповідача від поданого на виконання заявки під завантаження автомобілю позивача у розмірі 3 053,97 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.04.2013 р.

В судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує в частині позовних про стягнення штрафу на підставі заявки №б/н від 04.05.2012 р. у розмірі 7 985,70 грн. за понаднормовий простій транспортного засобу позивача під час розмитнення обґрунтовуючи це тим, що при розмитненні вантажу на Запорізькому митному терміналі було виявлено недостачу вантажу у кількості 363 кг, про що, свідчить відмітка зроблена в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR 2543482 від 05.04.2012 р. Враховуючи наявність недостачі товару, строк розмитнення був збільшений, про що було повідомлено позивача. При цьому, відповідач зазначає, що в-подальшому сторони дійшли згоди, що претензії стосовно недостачі вантажу та простоїв автомобілів між сторонами відсутні, на підтвердження чого складено та підписано акт надання послуг №170 від 23.04.2012 р. на суму 29 393,55 грн., яка була сплачена позивачу. Стосовно заявленого до стягнення штрафу у розмірі 3 053,97 грн., внаслідок відмови відповідача від поданого позивачем під завантаження автомобілю на підставі узгодженої заявки № б/н від 31.10.2012 р., за змістом відзиву на позовну заяву відповідач також заперечував посилаючись на те, що автомобіль позивача згідно умов вказаної заявки повинен був прибути на місце розвантаження 09.11.2012 р., проте дату завантаження, за проханням позивача було перенесено на 19.11.2012 р., але під завантаження автомобіль позивача так і не прибув, в зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 053,97 грн. Крім того, відповідач зауважив, що згідно заявки б/н від 02.11.2012 р., грошове зобов'язання відповідача з оплати послуг позивача становить 1 320,00 грн. за 1 тону вантажу, при цьому згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №96161984 вага навантаженого товару (хімія розливна) складає 21, 8 тонн, а отже грошове зобов'язання по сплаті перевезеного відповідачем вантажу становить 28 776,00 грн.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, за змістом яких факт втрати вантажу у кількості 363 кг під час здійснення спірного перевезення, наведений відповідачем, не заперечував.

В судовому засіданні 24.04.2013 р. оголошена перерва до 22.05.2013 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 4 476,00 грн. за Заявкою №б/н від 02.11.2012 р. не заперечував, в іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог заперечував посилаючись на підстави викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. між Позивачем (перевізник) та Відповідачем (експедитор) укладено договір договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень в міжнародному сполученні №13/11 (надалі - "Договір").

Згідно із п. 1.1 Договору перевізник зобов'язується здійснювати перевезення автомобільним транспортом з пунктів відправлення в пункти призначення вантажів замовника по заявкам експедитора, а експедитор зобов'язується сплачувати послуги перевізника за рахунок замовника.

Пунктом 2.1.2 Договору встановлено, що експедитор надає перевізнику оригінал або факс копію заявки на виконання узгоджених перевезень вантажів згідно встановленої форми.

Положеннями п. 3.1 Договору визначено, що розмір оплати за транспортні послуги визначається сторонами у заявках або додатках прим узгодженні виконання перевезення по факсу (електронній пошті), які є невід'ємною частиною дійсного договору. Порядок та строки спали рахунків перевізника за виконанні транспортні послуги визначається сторонами в заявках або додатках які є невід'ємною частиною дійсного договору.

Згідно п. 3.3 Договору перевізник надає експедитору по пошті (кур'єром, представником) оригінали товарно-транспортних накладних (СМR) після здійснення перевезення.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що у випадку відмови від завантаження автомобілю, поданого в пункт завантаження згідно заявці експедитора, останній виплачує перевізнику штраф у розмірі 10% від суми фрахту.

Положеннями п. 7.1 Договору визначено, що дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р., договір автоматичного продовжує свою дію, якщо на це немає заперечень сторін.

02.11.2012 р. сторонами було складено заявку №б/н (надалі - "Заявка №1"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Антверпен (Бельгія) - м. Київ - м. Чернігів (Україна).

05.04.2012 р. сторонами було складено заявку №б/н (надалі - "Заявка №2"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Кйольн (Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна).

31.10.2012 р. сторонами було укладено заявку №б/н (надалі - "Заявка №3"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Кйольн (Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна).

