Рішення

від 11.03.2009 по справі 27/129-08(12/33-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/129-08(12/33-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.09р.

Справа № 27/129-08(12/33-08)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Ант Консалтинг ЛТД», м. Дніпропетровськ   

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ 

третя особа –1 Корпорація «Dugsbery Inc», США, Каліфорнія, Саусалто

третя особа –2 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Рута», м. Дніпропетровськ 

за участю прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ 

про визнання права власності

Суддя: Татарчук В.О.

Секретар:  Дякун А.І.  

Представники:

від позивача -  Медведєва В.О. дов. від 18.01.08

від відповідача - Томчук О.В. дов. від 21.07.08 №37

від третьої особи 1 - не з'явився

від третьої особи 2 - Руденко В.В. дов. від 09.01.09

в засіданні приймає участь - прокурор Кріпак Н.В. посв. №180 від 19.09.08

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Ант Консалтинг ЛТД»звернулося з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, третя особа - корпорація «Dugsbery Inc»про визнання товариства співвласником нежитлового приміщення, розташованого у житловому будинку  літ. А-5, підвал –приміщення №92, позиції 1-48, на першому поверсі – приміщення №125, позиції 1-37, загальною площею 1816,3кв.м. по проспекту Карла Маркса,55, м. Дніпропетровська.

                    В ході вирішення спору позивач уточнив вимоги, вказавши на необхідність визнання за ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»право власності на нежитлове приміщення, розташоване у житловому будинку літ. А-5, підвал –приміщення №92, позиції 1-48, на першому поверсі –приміщення №125, позиції 1-37, загальною площею 1816,3кв.м. по проспекту Карла Маркса, 55, м. Дніпропетровська з часткою власності 74%.   

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

-          позивач був орендарем нежитлових приміщень по пр. Карла Маркса, 55 згідно з договорами майнового найму від 12.08.1998р. №2 і від 18.10.2002р. №2 з корпорацією «Dugsbery Inc»;

-          на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідне нерухоме майно було передано до державної власності і вказаний договір оренди припинив свою дію з 27.10.2005р.;

-          за час користування майном позивач здійснив за згодою орендодавця переобладнання взятого в оренду майна і вартість такого переобладнання в декілька разів перевищує первісну вартість вказаного майна;

-          згідно ч.4 ст.778 Цивільного кодексу України позивач має право на визнання співвласником приміщень;

-          на час укладення договорів оренди від 12.08.1998р. та від 12.10.2002р. договір купівлі-продажу від 06.08.1998р. був дійсний, а отже, корпорація «Dugsbery Inc»передала приміщення в оренду позивачу на законних підставах;

-          розрахунок з корпорацією «Dugsbery Inc»був здійснений позивачем шляхом передачі векселю 03.03.2008р.  

          Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:

-          позивачем не надано доказів щодо створення нової речі та відповідності магазину європейським стандартам;

-          протягом 2001, 2002р.р. роботи з поліпшення фактично здійснювались СП «Агро Трейдінг ЛТД», а не позивачем і витрати понесені іншою особою;

-          поліпшення були здійснені протягом 2001-2005р.р. і на час вирішення спору сплинув строк позовної давності;

-          рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005р. по справі №25/57(Д12/9-Д10/43) визнано недійсним договір від 06.08.1998р.    купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані на першому поверсі та в підвалі будинку по пр. Карла Маркса, 55 з поверненням майна до державної власності;

-          наведений договір не породжує правових наслідків, а тому корпорація «Dugsbery Inc»не мала права на укладання договору майнового найму, а регіональне відділення не надавало своєї згоди на здійснення невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень.

          Прокурор також заперечує проти позову з огляду на наступне:

-          спірний об'єкт є державною власністю згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005р. по справі №25/57(Д12/9-Д10/43);

-          позивачем не надано доказів щодо наявності згоди РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як власника на переробку нерухомого майна;

-          відповідно до ст.332 ЦК України особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на цю річ.

          Третя особа-1 не надала письмові пояснення щодо позову.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009р. допущено до участі у справі №27/129-08(12/33-08) як третю особу-2 на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Рута».

