Рішення

від 16.05.2013 по справі 911/1318/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2013 р. Справа № 911/1318/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експрес",

02660, м. Київ, Деснянський район, вул. Червоноткацька, 94

до Приватного акціонерного товариства "Люмен",

07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Чкалова, 5

про стягнення 18 258,42 грн.

за участю представників:

позивача - Пшенична В.В. (довіреність від 01.03.2013 № 10);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експрес" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Люмен" (далі - відповідач) про стягнення 26 258,42 грн., з яких: 25 050,00 грн. - основний борг, 193,14 грн. - інфляційні втрати та 1 015,28 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.04.2013.

У судове засідання 25.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 16.05.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11252 від 15.05.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 16.05.2013 № 119/25 та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 18 258,42 грн., з яких: 17 050,00 грн. - основний борг, 193,14 грн. - інфляційні втрати та 1 015,28 грн. - пеня.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяви підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11336 від 16.05.2013) позивачем подано доповнення до заяви про зменшення позовних вимог, в якому зазначено, що позивачем при остаточному формулюванні позовних вимог допущено технічну помилку, а саме: зазначено, що позовна вимога про стягнення 193,14 грн. є інфляційними втратами, тоді як правильно вказана сума є 3 % річних.

З огляду на те, що у тексті позовної заяви та доданому до неї розрахунку позовної вимоги про стягнення 193,14 грн. вказано, що правова природа цих коштів -3% річних, судом взято до уваги вказані твердження позивача про допущену ним помилку та встановлено остаточні позовні вимоги у справі: ціна позову - 18 258,42 грн., з яких: 17 050,00 грн. - основний борг, 193,14 грн. - 3% річних та 1 015,28 грн. - пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

У судовому засіданні 16.05.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги та надані позивачем докази не спростував, у судові засідання представника не направив.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.05.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Експрес" (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Люмен" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 24.12.2012 № 241201 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а покупець - вказаний товар прийняти та оплатити на умовах та в строки, передбачені цим Договором (пункт 1.1. Договору).

Поставка товару здійснюється партіями, відповідно до підписаних уповноваженими представниками сторін специфікацій (пункт 1.2. Договору).

До матеріалів справи додано специфікацію до Договору від 24.12.2012.

Загальна сума Договору складає 600 000,00 грн. (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, оплата за передану постачальником партію товару, здійснюється покупцем у безготівковій формі протягом 10 банківських днів з моменту передачі постачальником партії товару, на поточний рахунок останнього в національній валюті України, на підставі рахунку-фактури.

Право власності покупця на товар виникає з моменту прийому ним товару, факт якого засвідчується товарно-транспортною накладною або видатковою накладною, підписаними уповноваженими представниками сторін та виданими після отримання постачальником від уповноваженого представника покупця відповідної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (пункт 5.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013.

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 24.12.2012 № РН-09/12 на суму 31 050,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а останній, за довіреністю від 24.12.2012 № 419, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначеної накладної та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 15.02.2013 № 15/01 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 37 104,75 грн.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив товар, що отриманий ним за Договором, на загальну суму 6 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 16.05.2013 № 119/25, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 25 050,00 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткова накладна та довіреність - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення розміру коштів, що перераховані відповідачем на рахунок позивача, а, відтак, наявності заборгованості.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Крім того, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 11252 від 15.05.2013), у зв'язку з частковою сплатою відповідачем під час розгляду справи заборгованості в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською довідкою від 16.05.2013 № 119/25.

У зв'язку з відповідністю вимогам частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що заяву підписано уповноваженим на те представником позивача, вказане зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, у даному провадженні розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 258,42 грн. заборгованості, з яких: 17 050,00 грн. - основний борг, 193,14 грн. - 3% річних та 1 015,28 грн. - пеня.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність, на час звернення позивача з позовом до суду, грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 25 050,00 грн., строк виконання якого настав, а, зважаючи на зменшення розміру позовних вимог, що прийнято господарським судом, у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем та наданням суду відповідних доказів, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 17 050,00 грн. боргу з оплати товару, а, відтак, позовна вимога про стягнення основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 015,28 грн.

Відповідно до пункту 6.2. Договору у разі порушення строків оплати за переданий товар, покупець сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами чи договором.

Згідно зі статті 217 Господарського кодексу України штрафні санкції є одним з видів господарських санкцій.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

У частині 2 статті 549 Цивільного кодексу України наведено визначення штрафу, яким є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

На відміну від пені, яка має триваючий характер та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, кваліфікуючою ознакою штрафу є визначення його у певній твердій сумі платежу.

У даному випадку умовами пункту 6.2. Договору передбачено відповідальність покупця за порушення строку оплати партії товару у вигляді сплати штрафу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, що не відповідає змісту поняття та правовій природі штрафу як грошової суми, яка не може мати характеру триваючої санкції, а обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши пункт 6.2. Договору, суд дійшов висновку, що передбачений сторонами у Договорі вид забезпечення виконання зобов'язання за своєю правовою природою є пенею, що не заперечується позивачем та у зв'язку з чим було заявлено до стягнення саме пеню.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При перевірці нарахованих позивачем сум пені, судом виявлена помилковість їх обрахування, за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 61,46 грн. не підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 193,14 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд перевірив заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу та встановив, що наданий позивачем розрахунок є невірним, за розрахунком суду позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2,37 грн. задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 050,00 грн. основної заборгованості, 953,82 грн. пені та 190,77 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2,37 грн. та пені у розмірі 61,46 грн. задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про розподіл господарських витрат, судом враховано правову позицію, що викладено в пункті 4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" про те, що, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 2 частини 1, частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., покладається у частині зменшених позовних вимог - на відповідача, а в решті - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Люмен" (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Чкалова, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30356236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експрес" (02660, м. Київ, Деснянський район, вул. Червоноткацька, 94, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32253345) 17 050 (сімнадцять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 190 (сто дев'яносто) грн. 77 коп. 3% річних, 953 (дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 82 коп. пені та 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 32 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.05.2013.

Суддя С.О. Саванчук