Постанова

від 21.05.2013 по справі 815/2347/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2347/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Лідер Трейд Україна" до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Лідер Трейд Україна" звернулося до суду з позовом до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262200 від 21.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було отримано Акт перевірки №129/2300/37061053 від 03.04.2012 року про результати невиїзної позапланової перевірки з питань підтвердження взаємовідносин ПП "Лідер Трейд Україна" (код ЄДРПОУ 37061053) до ПП «Вайлід» (код ЄДРПОУ 36955768) з податку на додану вартість, в якому зазначено, що Приватне підприємство "Лідер Трейд Україна" допустило порушення ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України, а саме: правочин, укладений між позивачем та ПП «Вайлід», має ознаки нікчемності та є нікчемним. Перевіркою встановлено порушення ПП "Лідер Трейд Україна" пп.7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає зарахуванню та сплаті до державного бюджету на загальну суму 70907,00 грн. На підставі Акту перевірки №129/2300/37061053 від 03.04.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000262200 від 21.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Лідер Трейд Україна" за платежем податок на додану вартість в сумі 70907,00 грн.

Позивач вважав, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, оскільки при проведенні перевірки взагалі не взято до уваги пояснення керівника ПП "Лідер Трейд Україна" Халіна Л.І. стосовно неможливості надання завірених копій первинних документів, які б підтвердили реальності господарської діяльності ПП "Лідер Трейд Україна" з ПП «Вайлід», так як на момент проведення перевірки ці документи були вилучені слідчим органом ДПС Одеської області, що підтверджується копією Протоколу обшуку від 12 вересня 2011 року. Таким чином, вищезазначені обставини спростовують висновки Акту перевірки №129/2300/37061053 від 03.04.2012 року та доводять протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення №0000262200 від 21.05.2012 року. Окрім того, позивач зазначив, що на підтвердження формування сум податкового кредиту по податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, у ПП "Лідер Трейд Україна" в наявності були всі первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його необгрунтованим, надав заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2010 року за №1 526 102 0000 000374 рішенням Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області зареєстровано Приватне підприємство "Лідер Трейд Україна", що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №179710.

05.07.2010 року за № 593 Приватне підприємство "Лідер Трейд Україна" взято на облік в органах державної податкової служби, що підтверджується копією Довідки про взяття на облік платника податків №13 від 05.07.2010 року.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 272071, Приватне підприємство «Лідер Трейд Україна» здійснює наступні види діяльності: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.31 Оптова торгівля фруктами та овочами, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У період з 23.03.2012 року по 27.03.2012 року фахівцями Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області було проведено невиїзну позапланову перевірку ПП "Лідер Трейд Україна" (код ЄДРПОУ 37061053) з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Вайлід» (код ЄДРПОУ 36955768) з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №129/2300/37061053 від 03.04.2012 року. Перевіркою встановлено порушення ПП "Лідер Трейд Україна" підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає зарахуванню та сплаті до державного бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 70907,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі Акту перевірки №129/2300/37061053 від 03.04.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262200 від 21.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Лідер Трейд Україна" за платежем податок на додану вартість на суму 70907 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 726 грн., а всього донараховано - 88 633 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, 03 грудня 2010 року між ПП «Вайлід» та ПП "Лідер Трейд Україна" укладено договір №312-10, згідно якого продавець - ПП «Вайлід» зобов'язується передати у власність покупцю - ПП "Лідер Трейд Україна" товар, в кількості та асортименті, встановлених Договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену Договором суму коштів. Відповідно до п.2.2 договору сплата за товар здійснюється Покупцем з відстрочкою платежу на 4 місяці. Пунктом 2.4 договору встановлено, що часом сплати за товар вважається наступний день після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Відповідно до п.3.1.1 договору Продавець зобов'язується відправити товар на протязі 5 днів після отримання заявки Покупця. Згідно п.3.2.1 договору в узгоджений з Продавцем строк та місці Покупець зобовэязаний прийняти за накладною товар та сплатити його вартість відповідно до п.2.2 договору.

Даний договір підписаний Продавцем ПП «Вайлід» в особі директора Пронічевої Л.В. та Покупцем ПП "Лідер Трейд Україна" в особі директора Халіна Л.І. та скріплений печатками підприємств.