          Третя особа-2 стверджує про безпідставність позовних вимог та вказує на:

-          суттєві розбіжності між обґрунтуванням вимог і наданими позивачем доказами;

-          положення договорів оренди від 12.08.1998р. та від 12.10.2002р. про те, що передача об'єкту в оренду не припиняє права власності орендодавця на цей об'єкт;

-          витрати, які були понесені позивачем при здійсненні різних ремонтних та перепланувальних робіт у приміщеннях не можуть бути підставою для їх зарахування у вигляді права співвласності на державне майно;

-          не надання позивачем доказів створення саме нової речі;

-          відсутність юридичних наслідків будь-яких угод щодо зазначеного майна починаючи з 20 березня 1998р., оскільки такі угоди укладені без волевиявлення дійсного власника –держави.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2008р. по справі №27/129-08(12/33-08) було призначено судову експертизу.

          Третя особа-1 не забезпечила явку представника в судове засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи-1, так як остання була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

          В судовому засіданні 05.03.2009р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.   

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора і третьої особи-2, суд, -

встановив:

          06.08.1998р. між корпорацією «Wilnorth Inc»(Продавець) і корпорацією «Dugsbery Inc»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі та в підвалі будинку по пр. Карла Маркса, 55 у м. Дніпропетровську.

          12.08.1998р. між корпорацією «Dugsbery Inc»(Орендодавець) і ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»(Орендар) укладений договір найму №2, предметом якого була оренда вбудованих приміщень в житловому будинку літ. А-5, які знаходяться за адресою: пр. Карла Маркса, 55 у м. Дніпропетровську і складаються з:

-          приміщення №92 (48 поз.), в підвалі (заг. площа 887,4кв.м.);

-          приміщення №125 (37 поз.) на першому поверсі (заг. площа 928,9кв.м. в т.ч. торгівельний зал –539,3кв.м. з них основна - 539,1кв.м., підсобна –389,8кв.м.).    

          Строк оренди встановлений з 12 серпня 1998р. по 17 жовтня 2002р. (п.3.1 договору).

          12.08.1998р. був підписаний акт приймання-передачі наведеного об'єкту оренди.

          В пункті 1 додаткової угоди №1 від 13.08.1998р. до договору майнового найму (оренди) №2 від 12.08.1998р. вказано на доповнення розділу 6 договору пунктом 6.2.4 наступного змісту: «Орендар за власний рахунок здійснює капітальний, поточний ремонт, переобладнання об'єкту оренди в магазин, що відповідає європейським стандартам».

          Пунктом 2 наведеної додаткової угоди передбачено доповнення розділу 6 договору пунктом 6.1.14 наступного змісту: «У випадку проведення капітального, поточного ремонту, переобладнання об'єкту оренди в магазин, що відповідає європейським стандартам орендодавцем, то орендар відшкодовує орендодавцю понесені ним матеріальні витрати на вищезазначені роботи в повному обсязі».

          18.10.2002р. між вказаними сторонами укладено договір майнового найму №2 щодо оренди вказаних об'єктів зі строком дії з 18 жовтня 2002р. до 18 жовтня 2027р.

          18.10.2002р. був підписаний акт приймання-передачі наведеного об'єкту оренди.

          В пункті 1 додаткової угоди №1 від 12.08.1998р. до договору майнового найму (оренди) №2 від 18.10.2002р. вказано на доповнення розділу 6 договору пунктом 6.2.4 наступного змісту: «Орендар за власний рахунок здійснює капітальний, поточний ремонт, переобладнання об'єкту оренди в магазин, що відповідає європейським стандартам».

          Пунктом 2 наведеної додаткової угоди передбачено доповнення розділу 6 договору пунктом 6.1.14 наступного змісту: «У випадку проведення капітального, поточного ремонту, переобладнання об'єкту оренди в магазин, що відповідає європейським стандартам орендодавцем, то орендар відшкодовує орендодавцю понесені ним матеріальні витрати на вищезазначені роботи в повному обсязі».

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005р. по справі №25/57(Д12/9-Д10/43):

-          визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06.08.1998р. нежитлових приміщень, які розташовані на першому поверсі та підвалі будинку по пр. К. Маркса, 55 у м. Дніпропетровську, укладений між корпорацією «Wilnorth Inc»і корпорацією «Dugsbery Inc»;

-          визнано недійсним реєстраційне посвідчення від 28.07.1998р., видане БТІ Українсько-панамському товариству з обмеженою відповідальністю «Агропостачзбут»;

-          визнано недійсним свідоцтво про право власності від 16.07.1998р., видане Дніпропетровською обласною радою корпорації «Wilnorth Inc»;

-          повернуто спірний об'єкт по пр. К. Маркса, 55 у м. Дніпропетровську (нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі та підвалі будинку загальною площею 1816,3кв.м.) з незаконного володіння корпорації «Dugsbery Inc»до державної власності - регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Суд вважає за необхідне відмовити в позові з таких підстав.

