Постанова

від 05.02.2009 по справі 10/149-9/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/149-9/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2009                                                                                Справа №10/149-9/43

м. Полтава

За позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Красіна, 76,                                 м. Кременчук, 39600

до Приватного підприємства "Кіпарис", вул. Радянська, 15/4, кв. 5, м. Кременчук, 39600

та приватного підприємства „Фірма Текс-сервіс”, 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17

про : (1) визнання недійсним договору № 4 від 24 жовтня 2003 року, укладеного між відповідачами, виконання якого відбулося відповідно до накладних, виписаних ПП „Фірма Текс-Сервіс” ПП „Кіпарис”: №122 від 07.11.2003р., №123 від 19.11.2003р., №124 від 20.11.2003р., №143 від 23.12.2003р., №3 від 12.01.2004р., №5 від 16.01.2004р., №6 від 04.02.2004р., №7 від 18.02.2004р., №11 від 10.02.2004р., №12 від 23.02.2004р.;  

(2) стягнення з ПП „Кіпарис” на користь держави грошових коштів в сумі 307 973,41 грн.,

(3) зобов'язання ПП  „Фірма Текс-сервіс” повернути ПП „Кіпарис” все одержане згідно договору № 4 від 24.10.2003р. купівлі-продажу товару в сумі 161 221, 00 грн..

Суддя   Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники:

від позивача : не з'явився;

від відповідача 1 :  не з'явився;

від відповідача 2 :  не з'явився.

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 15.09.2008 р. заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М..

Суть спору:  Розглядається позов про  визнання недійсним договору № 4 від 24 жовтня 2003 року, укладеного між відповідачами, виконання якого відбулося відповідно до накладних, виписаних ПП „Фірма Текс-Сервіс” ПП „Кіпарис”: №122 від 07.11.2003р., №123 від 19.11.2003р., №124 від 20.11.2003р., №143 від 23.12.2003р., №3 від 12.01.2004р., №5 від 16.01.2004р., №6 від 04.02.2004р., №7 від 18.02.2004р., №11 від 10.02.2004р., №12 від 23.02.2004р.;  стягнення з ПП „Кіпарис” на користь держави грошові кошти в сумі 307 973,41 грн.,  зобов'язання приватне підприємство „Фірма Текс-сервіс” повернути приватному підприємству „Кіпарис” все одержане згідно договору №4 від 24.10.2003р. купівлі-продажу товару в сумі 161 221, 00 грн..

Позивач надав суду заяву від 10.05.2007 р. (вх. № 07545 від 10.05.2007 р.) про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд : визнати недійсним господарське зобов'язання згідно договору №4 від 24 жовтня 2003 року, укладеного між відповідачами, виконання якого відбулося відповідно до накладних, виписаних ПП „Фірма Текс-Сервіс”       ПП „Кіпарис”: №122 від 07.11.2003р., №123 від 19.11.2003р., №124 від 20.11.2003р., №143 від 23.12.2003р., №3 від 12.01.2004р., №5 від 16.01.2004р., №6 від 04.02.2004р., №7 від 18.02.2004р., №11 від 10.02.2004р., №12 від 23.02.2004р.,  стягнути з ПП „Кіпарис” на користь держави грошові кошти в сумі 307 973,41 грн. та  стягнути з ПП „Фірма Текс-сервіс” на користь держави грошові кошти в сумі 161 221, 00 грн.

Дана заява судом прийнята як така, що відповідає процесуальним нормам.

Справа розглядається в межах предмету позову в редакції заяви про зміну позовних вимог вх. № 07545 від 10.05.2007 р..  

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання від 02.02.2008 р. (вх. № 01453 від 03.02.2009 р.) про проведення засідання без участі представника Кременчуцької ОДПІ.

Суд дане клопотання приймає та задовольняє як таке, що не суперечить чинним процесуальним нормам.  

Відповідачі представництво у судове засідання не забезпечили, вимог суду не виконали, ухвали та повістки суду про ви клик у судові засідання, які були надіслані судом за юридичними адресами відповідачів, повернуті поштою з відмітками щодо спливу строку зберігання (ПП "Кіпарис") та щодо незнаходження підприємства за вказаною адресою (ПП „Фірма Текс-сервіс”).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в :

При проведенні невиїзної позапланової документальної перевірки ПП "Кіпарис" з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2002 р. по 31.12.2005 р., що набрали форму акту № 99/23-500/24560152 від 11.03.2006 р., позивачем було виявлено, що між  ПП “Текс-Сервіс", м. Київ (продавець) та ПП "Кіпарис", м. Кременчук (покупець) 24.10.2003 р. був укладений контракт № 4, предметом якого є продаж лісоматеріалів в кількості 300 метрів кубічних, вартість яких визначається в накладних документах.

