Рішення

від 20.05.2013 по справі 2/122/335/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 2/122/335/13Головуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я. № провадження: 22-ц/190/2248/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

"20" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Синельщікової О.В. Суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І. При секретарі:Щегловій Н.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим, Державної фінансової інспекції України про стягнення страхової виплати та одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 у грудні 2012 року звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим з вимогами про стягнення страхової суми та одноразової допомоги. У якості співвідповідача судом залучено Державну фінансову інспекцію України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка працювала в Контрольно-ревізійній службі на посаді завідуючого сектором КРВ м. Сімферополя і Сімферопольського району КРУ в АРК. За довідкою Республіканської МСЕК № 2 від 13 серпня 2009 року їй встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв'язку з захворюванням під час виконання службових обов'язків в органах КРУ. За отриманням страхової виплати у зв'язку зі стійкою втратою працездатності вона звернулася до роботодавця з необхідними документами, але відповідного страхового відшкодування не отримала. Просила стягнути з Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим заборгованість по страховій виплаті 121.380 грн. 84 коп. і суму одноразової матеріальної допомоги у зв'язку з отриманою стійкою втратою професійної працездатності 202.301 грн. 40 коп.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим, Державної фінансової інспекції України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, та одноразової допомоги при стійкій втраті працездатності - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що відповідно до вимог статей 6, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим та Державна фінансова інспекція України не є належними відповідачами, необґрунтований, зроблений з неправильним застосуванням положень статей вищезазначеного Закону. Так, статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), постраждалим на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідне підприємство передало в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Постраждалі, документи яких не передані до Фонду, продовжують получати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Пленум Верховного Суду України в постанові № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснив, що особам, потерпілим на виробництві до 01 квітня 2001 року, Фонд сплачує виплати і надає соціальні послуги з того часу, коли відповідні підприємства передало йому у встановленому порядку документи, підтверджуючі право цих працівників та такі виплати і послуги. Отже, вважає, що оскільки її особиста справа до Фонду не передана, відповідні суми відшкодування їй не були сплачені з вини Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим та Державної фінансової інспекції України, то до передачі документів до Фонду обов'язок з відшкодування завданої їй шкоди слід покласти на відповідачів у справі. Крім того, посилається на те, що в результаті бездіяльності відповідача - Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим, яка виразилася у не передачі ним протягом тривалого часу її особистої справи до Фонду, вона позбавлена можливості одержувати належні їй виплати та соціальні пільги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим, до якої пред'явлені позовні вимоги, а також Державна фінансова інспекція України не є належними відповідачами у цій справі, тому що відповідати за вимогами про сплату страхових виплат у зв'язку зі стійкою втратою позивачкою професійної працездатності повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції неповно і не правильно встановив обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення за підстав пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачка ОСОБА_6 з 01 листопада 1993 року по 01 вересня 2009 року працювала завідуючим сектором КРВ м. Сімферополя і Сімферопольського району Контрольно-ревізійного управління в АР Крим.

Згідно довідки Республіканської МСЕК № 2 м. Сімферополя серії КР-1 № 002366 від 13 серпня 2009ьроку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого ОСОБА_6 на підставі огляду 13 серпня 2009 року акт № 45 вбачається, що позивачі ОСОБА_6 встановлено 60 процентів втрати професійної працездатності одноразово у зв'язку з захворюванням під час виконання службових обов'язків в органах КРУ (а.с.13).

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли з питання страхування життя та здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків, колегія суддів виходить з положень законодавства щодо обов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За статтею 1, частиною 1 статті 2 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 4, частин 4, 5, 6 статті 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним з видів такого страхування, де страхувальниками є роботодавці, а виплати проводяться із цільових страхових фондів, які беруть на себе зобов'язання щодо надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Відповідно до частин 7, 8 статті 17 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції Законну, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме, настання страхового випадку - встановлення позивачці 13 серпня 2009 року стійкої втрати професійної працездатності) усі службові особи державної контрольно-ревізійної служби підлягають державному обов'язковому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травм або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у розмірі від шестимісячного до п'ятирічного грошового утримання за останньою посадою залежно від ступеня втрати працездатності.

Порядок та умови страхування службової особи державної контрольно-ревізійної служби встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час вирішення спору у суді зазначений Закон діє з назвою «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», і в його редакції службові особи державної контрольно-ревізійної служби названі службовими особами органу державного фінансового контролю, з такими самими правами на державне обов'язкове страхування (частина 7 статті 17 Закону).

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України № 515 від 05 липня 1993 року «Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні» затверджений Порядок та умови державного обов'язкового особистого страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні.

За пунктами 1, 2 Порядку державне обов'язкове особисте страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні здійснюється за рахунок коштів державного бюджету

Державному обов'язковому особистому страхуванню підлягають службові особи Головного контрольно-ревізійного управління (ГоловКРУ), контрольно-ревізійних управлінь у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах, районах у містах.

За підпунктом «б» пункту 7 Порядку страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків в період служби або протягом року після звільнення з неї, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 7 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі контрольно-ревізійної служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток № 2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2009 року позивачка ОСОБА_6 заповнила Заяву про виплату страхової суми (додаток № 2 до Порядку), до якої додала необхідні документи (а.с.7), і подала до КРУ в АР Крим, але страхової виплати не отримала.

На звернення позивачки до Державної фінансової інспекції України ОСОБА_6 отримала відповідь вих. № 25-16/763 від 01 червня 2012 року, якою роз'яснено порядок оформлення документів і отримання страхової виплати.

Так, відповідно до наказу ГоловКРУ від 07 лютого 2008 року № 65 «Про порядок виплати страхових сум» після надходження звернення застрахованої службової особи ДКРС (Держфінінспекції) або його спадкоємця територіальний орган ДКРС (Держфінінспекції) здійснює розгляд та оформлення документів для вирішення питання про виплату страхової суми в порядку державного обов'язкового особистого страхування службових осіб органів ДКРС (Держфінінспекції).

Регіональне (КРУ) Держфінінспекція після розгляду, належного оформлення документів подає їх для погодження ГловКРУ (Держфінінспекції України) згідно із переліком, зазначеним у листі ГоловКРУ від 22 липня 2008 року № 25-18/785, а саме:

1. Копія виписки із акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) щодо групи та причини інвалідності (надсилається МСЕК за місцем роботи застрахованого);

2. Копія довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого;

3. Довідка (заява) про виплату страхової суми за встановленою формою із зазначенням розміру страхової суми (додаток 2 п. 13 постанови КМУ від 05 липня 1993 року № 515). Ця довідка видається за місцем роботи (служби) застрахованого;

4. Документ МСЕК, який засвідчує, що втрата застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання чи інвалідності сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків у період служби або протягом року після звільнення з неї;

5. Копія документа, що засвідчує особу (паспорт);

6. Копія ідентифікаційного коду;

7. У разі загибелі або смерті застрахованого - копія свідоцтва про смерть застрахованого, довідка встановленої форми (додаток 1 п.13 постанови КМУ від 05 липня 1993 року № 515) для одержання свідоцтва про право на спадщину (ця довідка видається за місцем роботи (служби) застрахованого);

8. Довідка про заробітну плату;

9. Копія трудової книжки;

10. Свідоцтво про право на спадщину із зазначенням спадкоємця на цю страхову суму.

ГоловКРУ (Держфінінспекція України) розглядає та погоджує надані документи або вносить свої зауваження.

Виплата страхових сум здійснюється за рахунок страхових кошторисних призначень відповідної Держфінінспекції.

Заявницю також повідомлено, що Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим листом від 07 грудня 2009 року № 01-13-11/8594 відкликало для доопрацювання матеріали справи щодо виплати страхової суми ОСОБА_6 (а.с.8-9)

Листом вих. № 25-18/987 від 18 липня 2012 року Державна фінансова інспекція України повідомила Державну фінансову інспекцію в Автономній Республіці Крим і позивачку ОСОБА_6 про погодження документів про виплату страхової суми ОСОБА_6, але зазначила, що витягом з річного розпису асигнувань з Державного бюджету на 2012 рік, затвердженого Міністром фінансів України від 20 січня 2012 року за КПКВ 3505010 «Керівництво та управління у сфері контролю за витрачанням бюджетних коштів», коштів на вищевказані цілі не передбачено (а.с.10).

Що стосується доводів відповідачів про відсутність відповідного бюджетного фінансування на виплату страхових сум, то колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що зазначені обставини не можуть стати підставою для позбавлення застрахованого працівника права на отримання гарантованої державою і передбаченої законом страхової суми.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення Суду), тому суд не прийняв аргумент Уряду України про відсутність бюджетних асигнувань з посиланням на те, що органи державної влади не вправі посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26 Рішення Суду).

За зазначених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідати за виплату позивачці ОСОБА_6 страхової виплати у зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності повинен її роботодавець, функції якого на теперішній час виконує Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим, яка є юридичною особою.

З урахуванням середнього заробітку позивачки у 3371,69 грн. (а.с.12) страхова сума, що підлягає їй до виплати відповідно до підпункту «б» пункту 7 Порядку становитиме 121.380,84 грн. (3371,69 грн. х 12 місяців х 5 років х 60% = 121.380,84 грн.).

Враховуючи, що відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» Державна фінансова інспекція України та її територіальні органи звільнені від сплати судового збору у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів, при вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів виходить з положень частини 2 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що стосується позовних вимог про стягнення одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності на підставі положень статей 21, 28, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійної захворювань, які спричинили втрату працездатності» у розмірі 202.301,40 грн., то колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що право позивачки на державне обов'язкове соціальне страхування реалізовується відповідно до норм спеціального Закону, у зазначеному вище Порядку, а подвійне обов'язкове державне соціальне страхування не передбачено законодавством.

За таких підстав, позовні вимоги у зазначеній частині не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, як і всі вимоги до другого відповідача Державної фінансової інспекції України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим (код ЄДРПОУ № 20703979) на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) страхову суму у розмірі 121.380 грн. 84 коп.

В решті позову відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.