Рішення

від 23.05.2013 по справі 906/469/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" травня 2013 р. Справа № 906/469/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ліпська-Романченко Г.Д. - довіреність №57-1-4/07-Ю від 20.12.12р.;

від відповідача: Ненюк О.О. - довіреність №9 від 10.04.13р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Грант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Агро" (с.Осівці, Брусилівський район, Житомирська область)

про стягнення 22078,69 грн.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 23.12.13р. оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв. 23.05.13р.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 22078,69 грн. шкоди в порядку регресу.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що згідно Положення про Київську філію "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (а.с. 48-50) та довіреності №488-1-6/15-П від 20.11.12р., виданої на ім'я директора філії (а.с. 138), Київська філія "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" має право представляти інтереси Товариства в судах різних інстанцій з правами, що надані позивачу, відповідачу та третій особі.

Представник відповідача позовні вимоги вважає безпідставними, з викладених у письмових запереченнях підстав (а.с. 79-81, 102-103).

Представниками сторін були подані клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Вказані клопотання судом задоволено (а.с. 109-138).

З метою уточнення відомостей щодо позивача, судом було здійснено електронний запит та отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 134-135).

В судовому засіданні 22.04.13р. оглядались матеріали адміністративної справи №3-512/09 про притягнення до адміністративної відповідальності Петержака Анатолія Володимировича, копії з якої судом долучено до матеріалів справи (а.с. 57-72).

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, 07.12.08р. між Куровською Зоєю Олександрівною та ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", правонаступником якого є ПАТ "УСК "Гарант-Авто" (далі - позивач), було укладено Договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом №19G-0253748 (далі - Договір (а.с. 12), згідно якого було застраховано автомобіль "ЗАЗ", реєстраційний номерний знакАА7840ІА (далі - застрахований автомобіль).

Страхування, як вказує позивач, проводилось у відповідності з Правилами добровільного страхування наземного транспорту №119 (далі - Правила).

Зазначає, що 13.11.09р. в с. Хомутець відбулось зіткнення трактора "МТЗ 82.1.26", реєстраційний номерний знак 01029, під керуванням Петержака Анатолія Володимировича, із застрахованим автомобілем, який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено.

Вказує, що зіткнення відбулося в результаті порушення Петержаком А.В. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Брусилівського районного суду Житомирської області №3-512/09 від 01.12.09р. (а.с. 9).

Згідно вказаної постанови, як вказує позивач, Петержак А.В. працює трактористом у ТОВ "ВЕГА АГРО" (далі - відповідач), яке згідно довідки ВДАІ являється власником трактора "МТЗ".

Зазначає, що у відповідності до Звіту №4996 від 23.11.09р., вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля склала 29404,76грн., а згідно ремонтної калькуляції №7034 від 30.11.09р., вартість відновлюваного ремонту Застрахованого автомобіля становить 29208,70грн. (а.с. 16-21, 25-27).

Посилаючись на п. 9.24 Правил добровільного страхування наземного транспорту №119, позивач вказує, що було проведено інтернет-аукціон, на якому застрахований автомобіль було оцінено у 14000,00грн. Договором страхування було передбачено франшизу у розмірі 183,31 (36662,00*0,5%).

Таким чином, як вказує позивач, Куровській З.О. було виплачено 22078,69грн. (36662,00 - 14000,00) - 183,31 = 22078,69), що підтверджується видатковими касовими ордерами від 26.03.10р., від 19.03.10р., від 15.03.10р. (а.с. 10-11).

З огляду на викладене, керуючись ст. 1188, 1172, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач вважає, що до нього в порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, заподіяної власнику застрахованого автомобіля у розмірі 22078,69грн.

Відповідач у письмових поясненнях на позовну заяву (а.с .79-81), посилаючись на приписи ст.ст.1,12 Господарського кодексу України, ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" вважає, що право переходу до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки виникло з цивільно-правового договору на підставі норм ЦК України і відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання Господарського кодексу. За вказаного, відповідач робить висновок, що між позивачем та відповідачем не існує жодних господарських відносин, що в свою чергу виключає віднесення цієї справи до підвідомчості господарського суду, тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір не підвідомчий господарським судам України.