На виконання умов Договору та Заявки №1, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Антверпен (Бельгія) - м. Київ - м. Чернігів (Україна), що підтверджується міжнародною транспортною-накладною CMR №96161840 від 05.04.2012 р.

Відповідно до умов Заявки №1 вартість перевезення становить 1 320,00 грн. за одну тонну вантажу на протязі 10 банківських днів після отримання оригінальних документів (рахунок, акт виконаних робіт, довідка про транспорт).

Пунктом 8 Заявки №1 визначено, що кількість вантажу становить 22 тони.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру №588 від 06.11.2012 р. на суму 28 593,00 грн., рахунок фактуру №625 від 13.11.2012 р. на суму 1 000,00 грн. та копію міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №96161840.

03.12.2012 р. відповідач звернувся до позивача із повідомленням №03/12-4, за змістом якого зазначив, що вага вантажу, що перевозився на підставі Заявки №1, складала 21,800 кг., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №96161840, а тому вартість наданих позивачем послуг складає 28 776,00 грн., в зв'язку із чим відповідач просив надати позивача новий комплект документів для оплати коштів у вказаному розмірі.

Виконуючи зобов'язання за Заявкою №1, укладеною на підставі Договору, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 24 300,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

11.01.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №1, за змістом якої просив останнього погасити заборгованість з наданих послуг по перевезенню вантажів у розмірі 5 293,00 грн. на підставі Заявки №1, штраф у розмір 7 985,70 грн. за Заявкою №2 за понаднормовий простій автомобілю під розмитненням та штрафу за відмову відповідача від поданого на виконання умов Заявки №3 під завантаження автомобілю позивача у розмірі 3 053,97 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів у розмірі 5 293,00 грн. на підставі Заявки №1, та обов'язку відповідача оплатити штраф за понаднормовий простій автомобіля у розмірі 7 985,70 грн. на підставі Заявки №2 та штрафу за відмову відповідача від поданого на виконання умов Заявки №3 під завантаження автомобілю позивача у розмірі 3 053,97 грн.

За своєю правовою природою Договір є договором перевезення, а відтак у сторін виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг із перевезення вантажів відповідачу на підставі Заявки №1, підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №96161840 (в т.ч. відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в графі 24).

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до умов Заявки №1 вартість перевезення становить 1 320,00 грн. за одну тонну вантажу на протязі 10 банківських днів після отримання оригінальних документів (рахунок, акт виконаних робіт, довідка про транспорт).

Пунктом 8 Заявки №1 визначено, що кількість вантажу становить 22 тони.

Проте, з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №96161840 вбачається, що вага вантажу, що перевезений позивачем на підставі Заявки №1, складає 21,8 тонн.

Таким чином, враховуючи приписи Заявки №1, вартість послуг із перевезення вантажу за вказаною заявкою становить 28 776,00 грн. (вага вантажу, що дорівнює 21,8 тонн * 1 320,00 грн. вартість перевезення 1 тонни згідно умовам Заявки №1).

Відповідач, зобов'язання по сплаті вартості перевезення за Заявкою №1, укладеною на підставі Договору, виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 24 300,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Відтак, заборгованість відповідача на користь позивача по сплаті вартості послуг із перевезення вантажів за Заявкою №1 становить 4 476,00 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови оплати визначені Заявкою №1 строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 4 476,00 грн. на підставі Заявки №1 за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Заявкою №1 та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4 476,00 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення з відповідача заборгованості за Заявкою №1 необхідно відмовити з викладених підстав.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмір 7 985,70 грн. за понаднормовий простій автомобілю під розмитненням на підставі Заявки №2 та штрафу за відмову відповідача від поданого на виконання Заявки №3 під завантаження автомобілю позивача у розмірі 3 053,97 грн.

Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Таким чином, неустойка (в т.ч. штраф) застосовується виключно у випадках її встановлення законом або договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.4 Договору за кожну повну добу простою транспортних засобів під завантаженням, розвантаженням та митному оформленні понад строків, встановлених в п. 2.1.6 дійсного Договору, експедитор виплачує перевізнику 400,00 гривень.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №253482 від 05.04.2012 р., транспортний засіб позивача прибув на місце розмитнення (Запорізька митниця) 12.04.2012 р., та виїхав з місця розмитнення 22.04.2012 р., що підтверджується відтисками печаток Запорізької митниці.

