Рішення

від 21.05.2013 по справі 910/5625/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5625/13 21.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер новітніх технологій"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмостобуд №1"

про стягнення 93 908,16 грн

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Ткаченко О.С. (дов. №03-юр від 08.01.2013р.)

Від відповідача Радзивіл І. О. (дов. б/н від 07.05.2013 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Піонер новітніх технологій" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмостобуд №1" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 93 908,16 грн. заборгованості за договором поставки №19/06 від 19.06.2012 року, з яких 85 000,00 грн. основної заборгованості, 7 420,08 грн. пені, 1 488,08 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5625/13, розгляд справи призначено на 16.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.05.2013 року, в зв'язку неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю надання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 21.05.2013 року представники сторін з'явились. Представником відповідача подано письмовий відзив, надано усні пояснення та заперечення по суті спору, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, інрші позовні вимоги про стягнення основної суми боргу визнає.Відповідач позовні вимоги визнає частково - суму основного боргу 85000,00 грн. та заперечує проти нарахування пені на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України.

Представником позивача надано усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримано.

Представником відповідача у відзиві на позовну заяву також зроблено заяву про розстрочення виконання рішення, надано усні пояснення по її суті. Заява про розстрочення виконання рішення мотивована скрутним фінансовим становищем відповідача.

Представником позивача надано усні заперечення проти задоволення заяви про розстрочення рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару за договором поставки № 19/06 від 19.06.2012 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2012 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 19/06 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого за даним договором постачальник зобов'язується відвантажувати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступне майно (товар): товарний бетон марки 100, 150, 200, 250, 300, 350, 400; бетонний розчин марки 100, 150.

Найменування товару, його кількість та вартість обумовлюється у рахунках-фактурах на оплату та видаткових накладних (актах приймання-передачі) (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору сторони погодили, що послуги з доставки товару зі складу постачальника на об'єкт покупця оплачуються покупцем окремо. Послуги з доставки товару надаються постачальником власними транспортними засобами (бетонозмішувач об'ємом 7 м. куб) та їх вартість складає 470, 00 грн. за м/годину, з врахуванням податку на додану вартість.

Згідно п. 2.1. договору розрахунок з постачальником проводиться на умовах попередньої оплати шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 днів після отримання відповідного рахунки - фактури, або в іншій формі за погодженням сторін. Підставою для проведення оплати майна (товару) є рахунок - фактура наданий постачальником; остаточні розрахунки між сторонами договору здійснюються протягом 15 календарних днів з моменту отримання покупцем остаточного рахунку, в готівковому чи безготівковому порядку (п. п. 2.2., 2.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору у випадку порушення (прострочення) покупцем строків, визначених у розділі 2 цього договору, покупець за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати послуг або товару.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 470095,51 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи та надав послуг на загальну суму 95127,50 грн., що підтверджується, належним чином завіреними копіями актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) наявними в матеріалах справи. Загальна сума поставленого товару та наданих послуг позивачем відповідачу за договором становить 565223, 01 грн. Відповідачем всього сплачено позивачу за договором за надані послуги та поставлений товар 480223, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Як стверджує позивач та підтверджує відповідач, станом на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача за поставлений за договором товар та надані за договором послуги становить 85000, 00 грн., яка виникла внаслідок часткової оплати поставки товару за видатковою накладною № 2-00000119 від 04.07.2012 року на суму 34104, 00 грн. (часткова оплата 5 684, 01 грн.), та не оплатою товару поставленого за видатковою накладною № 2-00000102 від 04.07.2012 року на суму 46690, 01 грн., послуг наданих відповідно до актів № 2 - 000000171 від 04.07.2012 року на суму 7 890, 00 грн. та № 2-000000209 від 04.07.2012 року на суму 2 000, 00 грн.

16.07.2012 року позивач виставив відповідачу кінцевий рахунок - фактуру № 2-00000220 від 04.07.2012 року на суму 2 000, 00 грн., який отриманий відповідачем 16.07.2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

29 жовтня 2012 року позивач направив відповідачу претензію № 22 вих. № 22, якою вимагав від відповідача негайно сплатити суму заборгованості за договором в розмірі 85 000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки №19/06 від 19.06.2012 р. є договором поставки, з елементами договору про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч. 3 зазначеної статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначалось вище, відповідно до договору оплата товару здійснюється на умовах передплати, а остаточні розрахунки між сторонами договору здійснюються протягом 15 календарних днів з моменту отримання покупцем остаточного рахунку, в готівковому чи безготівковому порядку.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар та надано послуг на суму 565 223, 01 грн., які були частково оплачені відповідачем в розмірі 480223, 00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, остаточний рахунок за договором відповідач отримав 16.07.2012 року, і відповідно до 31.07.2012 року зобов'язаний був здійснити кінцевий розрахунок за надані послуги та поставлений товар за договором.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, станом на момент вирішення спору, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар та надані послуги за договором становить 85000, 00 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 85000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п.п. 2.1 - 2.3 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 85 000, 00 грн. основного боргу за договором обґрунтовані, належним чином доведені і відповідно підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 420, 08 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 4.4. Договору (за період з 01.08.2012р. по 01.03.2013р. - 212 днів).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зокрема ч. 6 ст. 232 ГК України, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 7 420, 08 грн. за період з 01.08.2012 року по 01.03.2013 року підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені, за розрахунком суду, в розмірі 6409, 84 грн. у відповідності до п. 4.4. договору за період з 01.08.2012 року по 31.01.2013 року, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 488, 08 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 01.08.2012 року по 01.03.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи все вище наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 85000, 00 грн. основного боргу за договором, 6409, 84 грн. пені та 1488,08 грн. 3 % нарахованих на суму боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення у виняткових випадках. Однак, враховуючи фінансовий стан обох сторін у справі та їх обопільні інтереси, ступінь вини відповідача у виникненні спору, ступінь виконання зобов'язання відповідачем на час розгляду справи та тривалість порушення строків виконання зобов`язання, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду, яка невмотивована належними доказами щодо неможливості виконання рішення суду та необхідності надання відповідачеві розтрочки виконання рішення суду.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмостобуд № 1» (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, б. 7; код ЄДРПОУ 33594875; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Піонер новітніх технологій» (74900, м. Нова Каховка, пр-т Дніпровський, буд. 21; код ЄДРПОУ 33664989) 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн. основної заборгованості, 6 409 (шість тисяч чотириста дев'ять) грн. 84 коп. пені, 1 488 (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) грн. 08 коп. 3 % річних та 1 857 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят сім) грн. 97 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко