Рішення

від 23.05.2013 по справі 0525/1209/2012

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

2/258/87/13

0525/1209/2012

№ 2/258/87/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

„22" квітня 2013 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Сидорова Є.І.,

при секретарі Нестеренко П.Г.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «МД Металдвер» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, оплати часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «МД Металдвер» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, оплати часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що з 17 березня 2010 року по 13 грудня 2011 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала менеджером по продажам у представництві ТОВ «МД Металдвер».

В її обов'язки входило виконання поставлених філіалу планів продажу дверей, ведення обліку приходу і витрати грошових коштів по представництву, прийом грошових коштів, а також видача заробітної плати сторожам, розрахунки з контрагентами, тощо.

Відпрацювавши 1 рік 7 місяців, вона написала заява на відпустку, погодивши її з директором ОСОБА_3

16 листопада 2011 року ОСОБА_4, яка займалась поточною фінансово-господарською діяльністю представництва ТОВ «МД Металдвер», повідомила, що її заява підписана директором підприємства та мається відповідний наказ про відпустку за період з 21 листопада 2011 року по 04 грудня 2011 року.

05 грудня 2011 року після закінчення відпустки вона приступила до виконання своїх обов'язків.

13 грудня 2011 року ОСОБА_4 повідомила їй про те, що представництво ТОВ «МД Металдвер» ліквідується та запропонувала написати заяву про звільнення за власним бажанням. На що вона категорично відмовилась та запропонувала звільнити її за скороченням штату працівників з виплатою коштів згідно трудового законодавства.

13 грудня 2011 року за вказівкою ОСОБА_4 були замінені всі замки та опечатані всі приміщення представництва ТОВ «МД Металдвер». Крім того, сторожам дана вказівка не впускати її на територію представництва.

15 грудня 2011 року вона направила заяву на ім'я директора ТОВ «МД Металдвер» ОСОБА_3, в якому виклала обставини та просила роз'яснити її правовий статус на підприємстві з метою недопущення незаконного звільнення.

У зв'язку із тим, що директор залишив заяву від 15.12.2011 року без відповіді, 20.12.2011 року вона повторно направила на його адресу заяву аналогічного змісту. Ця заява також була залишена без відповіді.

14 січня 2012 року ОСОБА_4 телефоном повідомила її адвокату про її звільнення за прогул.

До теперішнього часу відповідач не ознайомив її з документами, на підставі яких він прийняв рішення про її звільнення.

В порушення вимог ст. 233 КЗпП України відповідач копію наказу про звільнення їй не вручив, трудову книжку не видав, розрахунок не провів. Ніяких документів, які б свідчили про те, що вона звільнена за прогул 13 грудня 2011 року, відповідач не надав.

В результаті незаконного звільнення стан її здоров'я погіршився. 26.12.2011 р. вона змушена була звертатися до лікарні, де їй був встановлений діагноз - вегето-судинна дистонія. В результаті чого вона знаходилася на лікарняному з 26.12.2011 року по 06.01.2012 р.

05 січня 2012 року вона пройшла обстеження в медико-психологічному центрі Обласної клінічної психоневрологічної лікарні м. Донецька, де їй був поставлений діагноз - розлад адаптації, легка тривожно-депресивна реакція.

В результаті протиправних дій відповідача порушений її нормальний спосіб життя, життєві зв'язки. Все це призвело до значних моральних страждань, потребувало від неї додаткових зусиль для організації життя та життя її родини. Тому розмір моральної шкоди оцінює в 15000 грн.

В результаті порушення відповідачем вимог трудового законодавства їй була спричинена матеріальна шкода на загальну суму 885 грн. 55 коп., з яких:

- кошти, витрачені на лікування - 646,55 грн.;

- кошти, витрачені на відправку скарг у прокуратуру та листів відповідачу - 239 грн.;

Крім того, вона вимушена була звертатися до адвоката за правовою допомогою, розмір якої склав 5500 грн.

Просить поновити її на посаді менеджера по продажу ТОВ «МД Металдвер», стягнути з відповідача на її користь невиплачену їй заробітну плату за листопад - грудень 2011 року, а також грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2010 рік та відпустку за 2011 рік, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2011 року до дня поновлення на роботі, стягнути моральну шкоду у розмірі 15000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5500 грн., матеріальні витрати у розмірі 885 грн. 55 коп.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, дала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «МД Металдвер» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухав пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 17 березня 2010 року по 13 грудня 2011 року ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала менеджером по продажам у представництві ТОВ «МД Металдвер».

В її обов'язки входило виконання поставлених філіалу планів продажу дверей, ведення обліку приходу і витрати грошових коштів по представництву, прийом грошових коштів, а також видача заробітної плати сторожам, розрахунки з контрагентами, тощо.

Відпрацювавши 1 рік 7 місяців, ОСОБА_2 написала заява на відпустку, погодивши її з директором ОСОБА_3

16 листопада 2011 року ОСОБА_4, яка займалась поточною фінансово-господарською діяльністю представництва ТОВ «МД Металдвер», повідомила, що заява позивачки підписана директором підприємства та мається відповідний наказ про відпустку за період з 21 листопада 2011 року по 04 грудня 2011 року.

05 грудня 2011 року після закінчення відпустки ОСОБА_2 приступила до виконання своїх обов'язків.

13 грудня 2011 року ОСОБА_4 повідомила про те, що представництво ТОВ «МД Металдвер» ліквідується та запропонувала написати заяву про звільнення за власним бажанням. На що позивачка ОСОБА_2 категорично відмовилась та запропонувала звільнити її за скороченням штату працівників з виплатою коштів згідно трудового законодавства.

13 грудня 2011 року за вказівкою ОСОБА_4 були замінені всі замки та опечатані всі приміщення представництва ТОВ «МД Металдвер». Крім того, сторожам дана вказівка не впускати ОСОБА_2 на територію представництва.

15 грудня 2011 року ОСОБА_2 направила заяву на ім'я директора ТОВ «МД Металдвер» ОСОБА_3, в якому виклала обставини та просила роз'яснити її правовий статус на підприємстві з метою недопущення незаконного звільнення.

Позивачка ОСОБА_2 неодноразово зверталась до директора підприємства, на якому працювала, з проханням роз'яснити ситуацію, що склалася. Однак, всі її заяви залишались без відповіді.

14 січня 2012 року ОСОБА_4 телефоном повідомила адвокату позивачки про її звільнення за прогул.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 жодних прогулів не допускала та справно виконувала свої обов'язки, тому була звільнена із займаної посади незаконно, відповідно, підлягає поновленню на попередній посаді.

Стаття 47 КЗпП України передбачає, що відповідач зобов'язаний в день звільнення працівника видати належно оформлену трудову книжку.

Статтею 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 при звільненні не була видана трудова книжка, не проведений повний розрахунок з нею. В порушення вимог ст. 233 КЗпП України відповідач копію наказу про звільнення ОСОБА_2 не вручив, трудову книжку не видав, розрахунок не провів. Ніяких документів, які б свідчили про те, що вона звільнена за прогул 13 грудня 2011 року, відповідач не надав.

Однак, задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі з листопада 2011 року по грудень 2011 рік, грошової компенсації за невикористану відпустку за 2010 рік, 2011 рік, а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2011 року по день поновлення на роботі, суд немає можливості, оскільки позивачкою ОСОБА_2 не надано доказів, які підтверджують розмір заробітної плати, з якого можливо зробити висновок про середньомісячну заробітну плату. Також позивачкою не надано доказів щодо невикористаних нею відпусток, кількості днів, що робить неможливим стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

В результаті незаконного звільнення ОСОБА_2, стан її здоров'я погіршився. 26.12.2011 р. вона змушена була звертатися до лікарні, де їй був встановлений діагноз - вегето-судинна дистонія. В результаті чого вона знаходилася на лікарняному з 26.12.2011 року по 06.01.2012 р.

05 січня 2012 року вона пройшла обстеження в медико-психологічному центрі Обласної клінічної психоневрологічної лікарні м. Донецька, де їй був поставлений діагноз - розлад адаптації, легка тривожно-депресивна реакція.

В результаті протиправних дій відповідача порушений нормальний спосіб життя позивачки, життєві зв'язки. Все це призводило до значних моральних страждань, потребувало від неї додаткових зусиль для організації життя та життя її родини. В рахунок відшкодування моральної шкоди позивачка просить суд стягнути з відповідача 15000 грн. Суд, обговорюючи питання про стягнення конкретної суми, вважає вимоги позивачки обґрунтованими та вважає за необхідне стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Позивачка стверджує, що в результаті порушення відповідачем вимог трудового законодавства, їй була завдана матеріальна шкода у розмірі 885 грн. 55 коп., яка складається з витрат на лікування у розмірі 646 грн. 55 коп. та витрат по відправленню скарга та листів відповідачу у сумі 239 грн.

Згідно ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засідання не встановлений факт спричинення матеріальної шкоди позивачці діями відповідача. Позивачкою не надано доказів, які підтверджують зв'язок між понесеними нею витратами на лікування та незаконним звільненням, а також необхідністю понесення витрат по відправленню скарг та заяв відповідачу. Крім того, відшкодування даних витрат діючим законодавством не передбачено.

Також суд вважає за необхідне частково стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по отриманню нею юридичної допомоги, так як вищевказані витрати позивача віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи і підлягають стягненню особі, на користь якої ухвалено рішення. В судовому засіданні позивачка просить стягнути на її користь витрати, понесені нею по отриманню правової допомоги в розмірі 5500 грн.. Але суд вважає вказану вимогу необґрунтовано завищеною та керуючись постановою КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки грошову суму у розмірі 1000 грн. 00 коп. (з розрахунку того, що відповідно до журналів судових засідань адвокат, як фахівець в галузі права, приймав участь в судових засіданнях протягом 2 годин), виходячи з 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, підлягають задоволенню частково і стягненню підлягає сума у розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо стороні, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 116, 117, 233, 235, 237-1 КЗУпП, ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «МД Металдвер» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, оплати часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді менеджера по продажу у товаристві з обмеженою відповідальністю «МД Металдвер».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МД Металдвер» (р/р 26009355297001 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЗКПО 32068159, ІПН 320681508293, свідоцтво № 11843454) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 15000 грн., витрати за надання правової допомоги у розмірі 1000 грн., а всього 16000 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МД Металдвер» (р/р 26009355297001 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЗКПО 32068159, ІПН 320681508293, свідоцтво № 11843454) на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «МД Металдвер» - відмовити.

Рішення у частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга про його оскарження протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя Є.І. Сидоров

.