          При обґрунтуванні позовних вимог ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»посилається на положення ч.4 ст.778 ЦК України.

          Однак, на думку суду, наведена норма не може бути застосована до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст.778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

          Аналіз наведеної норми дозволяє стверджувати наступне. Суб'єктом здійснення поліпшень або особою, яка понесла витрати на такі поліпшення повинен бути саме наймач.  

Позивачем не надано жодного доказу щодо здійснення фактичних витрат на проведення ремонту та реконструкції спірного нежитлового приміщення на час повернення об'єкту до державної власності.

          Навіть якщо прийняти до уваги факт передачі позивачем корпорації «Dugsbery Inc»простого векселя серії АА №1219475 від 03.03.2008р. в рахунок погашення витрат вказаної корпорації на проведення реконструкції спірного об'єкту, то таке погашення відбулося лише 03.03.2008р. (акт приймання-передачі векселя від 03.03.2008р.).

          Враховуючи те, що поліпшення орендованого майна здійснювались не позивачем як орендарем, відсутні підстави стверджувати про наявність згоди орендодавця на таке поліпшення.

          На час прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення по справі №25/57(Д12/9-Д10/43) від 27.10.2005р. позивачем взагалі не були здійснені будь-які витрати на поліпшення орендованого майна зі створенням нової речі. Наведене рішення в будь-якому разі свідчить про припинення правовідносин між корпорацією «Dugsbery Inc»і ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»за договором майнового найму (оренди) від 18.10.2002р., а з огляду на повернення вказаним рішенням спірного майна до державної власності передача позивачем простого векселя третій особі-1 не може вважатися здійсненням витрат на поліпшення об'єкту оренди в розумінні ст.778 ЦК України.

Крім того, обов'язковою умовою для застосування ч.4 ст.778 ЦК України є створення нової речі.

          Однак, позивачем не виконані вимоги ч.1 ст.33 ГПК України та не доведений факт створення нової речі в результаті поліпшення об'єкту оренди.

Суд погоджується з доводами прокурора, відповідача і третьої особи-2 про відсутність доказів створення нової речі в результаті здійснення поліпшень нежитлового приміщення.

          Є необґрунтованим твердження позивача про те, що доказами створення нової речі є висновок судової експертизи №1062-08 від 14.11.2008р., а також лист Дніпропетровської торгово-промислової палати від 04.03.09 №308/03195 щодо створення об'єкта нового функціонального призначення в результаті проведення будівельно-ремонтних робіт спірного об'єкту.

          Слід зазначити, що після вказаних робіт приміщення залишились нежитловими і використовуються під розміщення магазинів. Спірні приміщення були нежитловими та використовувались під магазин і до здійснення поліпшень.

          Позивачем при посиланні на положення ч.4 ст.778 ЦК України не враховано також наступне.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005р. по справі №25/57(Д12/9-Д10/43) встановлено, що спірне майно за договором купівлі-продажу від 06.08.1998р. відчужене особою (корпорацією «Wilnorth Inc»), яка не мала права на її відчуження в силу ст.225 ЦК УРСР. Суд дійшов до висновку про невідповідність договору від 06.08.1998р., укладеному між корпорацією «Wilnorth Inc»та корпорацією «Dugsbery Inc», вимогам ст.225 ЦК УРСР. У корпорації «Dugsbery Inc»відсутні правові підстави для володіння, користування та розпорядження спірним майном, а посилання останньої на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2005р., яким корпорацію «Dugsbery Inc»визнано добросовісним набувачем та законним власником спірного майна, суд визнав безпідставними, оскільки рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2005р. приймалося без врахування обставин, що встановлені судом у справі №25/57(Д12/9-Д10/43). До того-ж, висновки Петропавлівського районного суду не є фактами, які є обов'язковими для господарського суду в розумінні ст.35 ГПК України.

З урахуванням обставин, встановлених наведеним рішенням суду, відповідні нежитлові приміщення належать до державної власності і корпорації «Dugsbery Inc»були відсутні повноваження на вирішення питання щодо передачі права власності ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»на частину спірного майна. З огляду на викладене, суд не приймає посилання позивача на лист корпорації «Dugsbery Inc»№4/33 від 27.09.2005р., яким передбачена можливість передачі права власності на нежитлові приміщення.

