Рішення

від 17.05.2013 по справі 927/421/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"17" травня 2013 року Справа № 927/421/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білюкс", пр. Комсомольський,2 В/18, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, 51900

Відповідач: Приватне Підприємство "Юнікс-Прінт" вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення заборгованості 326 066,47 грн.

Суддя В.М. Репех

Представники сторін :

від позивача: Горкун Д.О., дов. №7, від 19.04.2013р. повноважний представник

від відповідача: не з'явився

Товариством з обмеженою відповідальністю "Білюкс" подано позов до Приватного підприємства "Юнікс-Прінт" про стягнення заборгованості в розмірі 326 066,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 23 від 01.11.2010 року та договору поставки № 5/01 від 04.01.2012 року.

В судовому засіданні, представник позивача, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надав заяву про зменшення позовних вимог.

Подану заяву позивач обґрунтовує пропуском строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору поставки № 23 від 01.11.2010 року, а тому ТОВ «Білюкс» користуючись своїм правом зменшує суму позовних вимог.

З огляду на зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у зв»язку з невиконанням відповідачем умов договору № 5/01 від 04.01.2012 року в розмірі 322167,16 грн., з яких 293374,46 грн. основного боргу, 23257,74 грн. пені, 4590,49 грн. процентів річних та 944,47 грн. інфляційних втрат.

Подана заява прийнята до розгляду.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення розгляду справи.

Причини неявки відповідач суду не повідомив.

Як зазначено в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з п.3.9.2 цієї ж постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

04.01.2012 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Білюкс» (Постачальник) та Відповідачем - Приватним підприємством «Юнікс - Прінт» (Покупець) укладено договір поставки № 05/01 (далі -Договір).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1.1., 1.2. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, туалетну бумагу (Продукцію) а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити вартість продукції відповідно до умов даного Договору.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору, позивачем був переданий відповідачу товар на суму 1200622,10 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується поставка товару на суму 1160877,90 грн., оскільки судом встановлено відсутність в матеріалах справи накладної № Рн-0000065 від 07.08.2012 року на суму 39 734,00 грн.

Факт передачі товару на суму 1160877,90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений накладними та довіреностями ( 15- 52 арк. спр.).

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та ч.7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 2.1. Договору, вказано, що ціна за поставлену продукцію узгоджується сторонами та відображається у видаткових накладних , що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, розрахунок за поставлену Продукцію покупець здійснює шляхом перерахунку грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця.

Обов'язок щодо оплати отриманого товару відповідачем в повній мірі не виконано, що є порушенням ст. ст. 525, 692 Цивільного кодексу України і ст.193 Господарського кодексу України.

Станом на час розгляду справи в суді утворилась заборгованість в розмірі 253 640,35 грн., яка відповідачем, в добровільному порядку не погашена.

А тому сума боргу в розмірі 253 640,35 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 39734,11 грн. боргу, як таких, що не підтверджуються матеріалами справи, оскільки накладна № Рн-0000065 від 07.08.2012 року на вимогу суду надана до матеріалів справи не була.

Відповідно до п. 4.5 Договору поставки за порушення терміну оплати поставленого товару, встановленого п.2.2. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день просрочки.

З посиланням на наведені умови договору поставки та норми чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача 23257,74 грн. пені, нарахованої окремо по кожній накладній за порушення строків оплати товару.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарський кодекс України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодекс України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування до відповідача за порушення строків оплати товару відповідальності у вигляді пені відповідає нормам чинного законодавства.

В ході перевірки правильності нарахування позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок (а.с.185-193) відповідає фактичним обставинам справи, та здійснений з урахуванням умов договору та облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховано пеню.

Однак враховуючи, що при розрахунку пені було включено заборгованість за поставку товару на суму 39 734,11 грн. за накладною № Рн-0000065 від 07.08.2012 року (що відсутня в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 257,74 пені, підлягають частковому задоволенню в розмірі 21 362,53 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 4590,49 грн. процентів річних, та 944,47 грн. інфляційних нарахувань, обчислених по кожній накладній окремо.

Як зазначено в листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року N 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Здійснюючи розрахунок втрат від інфляції на суму боргу за Продукцію, передану по видатковим накладним позивачем не вказано за який період нараховуються інфляційні витрати та не враховано вказану правову позицію.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 944,47 грн. інфляційних нарахувань має бути відмовлено в повному обсязі.

Разом з тим, оскільки інший розмір процентів річних не встановлено сторонами в договорі, як вбачається із розрахунку, на суму боргу позивачем нараховано три проценти річних по кожній накладній у сумі 4590,49 грн.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем процентів річних судом встановлено, що розрахунок арифметично здійснений з включенням заборгованості за поставку товару на суму 39 734,11 грн. за накладною № Рн-0000065 від 07.08.2012 року (що відсутня в матеріалах справи).

В зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4590,49 грн. процентів річних, підлягають частковому задоволенню в розмірі 4211,49 грн.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 253640,35 грн. боргу, 21362,53 грн. пені, та 4211,49 грн. процентів річних.

Оскільки спір в частині задоволених вимог до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 5584,29 грн. (пропорційно сумі задоволених вимог з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим позивачем при поданні позову було сплачено платіжним дорученням № 172 від 22.03.2013 року судовий збір в сумі 6521,33 грн.

В зв'язку з вищевикладеним у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню з Державного бюджету 77,99 грн. судового збору, у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог

Керуючись ст.22, 49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути Приватного підприємства «Юнікс - Прінт» (14000, вул. Шевченка, буд 15, м. Чернігів, р/р 26009007803 в Полікомбанк м.Чернігів, МФО 353100, ЄДРПОУ 32016184 ІПН 320161825267, № св.-ва ПДВ 100236774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білюкс» (51900, Дніпропетровська область м. Дніпродзержинськ, пр. Комсомольський 2В/18, р/р 26008301331472 в ОТП Банк м. Дніпродзержинськ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36568319) основного боргу в розмірі 253640,35 грн.; пені в сумі 21362,53 грн., процентів річних 4211,49 грн. та 5584,29 грн. судового збору.

2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету (УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/22030001, рахунок №31217206783002 ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білюкс» (51900, Дніпропетровська область м. Дніпродзержинськ, пр. Комсомольський 2В/18, р/р 26008301331472 в ОТП Банк м. Дніпродзержинськ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36568319) частину судового збору в розмірі 77,99 грн. (в зв'язку з зменшенням позовних вимог) сплаченого платіжним дорученням № 172 від 22.03.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/421/13 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету

Повне рішення складено : 18.05.2013 року

Суддя Репех В.М.