Із змісту п. 2.1.6 Договору вбачається, що експедитор зобов'язується не допускати простій транспортних засобів при завантажувально-розвантажувальних роботах та митному оформленні більш ніж 48 годин з моменту прибуття транспортного засобу під завантаження (розвантаження) згідно заявці на перевезення, за випадком вихідних та святкових днів у випадках, коли транспортний засіб подано менш ніж за 36 часів до початку таких.

Відтак враховуючи приписи п. 2.1.6 Договору нормативними днями для розмитнення вантажу були 12.04.2012 р. та 13.04.2012 р.

Отже, понаднормовий простій транспортного засобу під розмитненням тривав з 14.04.2012 р. по 22.04.2012 р., тобто 9 днів.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2012 р. відповідач звернувся до позивача із листом №12/04/1, за змістом якого сповістив, що транспортний засіб позивача із вантажем відповідача прибув на термінал Запорізької митниці 12.04.2012 р. та при розмитненні автомобілю із вантажем на терміналі, було виявлено недостачу вантажу у кількості 363 кг., про що зроблено запис в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №253482, та у зв'язку із необхідністю з'ясування обставини недостачі вантажу строк розмитнення автомобіля буде збільшено.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Факт втрати вантажу у кількості 363 кг. під час здійснення спірного перевезення підтверджується відповідною відміткою в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №253482 та представником позивача не заперечується.

Отже, спірний простій під розмитненням автомобілю трапився внаслідок втрати вантажу перевізником, що виключає вину відповідача, і як наслідок покладення на нього відповідальності шляхом стягнення з останнього заявленого до стягнення штрафу.

При цьому, за наслідком здійснення спірного перевезення, 23.04.2012 р. сторонами складено та підписано акт надання послуг №170 на суму 29 393,55 грн., в якому не зазначено наявність не врегульованих спорів, стосовно недостачі вантажу або простоїв автомобілів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмір 7 985,70 грн. за понаднормовий простій автомобілю під розмитненням.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу за відмову відповідача від поданого на виконання умов Заявки №3 під завантаження автомобілю позивача у розмірі 3 053,97 грн.

Як вбачається з Заявки №б/н від 31.10.2012 р. (надалі - "Заявка №3"), позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Кйольн (Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна),транспортними засобом, державний реєстраційний номер ВС 5013 АХ/ ВС 3688 ХТ

Відповідно до п. 2.2.1 Договору перевізник зобов'язується забезпечувати подачу транспортних засобів в узгоджені сторонами строки у належному стані, у всіх відносинах для здійснення міжнародних автомобільних перевезень.

Відповідно до ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Умовами Заявки №3 визначено, що транспортний засіб відповідача повинен прибути на місце завантаження 09.11.2012 р. 0 8.00 годині.

19.11.2012 р. відповідач звернувся до позивача із листом №19/11-1, яким повідомив останнього, що автомобіль відповідача станом на 19.11.2012 р. на місце завантаження не прибув.

24.11.2012 р. відповідач повторно звернувся до відповідача із листом №24/11-2, за змістом якого довів до відома останнього, що станом на 24.11.2012 р. автомобіль позивача в місце завантаження не прибув.

24.11.2012 р. ТОВ «СП «Юкойл» (замовник перевезення за спірною Заявкою) звернувся до відповідача із листом №б/н, яким повідомив експедитора, що транспортний засіб, державний реєстраційний номер ВС 5013 АХ/ВС 3688 ХТ, який був замовлений у останнього для здійснення перевезення за маршрутом Кйольн-Запоріжжя станом на 24.11.2012 р. на місце завантаження не прибув, в зв'язку із сим просив останнього повідомити про підстави зриву завантаження.

В свою чергу, позивачем не надано жодного доказу прибуття транспортного засобу під завантаження у належному для міжнародного перевезення стані та встановлені умовами Заявки №3 строки, письмової відмови відповідача від замовленого транспортного засобу останній також не надав, доказів порушення відповідачем умов п. 4.5 Договору не навів, в зв'язку із чим підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 053,97 грн. відсутні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу.

Відповідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4 476,00 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чемпіон транс" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7; ідентифікаційний код 36923825) на користь Фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Підгір'я, 90; ідентифікаційний код 2681607444) заборгованість у розмірі 4 476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 23.05.2013 р.