Рішення

від 05.02.2009 по справі 9522.2-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9522.2-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2009Справа №2-15/9522.2-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул.. Десантників, 1)

До відповідача Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Приморський» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул.. Залізнична, 4)

Про стягнення 486378,20 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Облетова Г.В, довіреність № 001/8 від 14.10.2008р. у справі.

Від відповідача – Казановська О.Р., директор

Обставини справи: В листоподі 2004 року Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" звернулась до господарського суду з позовом до комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський" про стягнення 486 378,20 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що в порушення умов укладеного між сторонами договору на поставку теплової енергії, відповідач не здійснив оплати за отриману від позивача теплову енергію в період з грудня 2003 року по лютий 2004 року.

Рішенням господарського суду АР Крим від 05.04.2005 р. у справі № 2-21/1455-2005 позов було задоволено. Стягнуто з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства “Приморський” м. Феодосія на користь позивача 486378,20 грн. боргу та відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2005 р. рішення господарського суду АР Крим від 05.04.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. у справі № 2-21/1455-2005 р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

При повторному розгляді справи рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2007 року позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський" 43982,77 грн. заборгованості та 164,40 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 року  рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Резолюцією в.о. голови господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. розгляд даної справи доручено судді Іщенко І.А., справі привласнений № 2-15/9522.2-2008.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.10.2008 р. справа була прийнята у провадження судді ГС АР Крим І.А. Іщенко.

06.11.2008 р. до господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача по суті позовних вимог з урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 11.09.2008 р., в яких відповідач прости позову заперечує, визнає суму заборгованості у розмірі 43982,77 грн. Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на невідповідність розрахованої позивачем вартості наданих послуг, фактичної площі, яка отоплюється. Крім того, відповідач посилається на Постанову РМ АР Крим від 24.10.2000 року № 362, яка повністю визначає об'єм коштів дотацій і регулює відносини між підприємством, яке здійснює послуги теплопостачання для населення. На підставі вказаної постанови, на думку відповідача, позивач надавав звіти на отримання дотацій на 2003 рік у фінансове управління, і можливо отримував відшкодування частини дотацій.

Так, відповідач вказує, що площа квартир, яка опалюється повинна складати 24793,9 кв.м., оскільки багато жильців будинку відключилися від теплоносія, що відзначено в актах обстеження  будинків, які проведені відповідачем. Також, відповідач зазначає про неналежну якість наданих позивачем послуг, що виразилося в тому, що температура теплоносія не могла забезпечити нормативну температуру в квартирах мешканців.

Представником позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях позовні вимоги підтримані у повному обсязі. Так позивач зазначає, що дотацій на здійснення послуг з опалення в сезоні 2003-2004 роках не були виділені, також відповідач не звертався до позивача з пропозицією про складання актів-претензій у випадку порушення позивачем умов договору.

Розгляд справи відкладався, у засіданні суду оголошувалася перерва в прядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

12.11.2002 між ВАТ “Феодосійська суднобудівна компанія “Море” (Виконавець) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством “Приморський” (Споживач) був укладений договір № 10/01 на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води для опалення  житлового фонду селища Приморський в 2002-2003рр. (а.с. 8 Т.1)

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Виконавець відпускає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення житлового фонду та об'єктів соцкультпобуту с. Приморський, в кількості 13065 Гкал тепла на період опалювального сезону 2002-2003 р.р.

Додатковою угодою № 1 термін дії договору продовжено до 31.12.2004 р. (а.с. 9)

Пунктом 3.2 цього договору сторони погодили, що оплата вартості теплової енергії буде проводитись до 10 числа поточного місяця по рахункам виконавця (позивача), що встановлюються на підставі двосторонніх актів фактичної кількості відпущеної теплової енергії за попередній місяць, виходячи з тарифу, затвердженого постановою Уряду АР Крим № 362 від 24.10.2000 –0,71 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі.

Спірним періодом по оплаті теплової енергії є грудень 2003 року –лютий 2004 року.

Позивачем була розрахована вартість поставленої теплоенергії виходячи з планової калькуляції вартості 1Гкал, яка за його розрахунками  становить 132,49 грн., отже загальний обсяг поставленої позивачем теплоенергії в опалювальний період становить 3671 Гкал, загальна вартість якого становить 486378,20 грн.

Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, статетй 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України  вказівки,  що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи.

Так, Вищим господарським судом України було зазначено, що предметом судових досліджень не була та обставина, що при складанні актів на оплату спожитої відповідачем теплової енергії позивач в односторонньому порядку змінив умови договору, провівши розрахунок вартості отриманих відповідачем послуг не з розрахунку визначеної договором вартості опалення 1 кв.м. опалювальної площі, а з розрахунку вартості 1 Гкал. тепла.

У зв'язку із цим, суд звертає увагу, що дійсно умовами договору, зокрема пункту 3.2 договору передбачено оплату вартості теплової енергії  виходячи з тарифу, затвердженого постановою Уряду АР Крим № 362 від 24.10.2000 –0,71 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі.

Сторонами не представлено суду доказів в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України стосовно зміни умов договору в частині оплати.

