Ухвала

від 23.04.2013 по справі 1570/4890/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 р.Справа № 1570/4890/2012

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю апелянта Південної митниці - Приймак О.В.

представника апелянта Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - Масалова П.В.

представника позивача ПП «АВТОРИТЕТ -2010»- Меняйліка О.О.,Полілової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "АВТОРИТЕТ-2010" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "АВТОРИТЕТ-2010" звернулося до суду першої інстанції з позовом до Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило скасувати рішення Південної митниці про визначення митної вартості товару № 500040011/2012/411206/2 від 25.04.2012 року; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути Приватному підприємству «АВТОРИТЕТ-2010» із Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 15 573.86 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 65410, 22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на незаконність дій відповідача при винесенні рішення про визначення митної вартості товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення Південної митниці про визначення митної вартості товару № 500040011/2012/411206/2 від 25.04.2012 року. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути Приватному підприємству "АВТОРИТЕТ-2010" із Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 15555,87 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 65334,67 грн. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області стягнути судові витрати у сумі 808,91 грн. на користь Приватного підприємства "АВТОРИТЕТ-2010" із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Південної митниці.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем Південною митницею та відповідачем Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області подано апеляційні скарги в яких зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим апелянти просять скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 17 травня 2010р. між ПП «Авторитет-2010»(покупцем) та компанією «Аlbionex LLP»(48 Queen Anne Street, London WIG 9JJ England) (продавцем) був укладений зовнішньоекономічний контракт №2010/17/05/01 постачання товару номенклатурою, кількістю та за ціню, вказаних в інвойсах на кожну партію товару.

В рамках вказаного контракту за специфікацією №2011ОМ12Y від 20.04.2011р. та інвойсом №2011ОМ12Y від 20.04.2011р. на адресу позивача на умовах FОВ Гонконг згідно Інкотермс 2000 був поставлений товар: краска акрилова в аерозольній упаковці загально-побутового призначення, виробництва Китай, код за УКТЗЄД 32082010, в кількості 67 836 шт., упакований у 5 653 гофрокартонні коробки по 12 шт. на загальну суму 22 145,70 доларів США.

Для митного оформлення зазначеного товару позивач надав до ВМО1 м/п «Іллічівськ» Південної митниці вантажну митну декларацію від 20.06.2011р. №500040011/2011/011422, у якій митна вартість товару заявлена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у розмірі 176 574,31 грн., (22 145,70 доларів США за курсом НБУ 7,9733 грн. за долар США).

Разом із ВМД булі додані документи, що підтверджують заявлену вартість товару, а саме: специфікація, інвойс, пакувальний лист, коносамент, контракт, експортна декларація, підтвердження сплати фрахту, а також, документи, підтверджуючі його якісні характеристики, а саме: сертифікат якості виробника, висновки та листи спеціалістів щодо кодування товару згідно УКТЗЕД та хімічних властивостей товару.

20.06.2011р. ВМД була прийнята та зареєстрована митним органом та була почата процедура митного оформлення.

Позивачем були пройдені усі етапи митного оформлення товару: проведений митний огляд товару, перевірена правильність визначення коду за УКТЗЕД - НОМЕР_1, визначена та узгоджена з митним органом митна вартість товару за ціною договору, розраховані суми належних до сплати податків та зборів за митне оформлення даного товару та ці суми в розмірі 55 652,69 грн. (у т.ч. мито - 10 702,44 грн., ПДВ - 44 950,25 грн.) списані з облікового рахунку позивача, про що свідчить штамп митного органу «сплачено»на ВМД №500040011/2011/011422 від 20.06.2011р.

На етапі випуску (закриття декларації) подальше оформлення товару було зупинено за розпорядженням начальника ВМО1 м/п «Іллічівськ»Південної митниці.

