Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-7021/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 122884/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства ВКФ ,,Злагода" до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними рішення та податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

17 червня 2011 року приватне підприємство (ПП) ВКФ,, Злагода" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинними рішення начальника державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова за № 437 від 17 травня 2011 року та податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Личаківському районі м. Львова № 0000282340/0/13119 від 07 червня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року позов задоволено частково. Ухвалено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000282340/0/13119 від 07.06.2011року. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ в Личаківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про нікчемність правочинів а саме: договорів поставки, укладених між ПП ВКФ ,,Злагода" та ТзОВ ,,Промелектромонтаж", ПП ,,Львів-Металбуд", ПП ,,Західбудсервіс".

Оскільки господарські операції між ПП ВКФ ,,Злагода" та вказаними контрагентами мали безтоварний характер, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у лютому 2011 року на загальну суму 170149 грн..

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками проведеної невиїзної позапланової перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000282340/0/13119 від 07 червня 2011 року, яким ПП ВКФ ,,Злагода" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170150 грн., в тому числі 170149 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що ПП ВКФ ,,Злагода" на порушення вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 170149 грн..

Суд першої інстанції встановив, що згідно договору № 02/01 на виконання підрядних робіт від 08.04.2009 року ПП ВКФ ,,Злагода" (підрядник) зобов'язалось виконати роботи з підготовки та облаштування бетонного майданчика загальною площею 3331 м. кв. та здати замовнику в обумовлений строк, а ТзОВ ,,Ліас-Україна" (замовник) зобов'язалось надати підряднику будівельний майданчик, технічне завдання, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт та повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Виконання умов вказаного договору підтверджується податковою накладною № 1 від 28.02.2011 року на суму 1065492,97 грн., у т. ч. ПДВ в сумі 177582,16 грн.; актом виконаних робіт за лютий 2011 року, складеного ТзОВ ,,Ліас-Україна" та ПП ВКФ ,,Злагода" на суму 1065492,97 грн., у т. ч. ПДВ в сумі 177582,16 грн..

Згідно договорів поставки за 01-15/02 від 15.02.2011 року та № 01-17/02 від 17.02.2011 року позивач придбав у ПП ,,Львів-Металбуд" та ТзОВ ,,Промелектромонтаж" будівельні матеріали відповідно на суму 545724 грн.(в т.ч. ПДВ -90954 грн.) та 299130,46 грн.(в т.ч. ПДВ -49855,08 грн.).

На підставі договорів про надання послуг № 01-15/02-11 П від 15.02.2011 року, № 01-16/02-11 П від 16.02.2011 року, № 02-16/02-11 П від 16.02.2011 року, № 02-16/02-11 П від 16.02.2011 року, № 02- 17/02-11 П від 17.02.2011 року ПП ,,Західбудсервіс" (виконавець) надало ПП ВКФ ,,Злагода" (замовник) послуги з розвантаження 24 вагонів на суму 5760,00 грн. (в т.ч. ПДВ -960 грн.), оренди бульдозера на суму 45000 грн. (в т.ч. ПДВ 7500 грн.), перевезення віброкотка на суму 7200 грн. . (в т.ч. ПДВ 1200 грн.), оренди віброкотка на суму 35280 грн. (в т.ч. ПДВ 5880 грн.), транспортні послуги та завантаження на суму 82800 грн. (в т.ч. ПДВ 13800 грн.).

Виконання умов вказаних договорів підтверджується належним чином оформленими рахунками, видатковими та податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжними дорученнями.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п. 198.6).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку щодо реального характеру зазначених вище господарських операцій, оскільки їх фактичне виконання підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам Податкового кодексу України податковим органом не спростовується.

Контрагенти позивача на час укладення договорів та здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були зареєстровані платниками ПДВ, а відтак мали право на виписку податкових накладних.

Придбані позивачем товари та послуги використанні позивачем у власній господарській діяльності, оскільки були в подальшому реалізовані ТзОВ ,,Ліас-Україна", а суми ПДВ від їх реалізації були включені позивачем до складу податкових зобов'язань.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення та прийняв законне рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга не містить доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у справі № 2а-7021/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 20 травня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й.Коваль