Отже, за такими обставинами суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку умови договору.

З приводу розбіжностей сторін в частині зазначення площі опалювальних приміщень, судом встановлено наступне.

Загальна опалювальна площа згідно даних відповідача становить 74934,8 кв.м (69725,0 – площа квартир, 5209,5 – площа, передана в оренду), про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про відомості про опалювальні площі 2003-2004 р.р., підписана директором   Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Приморський».(а.с. 24, 34 Т.2)

Посилання відповідача на те, що опалювальна площа квартир повинна складати 24793,9 кв.м оскільки значна кількість мешканців відключилися від теплоносія, що зазначено в актах обстеження будинків, проведеного відповідачем, не може бути прийнято судом до уваги у якості належного доказу через наступне.

У відповідності з пунктом 3.4 Правил про надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997 р., споживач не має права самовільно переобладнувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків.

Відповідачем не представлено суду належних доказів, які підтверджують відключення теплоносія у встановленому законодавством порядку.

Більш того, у відповідності з пунктом 2.4 Договору Споживач обслуговує всі теплопроводи опалення, що знаходяться за територією ВАТ «ФСК «Море».

Матеріали справи містять акт про фактичну опалювальну площу житлового фонду с. Приморський в опалювальний сезон 2002-2003 р.р., підписаний представниками обох сторін, з якого вбачається, що опалювальна площа становить 50981,9 кв.м (а.с. 142 Т.2)

Сторонами всупереч вимогам суду та вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду відповідних актів або інших додаткових угод, складених та підписаних обома сторонами, на опалювальний період 2003-2004 р.р.

Отже, за таких обставин суд приходить до висновку, що опалювальна площа у період 2003-2004 р.р. залишилася незмінною.

Таким чином, вартість фактичної кількості поставленої теплової енергії в опалювальний період повинна бути розрахована згідно умов пункту 3.2 Договору  наступним чином :

50981,9 кв.м х 0,71 грн. х 12 місяців = 434365,79 грн.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати поставленої теплоенергії.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач не проводив оплату поставленої теплової енергії за період грудень 2003 р. - лютий 2004 р., посилаючись на пониження якості подачі теплоенергії.

Відповідно до актів, складених відповідачем разом з депутатами Приморської селищної ради (а.с. 44-54, Т.1), позивачем не забезпечувалось безперебійне постачання теплової енергії (наявні значні перебої в постачанні тепла) та її температурний режим.

Дійсно, відповідно до пункту 32 Правил надання населенню послуг по теплозабезпеченню, затверджених постановою КМ України від 30.12.1997 р. № 1497, передбачено право споживача на зменшення розміру оплати наданих послуг.

Проте, вказане правило не може бути прийнято судом до уваги, оскільки у відповідності з пунктом 41 Правил у випадку порушення виконавцем умов договору Споживач викликає представника Виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначено час, види, показання порушень. Акт складається споживачем та представником виконавця та скріплюється їх підписами. У випадку неприбуття представника Виконавця у встановлений умовами договору час або у випадку відмову від підписання акту, він вважається дійсним, якщо його підписали не менше ніж три споживачі, які проживають в будинку, або виборна особа домового, вуличного або іншого самоврядування населення.

Відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства не представлено суду доказів його звернення до позивача про складання відповідних актів-претензій, доказів відмови позивача від їх підписання. Навпаки, позивач був повідомлений про існування зазначених актів після їх складання відповідачем.

Крім того, у Додатку № 2 до Правил зазначено, що при складанні актів-претензій, при зниженні якості послуг необхідно фіксувати не температуру теплоносія або системи, а температуру  повітря в житлових приміщеннях.

Постановою АР Крим від 11.12.2001 р. № 481 затверджено Положення про порядок розрахунків, фінансування і використання коштів дотацій по державному регулюванню тарифів на послуги теплопостачання для населення.

Відповідно до змісту абзацу 2 пункту 4 цього положення передбачається, що в разі змін затрат на виробництво теплової енергії по причинах, які не залежать від фінансово-господарської діяльності  підприємств (зміна цін на енергоносії, зміна ставок податків і зборів відповідно до законодавства, приймання на баланс основних засобів за рішеннями органів влади) здійснюється перерахунок тарифів, забезпечуючих повну вартість послуг, та коректується розрахунок сум дотацій по державному регулюванні тарифів.

Зазначений акт забезпечував позивачу відповідні компенсації в разі  підвищення вартості виробництва теплової енергії.

Проте, як встановлено судом під час судового засідання кошти на дотацію опалення в опалювальному сезоні 2003-2004 р.р. позивачу не виділялись.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно з статті  43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінивши в сукупності всі представлені сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 434365,78 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, а отже підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10.02.2009 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49,  82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Приморський» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул.. Залізнична, 4, ідентифікаційний код 31382340) на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул.. Десантників, 1, ідентифікаційний код 14309008, р/р 26008303350655 у філії «Отделение ПИБ» м. Феодосія в АР Крим» МФО 324388) заборгованість у розмірі 434365,79 грн., 4343,66 грн. державного мита, 105,38  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.