Постанова

від 24.05.2013 по справі 825/1825/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1825/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Галенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені В. Панченко про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою імені В. Панченко (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути 9252,94 грн. адміністративно-господарських санкцій та 53,65 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2012 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача, заперечень до позовної заяви немає.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 4) до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою №10-ПІ, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 17 осіб, з них: середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Відповідно до частини першої та другої статті 17 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Стаття 19 Закону встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно листа Сосницького районного центру зайнятості від 29.03.2013 року № 03/84 (а.с. 7) відповідачем не подавалися до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН.

Тобто, відповідачем не виконаний покладений на нього чинним законодавством обов'язок по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення робочого місця, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інваліда у відповідача. Зазначене, свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо працевлаштування інваліда, передбачених чинним законодавством України.

З копії звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 4) вбачається, що сума коштів адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів складає 9252,94 грн.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Розмір пені обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В зв'язку з не сплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9252,94 грн. позивачем нарахована пеня в розмірі 53,65 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, з урахуванням того, що сума заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9252,94 грн. та пені у розмірі 53,65 грн. відповідачем не сплачено, доказів сплати відповідачем зазначених адміністративно-господарських санкцій та пені станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені В. Панченко (вул. ім. Панченка, 6, с. Кнути, Сосницький район, Чернігівська область, р/р 26004051470351, Приватбанк, МФО: 353586, код ЄДРПОУ: 30148347) в дохід Державного бюджету України (одержувач Державний бюджет Сосницького району, банк одержувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, рахунок 31215230700473, МФО 853592, код ЄДРПОУ: 36956300) 9252 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 94 коп. - адміністративно-господарських санкцій та 53 (п'ятдесят три) грн. 65 коп. - пені.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: В.О. Непочатих