          Крім того, відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Враховуючи перебування наведених нежитлових приміщень в державній власності до спірних правовідносин слід застосовувати як норми ЦК України, так і норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

          Відповідно до ч.4 ст.778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

          Частиною 1 статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Умови договорів майнового найму (оренди) від 12.08.1998р. №2 і від 12.10.2002р. №2 не передбачали виникнення права власності орендаря внаслідок реконструкції орендованого приміщення. Навпаки, ці договори містять положення, які забезпечують збереження права орендодавця на спірне майно (п.п.8.1 вказаних договорів).

Відповідно до ч.1 ст.27 вказаного Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Також, суд звертає увагу на відсутність у позивача порушеного права або інтересу, що підлягає захисту на час звернення з позовом.

Як зазначалось вище, позивач обґрунтовує вимоги посиланням на положення ч.4 ст.778 ЦК України та стверджує, що здійснив переобладнання орендованого майна та поніс відповідні витрати. Наведені обставини викладені в позовній заяві ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД», яка надійшла до суду 10.01.2008р.

В той же час, за твердженням позивача погашення витрат товариства на проведення ремонту здійснено шляхом передачі простого векселя серії АА №1219475 лише 03.03.2008р. і отже, у ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»на час подання позову взагалі були відсутні будь-які витрати на поліпшення речі, як обов'язкова умова застосування  ч.4 ст.778 ЦК України.

Суд не приймає висновок судової комісійної будівельно-технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1062-08 від 14.11.2008р. з огляду на наступне.

Так, у висновку вказано на те, що:

1.          Встановити реальну вартість спірного нежитлового приміщення до здійснення ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»робіт з його поліпшення неможливо, оскільки експертам невідомо в якому стані знаходилось нежитлове приміщення до виконання ремонтних робіт станом на 1998р.

2.          Фактично підтвердити в повному обсязі розмір здійснення ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД» за період з 12.08.1998р. по 11.01.2008р. робіт з поліпшення об'єкту неможливо, враховуючи період здійснення поліпшень та час експертного дослідження. Документальне підтвердження, враховуючи матеріали справи, можливе лише за період з 12.08.1998р. по 2005р., оскільки акти підписані замовником та підрядником.

3.          Вартість виконаних поліпшень об'єкту оренди ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»за період 1998-2005р.р. складає –39812369,74грн.

4.          Встановити реальну вартість спірного нежитлового приміщення після здійснення ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД» робіт з його поліпшення неможливо, оскільки в інституті судових експертиз відсутня база даних про вартість аналогічних об'єктів за 2005 рік. Згідно даних матеріалів справи вартість об'єкту станом на 2005 рік складала 54010454грн.

5.          Доля вартості виконаних поліпшень об'єкту оренди ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»в процентному співвідношенні до реальної вартості об'єкту після проведення ремонтних робіт, тобто на 2005р. складає 39812369,74грн./ 54010454грн. х 100% = 74%.

6.          Вирішення питання «чи була створена нова річ»не відноситься до компетенції судового експерта-будівельника. На думку експертів, проведення будівельно-ремонтних робіт приміщення мають характер реконструкції з капітальним ремонтом, що призвело до створення в об'єкті дослідження нового функціонального призначення.

7.          Проведені ремонтні роботи нежитлового приміщення мають характер здійснення невід'ємних поліпшень об'єкту оренди.

Як зазначалось вище, ремонтні роботи здійснювались не ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД»і позивач лише 03.03.2008р. передав корпорації «Dugsbery Inc» вексель в рахунок погашення витрат третьої особи-1 на проведення ремонту.

Однак, наведене взагалі було залишено експертами поза увагою. Висновок №1062-08 від 14.11.2008р. свідчить про те, що при експертизі враховувався вже як встановлений факт здійснення ремонту та відповідних витрат саме ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД». Однак наведене суперечить вищенаведеним обставинам та матеріалам справи.

Фактично на жодне питання суду експертний висновок не містить чіткої відповіді з посиланням на відсутність даних та необхідних документів.  

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд відхиляє висновок судової комісійної будівельно-технічної експертизи №1062-08 від 14.11.2008р. з урахуванням викладених недоліків такого висновку.

Наведені обставини дозволяють стверджувати про незаконність вимог ТОВ «Укр Ант Консалтинг ЛТД», що є підставою для відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -           

                                                                  вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.  

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

              Суддя                                                                               В.О. Татарчук  

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –10.03.2009р.