Рішення

від 16.05.2013 по справі 906/365/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" травня 2013 р. Справа № 906/365/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Лозянко О.О., довіреність від 06.02.2013 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Моб" (смт.Озерне)

про стягнення 19280,56 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Моб" 19280,56грн., з яких 18800,00грн. безпідставно набутих коштів та 480,56 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.03.2013р. порушено провадження у справі №906/365/13-г призначено розгляд справи на 11.04.2013р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду (хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення ухвали суду, а.с.27), та з урахуванням заявленого представником позивача клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України для надання можливості надати додаткові докази (а.с.48), ухвалою суду від 11.04.2013р. продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 16.05.2013 р.

В засіданні суду 16.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду, в т.ч. щодо подання письмового відзиву на позов, не виконав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 18.04.2013р. (а.с. 51) про направлення відповідачу ухвали суду від 11.04.2013 р.

Щодо неявки в засідання суду представника відповідача господарський суд враховує, зокрема, що, як зазначено у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням продовження строку відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, сплинув, а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту позовної заяви, з урахуванням пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні 16.05.2013р., а також, поданих до справи доказів, вбачається, що, згідно договірних домовленостей між сторонами у справі за наслідками комерційної пропозиції відповідача (роздруківка комерційної пропозиції із сайту відповідача - а.с.53), позивач мав намір придбати у відповідача самоскид IVECO Trakker AD410T44, 2007 року виготовлення у кількості 1шт. за ціною 594000,00 грн. (з ПДВ), у зв'язку з чим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Моб" (як постачальником) було виставлено рахунок на оплату №20 від 27.02.2012р. (а.с.7), а позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" (як покупцем) було перераховано грошові кошти в якості передоплати за вказаний товар, в сумі 118800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1419 від 01.03.2012 р. (а.с.22).

Пояснюючи обставини справи в судовому засіданні 16.05.2013р. представник позивача зазначив, що, в подальшому, після перерахування позивачем вказаної суми коштів, відповідач повідомив про неможливість забезпечення поставки вищевказаного транспортного засобу (докази письмового повідомлення з даного приводу, згідно пояснень позивача, відсутні), у зв'язку з чим частину коштів передоплати, а саме 100000,00 грн. ТОВ "Фреш Моб" повернуло позивачу, що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.12-15). Проте, решту сплаченої відповідачу суми - 18800,00грн. відповідач позивачу не повернув, що стало підставою для звернення позивача з претензією за вих.№221/11 від 26.11.2012 р. про сплату вказаної суми, а, в подальшому, з огляду на залишення вимоги без задоволення, - для звернення до господарського суду з позовною заявою у даній справі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти в сумі 18800,00 грн. набуті відповідачем за відсутності на те правових підстав.

Відповідно до ст.1212 гл.83 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів у спростування позовних вимог за підставами пред'явлення та предметом не подав, доказів повернення безпідставно набутих коштів в сумі 18800,00грн. не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 18800,00грн. обґрунтованими, заявленими у відповідності до діючого законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 480,56 грн., нарахованих на суму неповерненої попередньої оплати, суд відзначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначення грошового зобовязання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно статті 1 даного Закону грошове зобовязання - це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку; зобовязання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1,5 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Оскільки рішення суду про виникнення грошового зобов'язання в частині повернення попередньої оплати станом на день звернення з позовом не було, попередня оплата ще не стала грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення договірних домовленостей між сторонами щодо здійснення поставки товару, а тому, нарахування 3% річних є безпідставним, враховуючи наведене в пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/224/2012 від 27.02.2012р. Таке нарахування буде можливим лише у разі невиконання відповідачем даного рішення, з моменту набрання ним чинності.

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача нарахованої суми трьох процентів річних, а отже, задоволення позову в цій частині - відсутні.

Враховуючи викладене, позов задовольняється частково: стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Моб" на користь позивача підлягає 18800,00 грн. безпідставно набутих коштів; у позові в частині стягнення 480,56 грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Моб" (12443, смт.Озерне, вул.Авіаційна,50, оф.29, ідентифікаційний код 34658824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" (02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.9, корпус 61, ідентифікаційний код 35426496):

- 18800,00 грн. безпідставно набутих коштів,

- 1677,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У позові в частині стягнення 480,56 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.05.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (реком.)