Ці дії булі мотивовані наступним: у графі 31 ВМД зазначено: краска акрилова в аерозольній упаковці загально-побутового призначення; тип полімеру - смола акрилової кислоти, уміст розчинника - 59%, уміст пігментів - 1%, вагою нетто - 23064 кг. У сертифікаті якості виробника від 12.05.2011р. б/н, зазначеного у графі 44 ВМД, вказано вміст краски - спрею: толуол - 30%, етиловий ефір - 29%. Посилаючись на ч.І ст.24 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»від 15.02.1995р. №60/95-ВР та примітки до списку №2 таблиці IV Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (до яких відноситься толуол та етиловий ефір), затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000р. №770, керівництвом ВМО№1 м/п «Іллічівськ»Південної митниці було вказано про необхідність надання дозволу на право ввезення (вивезення) чи транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Крім того, 04.01.2012р. робітником СБК та ПМП Південної митниці відносно декларанта позивача ОСОБА_8 був складений протокол про порушення митних правил №0011/50000/12, за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст.340 МК України. На підставі ст.377 МК України товар - 5532 картонні коробки по 12 шт., всього 66384 шт. краски акрилової в аерозольній упаковці загально-побутового призначення, виробництва Китай, - вилучено. Матеріали справи направлено до суду.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.02.2012р. провадження по справі №1519/856/2012 відносно ОСОБА_8 за ст. 340 МК України було закрито в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Південна митниця була зобов'язана повернути вилучений за протоколом про порушення митних правил №0011/50000/12 від 04.01.2012р. товар власнику - ПП «Авторитет-2010» без відшкодування витрат по справі про порушення митних правил.

Для подальшого митного оформлення зазначеного товару 31.03.2012р. позивач надав до ВМО№1 м/п «Іллічівськ» Південної митниці ВМД №500040011/2012/008492, декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, у яких митна вартість товару заявлена за першим методом -ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 214 408,55 грн. (22 145,70 доларів США за інвойсом + 4 700 доларів США за фрахт за курсом НБУ 7,9867 грн. за долар США).

Разом із ВМД були надані документи, що підтверджують цю вартість, а саме: специфікація, інвойс, контракт, пакувальний лист, коносамент, морська накладна, накладна СМR, експортна декларація, сертифікат якості.

Додатково, на вимогу Південної митниці були надані наступні документи: консультаційний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза»від 10.04.2012р. №1495 щодо середнього рівня цін на внутрішньому ринку України на фарби в аерозольних балончиках, за якісними характеристиками подібних товару позивача, що може становити 0,6 -0,9 доларів США/шт.; калькуляція вартості виробника товару (з перекладом); платіжне доручення в іноземній валюті від 10.04.2012р. №2 щодо оплати товару постачальнику.

Південна митниця на підставі даних спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби України 25.04.2012р. прийняла рішення №500040011/2012/411206/2 про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом та видала картку відмови у прийнятті митної декларації та митному оформленні зазначеного товару №500040011/2/00556.

Позивач не погодився з рішенням відповідача-1 щодо визначення митної вартості товару та 27.04.2012р. звернувся до вищестоящого митного органу з відповідною скаргою, вих. №40.

Крім цього, позивач звернувся до відповідача-1 з проханням випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Згода на це була надана відповідачем-1 згідно листа від 14.05.2012р., вих. №8/42-02/12916.

Митне оформлення товару було здійснено 23.05.2012р. за ВМД №500040011/2012/014500 на підставі рішення відповідача-1 про визначення митної вартості №500040011/2012/411206/2 від 25.04.2012р.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що позов у частині зобов'язання повернути Приватному підприємству "АВТОРИТЕТ-2010" із Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито та надмірно сплачений податок на додану вартість, що стосується розміру суми, яку належить повернути позивачу - підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України. В період виникнення спірних правовідносин між сторонами був чинним Митний кодекс України від 11 липня 2002 року, а тому при вирішенні цієї справи суд виходить з норм чинного в період виникнення спірних правовідносин законодавства.

Статтею 40 Митного кодексу України встановлено обов'язковість здійснення митного контролю всіх товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Обсяг митних процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 - 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

В силу положень частини 1 статті 265 Митного кодексу України митні органи здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року, що діяв до 1 червня 2012 року, встановлені наступні способи здійснення контролю митним органом:

1) проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: а) рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; б) наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

в) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, що діяв до 1 червня 2012 року.

Пунктом 7 зазначеного Порядку визначений обов'язковий перелік документів, що надається декларантом для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що до ВМД позивачем додані документи, визначені обов'язковими пунктом 7 зазначеного Порядку.

У разі наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару, останній не позбавлений права запросити у декларанта надання додаткових документів. Таке право митного органу було передбачено статтями 264, 265 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, пунктом 11 Порядку, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766 (далі - Порядку № 1766)

Разом з тим, наявність сумнівів у митного органу відповідно до ч. 2 ст. 264, ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, може бути тільки підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження об'єктивності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. При цьому сумніви мають бути реальними, базуватися на певних об'єктивних критеріях, а додаткові документи стосуватися митної вартості товару, а не будь-яких інших обставин чи подій.

Пункти 11 - 13 Порядку № 1766 встановлюють наступний порядок взаємодії декларанта та митного органу, у разі необхідності додаткового підтвердження заявленої митної вартості товарів « 11…Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Але, як встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції, декларант не відмовлявся від надання додаткових документів, а навпаки, додатково на вимогу відповідача-1 надав наступні документи: консультаційний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза»від 10.04.2012р. №1495 щодо середнього рівня цін на внутрішньому ринку України на фарби в аерозольних балончиках, за якісними характеристиками подібних товару Позивача, що може становити 0,6 - 0,9 доларів США/шт.; калькуляція вартості виробника товару (з перекладом); платіжне доручення в іноземній валюті від 10.04.2012р. №2 щодо оплати товару постачальнику.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів позивачем були повністю виконані.

Статтею 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, чітко визначені випадки, в яких не може використовуватися перший метод визначення митної вартості. Так, згідно положень ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не використовується в разі, якщо:

1) існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни існують умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) певна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо чи опосередковано продавцеві;

4) покупець і продавець є пов'язаними між собою особами і ці відносини вплинули на ціну товарів.

Оскільки, підстава відмови в застосуванні першого методу, вказана в рішенні про визначення митної вартості № 500040011/2012/411206/2 від 25.04.2012 року, є такою що не передбачена ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, і додаткові документи на підтвердження митної вартості товару надані позивачем, то застосування резервного методу, як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості з боку відповідача є необґрунтованим.

Аналогічна позиція щодо можливості розгляду митницею питання про послідовне застосування інших, ніж основний, методів визначення митної вартості, виключно у разі недотримання умов вказаних в пунктах 1, 2, 3, 4 ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, - викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.04.2012 р. у справі К/9991/23199/11.

Відповідно до ч.2 ст.266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно ч.3 ст.266 МК України якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, як вбачається з наведених приписів статті 266 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Факт проведення та результати таких консультацій фіксуються посадовою особою митного органу, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вартості або у відповідному журналі та засвідчуються підписом декларанта, з яким було проведено таку консультацію (п.3.4. «Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України», затверджених Наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 року N 74).

Колегія суддів з матеріалів справи та пояснення сторін вбачає, що відповідач-1 не проводив процедуру консультації із декларантом, чим порушив право позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Колегія суддів зазначає, що такі істотні порушення порядку визначення митної вартості товарів, допущені митним органом, є окремою підставою для скасування рішення, ухваленого внаслідок цих неправомірних дій.

Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд України у своїх Постановах від 26 червня 2012 року (справа № 21-172а12), від 21 листопада 2011 року (справа № 21-222а11) і 6 лютого 2012 року (справи № 21-418а11, № 21-375а11, № 21-365а11), 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10).

Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем встановленого МК України принципу послідовного застосування кожного з методів визначення митної вартості, встановленого ст..ст. 266,268 МК України.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи сторін дійшла до висновку, що Південною митницею не обґрунтована правомірність застосування методу № 6 (резервного) для визначення митної вартості товару, оскільки, як вбачається з самого рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, Відповідач-1 визначив загальну вартість партії товару в сумі 65 752,40 доларів США, виходячи з ціни за одиницю товару - один аерозольний балончик - на рівні 2,8509 доларів США, та показника не загальної кількості одиниць у партії товару, а ваги нетто (кг) товару. Крім цього, висновок Відповідача-1 щодо ціні за одиницю товару не відповідає консультаційному висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза»від 10.04.2012р. №1495, на який відповідач-1 сам посилається у своєму рішенні.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що країна походження спірного товару позивача -це Китай, а відповідач, визначаючи митну вартість керувався інформацією із спеціалізованованого програмно - інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, за якою вартість ідентичних товарів зазначена з урахуванням країн походження - Німеччина, Іспанія, Італія, Бельгія, Нідерланди, у яких собівартість продукції набагато вища ніж в КНР, що є загальновідомою обставиною.

Крім того, згідно наданої Південною митницею суду першої інстанції інформації, для визначення митної вартості використовувалися відомості про вартість 1 кг акрилової фарби в неаерозольній упаковці, тоді як товар позивача розфасований в аерозольні балончики набагато меншої ваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "АВТОРИТЕТ-2010" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 26 квітня 2013 року

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.