На підтвердження виконання умов договору ПП "Лідер Трейд Україна" було надано до суду завірені належним чином копії наступних документів: реєстру отриманих та виданих податкових накладних №12, видаткової накладної №РН - 08123 від 08 грудня 2010 року, видаткової накладної №РН - 29124 від 29 грудня 2010 року, податкової накладної №8123 від 08.12.10 року, податкової накладної №29124 від 29.12.10 року, розрахунку №1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №29124 від 29.12.10 року, акту звіряння взаєморозрахунків ПП "Лідер Трейд Україна" та ПП «Вайлід» за 01.12.2010 - 31.01.2011р.р., картки рахунку № 631 по Контрагенту ПП «Вайлід» за 01.12.2010 - 31.01.2011р.р. Факт оплати позивачем придбаного у ПП «Вайлід» товару підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів за період лютий-травень 2011 року, у яких підставою оплати зазначено "за сою згідно договору № 312-10 від 03.12.2010р.", а також вказано видаткові накладні № 08123 від 08.12.2010р. та № 29124 від 29.12.2010р. (а.с.81-91).

Крім того, позивачем надано суду договір № 1-09-10/3 про надання послуг з перевезення вантажів між ПП "Грузовозофф" (Перевізник) та ПП "Лідер Трейд" (Замовник), укладений сторонами 01.09.2010 року, згідно якого ПП "Грузовозофф" здійснювало перевезення вантажів за замовленням позивача. Цей договір є довгостроковим та був чинним та момент господарських відносин позивача з ПП "Вайлід". (а.с.148-149).

Судом також встановлено, що придбаний у ПП "Вайлід" товар (сою) позивач в подальшому реалізував іншим суб'єктам господарювання, отримавши економічну вигоду, що підтверджується наданими суду первинними документами: податковими та видатковими накладними, картками рахунку № 361 по Контрагентам ПП "ЛЕСІК&Т" та ТОВ "Торговий дім "АГРОВІТА", рахунками-фактурами, довіреністю та отримання товару, платіжними дорученнями, що підтверджують отримання позивачем оплати за проданий товар. (а.с.161-173).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, господарські взаємовідносини між ПП "Лідер Трейд Україна" та ПП «Вайлід» не припинилися у грудні 2010 року, а продовжувалися і в подальшому, що підтверджується копією видаткової накладної № ВП-0000001 від 26 січня 2011 року, копією рахунку-фактури № СФ-07043 від 07 квітня 2011 року, копією видаткової накладної № РН-07043 від 07 квітня 2011 року, копією податкової накладної № 7043 від 07.04.2011 року, копією акту звіряння взаєморозрахунків ПП "Лідер Трейд Україна" та ПП «Вайлід» за 01.04.2011 року - 31.05.2011 року, копією Акту звіряння взаєморозрахунків ПП "Лідер Трейд Україна" та ПП «Вайлід» за 01.12.2010 -31.01.2011 року, копією акту звіряння взаєморозрахунків ПП "Лідер Трейд Україна" та ПП «Вайлід» за 01.04.11-30.04.11 року, копією акту звіряння взаєморозрахунків ПП "Лідер Трейд Україна" та ПП «Вайлід» за 01.02.11-31.03.11 року (а.с.79, 92-98).

Відповідно до п. 7.2.1. Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На виконання вимог п. 7.2.1. Закону України "Про податок на додану вартість" та в підтвердження виконання умов договору №312-10 від 03 грудня 2010 року, ПП «Вайлід» позивачу були надані вищезазначені податкові накладні з усіма обов'язковими реквізитами.

В Акті перевірки № 129/2300/37061053 від 03.04.2012 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки з питань підтвердження взаємовідносин ПП "Лідер Трейд Україна" (код ЄДРПОУ 37061053) до ПП «Вайлід» (код ЄДРПОУ 36955768) з податку на додану вартість зазначено, що при перевірці перевіряючим не були надані акти приймання-передачі продукції ПП «Вайлід» до ПП "Лідер Трейд Україна", товаро-транспортні накладні на перевезення продукції, докази оплати за поставлену продукцію та сертифікати відповідності на сою. Також в Акті перевірки зазначено, що первинні документи, які б засвідчили факт фінансово-господарської діяльності ПП "Лідер Трейд Україна" з ПП «Вайлід» на підприємстві були відсутні. Також при перевірці встановлено, що на підприємстві відсутні складські приміщення, автотранспорт та трудові ресурси на здійснення фінансово-господарської діяльності, а тому угода, укладена між позивачем та ПП «Вайлід» згідно частини ст.203, ч.1, 2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності.

Вказані вище обставини, викладені в Акті перевірки, суд оцінює критично, оскільки суду надано усі первинні документи, що підтверджують реальність виконання договору № 312-10 від 03.12.2010р. між ПП «Вайлід» та ПП "Лідер Трейд Україна", а щодо відсутності цих документів у позивача на момент перевірки суд бере до уваги доводи позивача щодо неможливості надання цих документів у звэязку з їх вилученням правоохоронними органами (податковою міліцією ДПА в Одеській області) 12.09.2011 року, що підтверджується протоколом обшуку, проведеного у бухгалтера ПП "Лідер Трейд Україна" ОСОБА_4 (а.с.118-138).

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізор-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо відповідач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. (дана позиція підтверджена постановою ВАСУ по справі № к/9991/50772/12 від 14.11.2012 року).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Вайлід» правочину від 03.12.2010 р. № 312-10.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угода від 03.12.2010 р. № 312-10 порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність умов реальності поставок товару, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо. Проте такі твердження відповідача є лише припущеннями, які не грунтуються на фактичних обставинах. і ці припущення спростовуються наданими позивачем доказами, які наведені вище.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 228 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочину між позивачем та ПП «Вайлід» не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб підприємств на укладання такого договору в момент його укладання та відсутності повноважень ПП «Вайлід» виписувати податкові накладні. Проте, як позивач, так і ПП «Вайлід» станом на момент укладання правочину були зареєстровані як платники ПДВ.

Оцінюючи реальність господарських операцій позивача з ПП «Вайлід», суд також бере до уваги, що постановою стю слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеській області Балахтіна І.М. від 25.05.2012 року скасовано арешт, накладений на грошові кошти ПП «Вайлід», а постановою слідчого від 12.09.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношенні, зокрема, ОСОБА_4 З вказаних постанов вбачається, що досудовим слідством не встановлено причетності посадових осіб, у тому числі ПП «Вайлід» та ПП "Грузовозофф", до діяльності "конвертаційного центру", до фіктивного підприємництва та умисного ухилення від сплати податків з використанням вказаних підприємств.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину та презумпції правомірності рішень платника податку, укладений між позивачем та ПП «Вайлід» правочин є чинним, а висновки відповідача про його нікчемність є помилковими та такими, що не грунтуються на дійсних обставинах справи.

За таких обставин, податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Вайлід» на підставі договору від 03.12.2010р. № 312-10, сформований в повній відповідності з положеннями ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Окрім того, щодо правомірності проведення невиїзної позапланової перевірки з питань підтвердження взаємовідносин ПП "Лідер Трейд Україна" (код ЄДРПОУ 37061053) до ПП «Вайлід» (код ЄДРПОУ 36955768) з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Статтею 78 Податкового Кодексу України передбачений Порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до вимог вищезазначеної норми, платник податку зобов'язаний надати пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 Податкового кодексу України передбачені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.79.1. ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідач надав суду копію запиту податкового органу про надання інформації та її документального підтвердження від 21.03.2012 року (а.с.180), проте доказів вручення цього запиту уповноваженій особі позивача суду надано не було. При цьому дирекор ПП "Лідер Трейд Україна" у судовому засіданні наполягав на тому, що до початку перевірки жодних запитів від органу ДПС про надання інформації підприємство не отримувало.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Любашівської МДПІ Одеської області №92 на проведення позапланової перевірки позивача видано 22.03.2012 року, тобто наступного дня після оформлення відповідачем запиту про надання інформації (21.03.2012р.).

За викладених обставин, законних підстав для проведення позапланової перевірки ПП "Лідер Трейд Україна" в період з 23 по 27 березня 2012 року у податкового органу взагалі не було.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення-рішення, в той час як позивач довів суду протиправність оскаржуваного рішення відповідача, а тому позов Приватного підприємства "Лідер Трейд Україна" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 886,34 грн.

Керуючись ст. ст.2, 7-9, 11, 69, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Лідер Трейд Україна" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 21 травня 2012 року № 0000262200.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в Любашівському районі Одеської області стягнути судові витрати у розмірі 886,34 грн. (вісімсот вісімдесят шість гривень 34 копійки) із Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Лідер Трейд Україна" (код ЄДРПОУ 37061053) шляхом їх безспірного списання із рахунку Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2013 року.

Суддя: В.В.Андрухів