Сторони за договором виконали свої зобов'язання, що не спростовується позивачем та підтверджено оформленими продавцем та виданими покупцю накладними № 122 від 07.11.03 р. на суму 23 099,02 грн., № 123 від 19.11.2003 р. на суму 23 532,60 грн., № 124 від 20.11.2003 р. на суму 31 807,01 грн., № 143 від 23.11.2003 р. на суму 23 199,00 грн., № 3 від 12.01.2004 р. на суму 64 840,86 грн., № 5 від 16.01.2004 р. на суму 22 074,96 грн., № 6 від 04.02.2004 р. на суму 25 975,32 грн., № 7 від 18.02.2004 р. на суму 31 235,88 грн., № 11 від 10.02.2004 р. на суму 26 193,54 грн.,  № 12 від 23.02.2004 р. на суму 22 015,22 грн. та податковими накладними № 119 від 07.11.2003 р. на суму 37 099,02 грн., в тому числі                   6 183,17 грн. ПДВ,  № 120 від 19.11.2003 р. на суму 23 532,60 грн., в тому числі                              3 922,10 грн. ПДВ, № 121 від 20.11.2003 р. на суму 31 807,01 грн., в тому числі 5 301,17 грн. ПДВ, № 132 від 23.12.2003 р. на суму 23 199,00 грн., в тому числі 3 866,50 грн. ПДВ, № 5 від 12.01.2004 р. на суму 64 840,86 грн., в тому числі 10 806,81 грн. ПДВ, № 6 від 15.01.2004 р. на суму 22 074,96 грн., в тому числі 3 679,16 грн. ПДВ, № 6 від 04.02.2004 р. на суму                     25 975,32 грн., в тому числі 4 329,22 грн. ПДВ, № б/н від 10.02.2004 р. на суму                                26 193,54 грн., в тому числі 4 365,59 грн. ПДВ, № 7 від 18.02.2004 р. на суму 31 235,88 грн., в тому числі 5 205,98 грн. ПДВ, № 12 від 23.02.2004 р. на суму 22 015,22 грн., в тому числі                3 669,20 грн. ПДВ та квитанціями до прибуткових касових ордерів № 143 від 08.12.2003 р. на суму 10 000,00 грн., № 160 від 12.12.2003 р. на суму 3 199,00 грн., № 163 від 25.12.2003 р. на суму 10 000,00 грн., № 16 від 05.01.2004 р. на суму 10 000,00 грн., № 21 від 06.01.2004 р. на суму  10 000,00 грн., № 25 від 09.01.2004 р. на суму 10 000,00 грн., № 31 від 10.01.2004 р. на суму 10 000,00 грн., № 40 від 12.01.2004 р. на суму 8 400,00 грн., № 51 від 14.01.2004 р. на суму 1 700,00 грн.,             № 53 від 02.02.2004 р. на суму 10 000,00 грн., № 54 від 03.02.2004 р. на суму 10 000,00 грн., № 56 від 04.02.2004 р. на суму 10 000,00 грн.,  № 60 від 11.02.2004 р. на суму 10 000,00 грн., № 61 від 12.02.2004 р. на суму 10 000,00 грн., № 62 від 13.02.2004 р. на суму 10 000,00 грн. № 65 від 16.02.2004 р. на суму 10 000,00 грн. № 66 від 18.02.2004 р. на суму  7 922,00 грн. (копії наявні у матеріалах справи).

Як наполягає позивач у позові, за його даними рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.04 р. були визнані недійсними статут  ПП "Фірма ”Текс-Сервіс",                  м. Київ (статут), свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ (свідоцтво               № 3257413 від 22.07.2003 р.). Крім того, позивачем надана копія акту № 21 від 01.02.05 р. про анулювання свідоцтва платника ПДВ - ПП "Фірма ”Текс-Сервіс", м. Київ.

У зв'язку з наведеними фактами і посилаючись на положення Роз'яснення ВГС України № 02-5/111 від 12.03.99 р. та Постанови Пленуму ВГС України № 1056 від 25.07.02 р., позивачем зроблений висновок про те, що договір № 4 від 13.03.2003 р. щодо доставки продукції укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 49 ЦК України.

Посилання ДПІ-відповідача на норми ЦК УРСР є безпідставними, оскільки даний Кодекс втратив чинність з 01.01.2004 р. з набранням законної сили ЦК України, а згідно  п. 4 Прикінцевих та перехідних положень останнього щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, вимоги в частині визнання недійсним спірного договору в порядку ст. 49 ЦК УРСР задоволенню не підлягають.

Обґрунтування позову з нормами Господарського Кодексу України позивач суду  не надав.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведеної норми випливає, що кваліфікуючою ознакою для її застосування є обов'язковість протиправності мети у учасників (учасника) господарського зобов'язання.