Крім того, згідно письмових заперечень на позовну заяву (а.с. 102-103), просить суд відмовити у позові у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Обґрунтовуючи пропуск строку позовної давності позивачем, відповідач вважає, що перебіг цього строку починається з моменту виникнення страхового випадку, тобто, з моменту ДТП, що сталося 13.11.09р. та триває три роки в силу відносин суброгації.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 13.11.2009 року об 11 год. 00 хв. в с. Хомутець по вул. Центральній на перехресті з вул. Шевченка, Петрежак А.В., керуючи трактором МТЗ 82.1.26 номерний знак 01029 здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ 11038 д/н АА7840 АІ, яким керувала Куровська Зоя Олександрівна. Внаслідок зіткнення отримав механічні пошкодження автомобіль, застрахований згідно Договору добровільного страхування транспортного засобу №19G-0253748 від 07.12.08р. (а.с. 12), укладеного між ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (назву змінено на Публічне акціонерне товариство "Українська Страхова компанія "Гарант-Авто" (а.с. 47)) та Куровською Зоєю Олександрівною.

Відповідно до постанови Брусилівського районного суду Житомирської області від 01.02.2009 року (а.с. 9), Петражака Анатолія Володимировича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу ЗАЗ 11038 державний №АА7810ІА в результаті його пошкодження в розмірі 29404,76грн. з ПДВ, підтверджено Звітом №4996 від 23.11.09р. (а.с. 16-21) та ремонтною калькуляцією №4996Е від 23.11.09р. (а.с. 25-27).

Матеріали справи також містять складений та підписаний позивачем страховий акт № 95169 (а.с. 15), згідно з яким пошкодження транспортного засобу ЗАЗ 110308 АА784ІА внаслідок ДТП, що сталася 13.11.09 року в с. Хомутець, Житомирської області, внаслідок зіткнення з трактором МТЗ-82.1.26.01025АМ, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 22078,69грн.

Наданими до справи видатковими касовими ордерами від 15.03.10р., від 19.03.10р. та від 26.03.10р. (а.с. 10-11, 112-114) підтверджено також, що на підставі страхового акту №95169 по полісу КАСКО №253748 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 22078,69грн. у повному обсязі.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься в ст. 27 Закону України "Про страхування".

За частиною 1 статті 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право регресної вимоги до страхувальника або водія забезпеченого засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Роз'ясненням Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. ... Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Як вбачається з Довідки головного управління МВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну-пригоду (а.с. 13), Постанови Брусилівського районного суду від 01.12.09р. (а.с. 9) та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні (а.с .105) транспортний засіб МТЗ-82.1.26, номерний знак 01025 АМ, яким керував водій Петержак А.В., належить ТОВ "Вега Агро", з яким вказаний водій під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах (а.с. 132-133).

Враховуючи вказані обставини, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача.

Однак, враховуючи заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, викладену у письмових запереченнях (а.с. 102-103), слід зазначити наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Враховуючи приписи п. 8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення", слід зазначити, що аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 27.03.12р. (а.с. 116-119).

Як вбачається з видаткових касових ордерів (а.с. 10-11, 112-114), страхові відшкодування позивачем було здійснено 15.03.10р. на суму 5078,69грн., 19.03.10р. на суму 5000,00грн., та 26.03.10р. на суму 12000,00грн.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 26.03.13р., про що свідчить відбиток печатки поштового відділення на поштовому конверті (а.с. 53), враховуючи вищенаведене, в межах строку позовної давності заявлено лише вимогу про стягнення з відповідача в порядку регресу 12000,00грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, в частині стягнення 12000,00грн. позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. В частині стягнення 1078,69грн. шкоди слід відмовити, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальнітю "Вега Агро" (12606, Житомирська обл., Брусилівський р-н., с. Осівці, вул. Кірова, буд. 2А, код 36082732)

на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, Печерський р-н., пров. Новопечерський, буд. 19/3, код 16467237):

- 12000,00грн. шкоди;

- 935,11грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.05.13р.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: