Рішення

від 22.05.2013 по справі 908/1284/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/36/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.13 Справа № 908/1284/13

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського району електричних мереж (72305, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Комінтерну, 283)

до Комунальне підприємство «Терпінівське» (72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Леніна, б. 86)

про стягнення основного боргу, пені та річних процентів

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

У судовому засіданні брали участь представники:

від позивача - Криницин О.В. довіреність № 218 від 25.09.2012 р.

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського району електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Терпінівське» суми 71763,04 грн. основного боргу, суми 1245,83грн. пені та суми 249,75 грн. 3% річних.

У якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 220 від 16.11.2007 р. про постачання електричної енергії в період: січень, лютий, березень 2013р. відповідачу була поставлена електрична енергія на загальну суму 90982,27грн. Станом на момент звернення позивача із позовом до суду відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 19219,23грн. В порушення договірних зобов'язань відповідач за отримані послуги в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворився основний борг в розмірі 71763,04грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України та п.4.2.1 договору № 220 відповідачу нарахована до сплати пеня в сумі 1245,83 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу суму 249,75грн. 3% річних. Позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

16.05.2013р. до господарського суду надійшла заява позивача в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, а саме: позивач мотивуючи тим, що відповідачем 08.05.2013р. було сплачено суму 10000грн., однак в той же час, відповідач додатково спожив електроенергію в квітні 2013р. на суму 30794,96грн., а сплатив лише 14926,71грн., позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в збільшеному розмірі - 77595,29грн.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач має процесуальне право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог; враховуючи, що позивачем надано доказ направлення відповідачу копії заяви про збільшення розміру позовних вимог та сума сплаченого позивачем при подачі позову судового збору відповідає необхідному розміру з урахуванням збільшення позовних вимог, суд приймає збільшення позивачем розміру позовних вимог.

Таким чином предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 77595,29грн. основного боргу, суми 1245,83грн. пені та суми 249,75 грн. 3% річних.

Комунальне підприємство «Терпінівське» у відзиві на позовну заяву зазначає, що заборгованість утворилась не з вини відповідача, а внаслідок невідповідності тарифів на електроенергію визначених у договорі із позивачем та тарифів, визначених виконкомом Терпінівської сільської ради. Відповідач звернувся до позивача з заявою про відстрочку розрахунків за спожиту електроенергію на підставі Постанови КМУ від 20.03.2013р., однак позивач відмовив у наданні відстрочки і звернувся із позовом до суду.

Просить надати відстрочку сплати суми 71763,04грн. основного боргу та відмовити у позові за вимогами про стягнення 1245,83грн. пені і 249,75грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 12.04.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 22.05.2013 р.

В судовому засіданні 22.05.2013р. представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Представник відповідача до судового засідання 22.05.2013р. не з'явився, однак відповідач до суду подав письмову заяву (вих. № 32 від 21.05.2013р.), в якій просить розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 22.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.

Як випливає з матеріалів справи, 16.11.2007р. між ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського РЕМ (Постачальник) та Комунальним підприємством «Терпінівське» (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 220.

У відповідності до п.1 договору, позивач зобов'язався здійснювати постачання електричної енергії відповідачу, а останній прийняв зобов'язання оплачувати вартість використаної електричної енергії.

Згідно до п.п.2.2.2 договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору, і в свою чергу, згідно до п.п.2.3.4 договору, відповідач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 5 Додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач не пізніше 14-ти годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до позивача для складання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою відповідача та скріплених печаткою Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію.

Пунктом 7 Додатку № 4 до договору передбачено, що за підсумками розрахункового періоду позивач надає відповідачу рахунок або платіжну вимогу - доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого відповідачем Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію.

Пунктом 11 Додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5-ти операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги - доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги - доручення, що направляється йому позивачем.

Як свідчать матеріали справи, за січень 2013 року відповідачем було спожито 30866 кВт/год електроенергії, що підтверджується Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію. Позивачем виставлений рахунок № 220/1а від 01.02.2013 року на суму 35413,18 грн.

За лютий 2013 року відповідачем було спожито 24490 кВт/год електроенергії, що підтверджується Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію. Позивачем виставлений рахунок № 220/2а від 27.02.2013 року на суму 28097,87 грн.

За березень 2013 року відповідачем було спожито 23068 кВт/год електроенергії, що підтверджується Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію. Позивачем виставлений рахунок № 220/3а від 29.03.2013 року на суму 27471,22 грн.

За квітень 2013 року відповідачем було спожито 25859 кВт/год електроенергії, що підтверджується Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію. Позивачем виставлений рахунок № 220/4а від 29.04.2013 року на суму 30794,96 грн.

Відповідач оплатив спожиту протягом січня - березня 2013р. електроенергію частково, внаслідок чого станом на 01.04.2013р. розмір основного боргу відповідача склав суму 79763,04грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків сторін, копія якого міститься у матеріалах справи.

Як зазначив позивач, із загальної вартості спожитої в квітні 2013р. електроенергії 30794,96грн., відповідач сплатив 14926,71грн., внаслідок чого розмір основго боргу відповідача збільшився і складав станом на 01.05.2013р. суму 87595,29грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків сторін, копія якого міститься у матеріалах справи.

07.05.2013р. відповідач додатково сплатив суму 10000грн.

Таким чином, за спожиту протягом: січня, лютого, березня, квітня 2013 року активну електричну енергію, у відпові дача перед позивачем виник основний борг у розмірі 77595,29 грн.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення суми боргу 77595,29грн. за отриману електричну енергію відповідачем господарському суду надано не було. Таким чином, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 77595,29 грн. заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 1245,83 грн. пені та суми 249,75грн. трьох відсотків річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В період з 09.02.2013 року по 14.04.2013 року відповідачу нарахована сума боргу з урахуванням 3% річних у розмірі 249,75 грн. (розрахунок суми 3% річних наявний в матеріалах справи).

Проте, перевіривши розрахунок 3% річних, суд констатує, що належним до стягнення та підтвердженим розрахунковим порядком за вказаний період часу є розмір суми 218,02грн. трьох процентів річних. Позов за вимогою про стягнення суми 3% річних підлягає задоволенню саме в цій частині, і, відповідно, у позові про стягнення іншої частини нарахованих 3% річних слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги про стягнення суми 1245,83грн. пені, суд зазначає наступне. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання (у випадках, встановлених договором або законом) також є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно до п. 4.2.1. Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог - доручень за актину електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної сплати.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені в сумі 1245,83грн. за період часу з 09.02.2013р. по 15.04.2013р., суд зазначає, що вимога позивача про стягнення пені заявлена обґрунтовано лише частково - в сумі 1096,10 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені у позові слід відмовити, як безпідставно заявленому.

Що стосується клопотання відповідача про надання «відстрочки стягнення» суми 77595,29грн. боргу та відмови у позові в частині вимог про стягнення пені і 3% річних , заявленого у відзиві на позовну заяву, суд залишає його без задоволення, як процесуально безпідставного з наступних обставин. Клдопотання відповідача про відстрочку стягнення основного боргу є процесуально безпідставним, оскільки відповідачем не наведено жодної процесуальної норми в обгрунтування такого клопотання. До того ж відповідач жодним чином не обгрунтував неможливості або утруднення виконання судового рішення про стягнення суми основного боргу і не надав доказів у підтвердження наявності таких виключних обставин, що могло б бути підставою для відстрочки виконання рішення суду в цій частині. Відносно доводів відповідача про необхідність відмови у позові за вимогами про стягнення суми пені та 3% річних, суд зауважує, що відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні грошового зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію (на яку він посилається у якості підстави для відмови в позові за цими вимогами) не може вважатись належною і достатньою підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки наявність або відсутність вини не має істотного значення для вирішення спору. Так, умова про застосування до відповідача пені за несвоєчасну оплату основного боргу передбачена сторонами у п.4.2.1 договору № 220 від 16.11.2007р. і породжує відповідні правові наслідки. В свою чергу, відповідальність у вигляді нарахування 3% річних передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач ніяким чином не обгрунтував процесуально-правовими нормами можливість звільнення його від відповідальності у вигляді пені та 3% річних. Таким чином клопотання та доводи відповідача є в повному обсязі безпідставними та необгрунтованими.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума 1715,33грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 83, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Терпінівське» (72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Леніна, б. 86, рахунок № 2600130128006 в ПІБ м.Мелітополь, МФО 313043, код ЄДР 31222672) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського району електричних мереж (72305, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Комінтерну, 283, р/рахунок № 260303141403 в філії Запорізького ОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» м.Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДР 00130926 ) основний борг у сумі 77595 (сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 29 коп. Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства «Терпінівське» (72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Леніна, б. 86, рахунок № 2600130128006 в ПІБ м.Мелітополь, МФО 313043, код ЄДР 31222672) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського району електричних мереж (72305, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Комінтерну, 283 , р/рахунок № 260074164 у Мелітопольському відділенні ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, код ЄДР 00130926) пеню у сумі 1096 (одна тисяча дев'яносто шість) грн. 10 коп., 3% річних у сумі 218 (двісті вісімнадцять) грн. 02 коп. та суму 1715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 33коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині вимог про стягнення пені та 3% річних у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 23.05.2013р.

Суддя М.В. Мірошниченко