Умисел (намір) юридичної особи на свідоме укладення угоди завідомо суперечній інтересам держави та суспільства визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Належних та допустимих доказів щодо наявності умислу (наміру)  хоча б у одного з контрагентів спірної угоди на момент її укладання та мети укладення, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків, а саме - вирок суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача 1 або відповідача 2 за відповідну злочинну дію -  позивач суду не надав.

В адміністративному позові позивач наполягає на тому, що спірна угода (господарське зобов'язання) була укладена з метою несплати податків, тобто з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, проте позивач не довів факт несплати відповідачами податкового зобов'язання за результатами виконання спірної угоди у відповідному податковому періоді.

Відповідно пп. 4.2.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. В        п. 4.3 ст.4 зазначеного Закону України передбачені випадки визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

Згідно із матеріалами справи, перевірка ПП "Фірма”Текс-Сервіс", м. Київ  контролюючими органами не проводилась, визначення суми податкового зобов'язання підприємству не здійснювалось. Посилання органу ДПС на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.03.2007 р. про обвинувачення директора ПП “Кіпарис”  Раскіна І.О. за статтями 212, 191, 366 КК України, суд не приймає як належний доказ, оскільки  докази щодо набрання ним законної сили суду не надані.

Позивачем до позову були надані копії рішення Святошинського районного суду                    м. Києва та копія акту ДПІ у Святошинькому районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника ПДВ, які завірені підписом посадової особи Кременчуцької ОДПІ та печаткою цього органу. Проте ні до матеріалів справи, ні в судовому засіданні представником позивача не надані ні оригінали вказаних документів, ні докази про наявність законних джерел їх отримання. В поясненнях в судовому засіданні представник позивача також не надав відомостей коли, при яких обставинах і від кого були ДПІ отримані вищенаведені документи.

Таким чином позивачем належним чином не доведена законність отримання документів, які покладені в обґрунтування позовних вимог.

Позивач посилається на наявність протиправного умислу при укладенні спірної угоди у обох відповідачів. Проте надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що обидва відповідачі в повному обсязі виконали зобов'язання по контракту : на користь ПП "Кіпарис",  м. Кременчук  (покупець) продавцем ПП "Фірма”Текс-Сервіс", м. Київ  був поставлений товар і продавцю у готівковому порядку були сплачені кошти. Позивач не заперечує дані факти і не спростовує реальність господарської операції.

Сама по собі угода про продаж лісоматеріалів не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключений із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагається ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Саме визнання у судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Фірма”Текс-Сервіс", м. Київ  не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки правовідносини між сторонами відбувалися в момент чинної державної реєстрації останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 22 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" (із змінами та доповненнями), саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.

Судом встановлено, що як на момент укладання спірного контракту, як і станом на 24.11.2008 р.  згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України , наданого на вимогу суду Головним управлінням статистики у м. Києві,                            ПП "Фірма”Текс-Сервіс", м. Київ  у реєстрі значиться.

Санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оцінка наданих позивачем доказів на підтвердження наявності протиправного умислу  відповідачів судом була надана вище.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, контракт № 4 укладений між  ПП “Текс-Сервіс", м. Київ (продавець) та ПП "Кіпарис", м. Кременчук (покупець)       24.10.2003 р.,  рішення Святошинського районного суду м. Києва про визнання недійсним статуту  ПП "Фірма”Текс-Сервіс",  м. Київ (статут), свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника ПДВ (свідоцтво № 3257413 від 22.07.2003 р.)  винесене  27.10.2004 р.,  тобто після укладення спірного контракту та вчинення по ньому господарських операцій.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, позивачем недотримані строки звернення до суду з позовом застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Виходячи з викладеного, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.  

Крім того, відповідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 19.11.2008 р. ПП "Кипарис" вилучено з ЄДРПОУ з огляду на ліквідацію за рішенням господарського суду.

Зазначене свідчить про втрату відповідачем 1 адміністративної процесуальної дієздатності, що є підставою в порядку п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України для закриття провадження у справі в частині вимог Кременчуцької ОДПІ до  ПП „Кіпарис” про  стягнення  з останнього на користь держави грошових коштів в сумі 307 973,41 грн..

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, п. 5 ч. 1 ст. 157, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд –

                                                               ПОСТАНОВИВ :

1. Закрити провадження у справі в частині вимог Кременчуцької ОДПІ до приватного підприємства „Кіпарис” про  стягнення  з останнього на користь держави грошових коштів в сумі 307 973,41 грн..

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Постанову надіслати позивачу та другому відповідачу за адресами, вказаними у її вступній частині.

СУДДЯ                                                                                                                     О.В.КІВШИК

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.