Ухвала

від 13.05.2013 по справі 2а-7683/11/0170/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2013 р. м. Київ К/9991/57122/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуСакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постановуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 у справі № 2а-7683/11/0170/12 за позовомСакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим доЗакритого акціонерного товариства «Агрофірма «Штормове» простягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ:

Сакська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Штормове» про стягнення податкової заборгованості в сумі 142,98 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012, позов задоволено частково; стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Штормове» податковий борг у розмірі 95,32 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Сакська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч.1ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою позову є наявність у відповідача податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб за січень-березень 2011 року у розмірі 142,98 грн., який складається з самостійно узгодженого податкового зобов'язання (не сплаченого у встановлені терміни) відповідно до декларації № 4890 від 04.03.2011 в сумі 47,66 грн., декларації № 6552 від 14.03.2011 в сумі 47,66 грн. та декларації № 17047 від 12.04.2011 в сумі 47,66 грн. На підтвердження позовних вимог позивачем надана податкова вимога № 1/147 від 30.03.2011, яка містить відомості про наявність у відповідача податкового боргу станом на 30.03.2011 у сумі 95,32 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом належними доказами доведена наявність у відповідача податкового боргу лише на суму 95,32 грн. по деклараціях № 4890 від 04.03.2011 та № 6552 від 14.03.2011, проте, по декларації № 17047 від 12.04.2011 належних доказів (а саме - податкової вимоги щодо наявності у відповідача податкового боргу на цю суму) позивачем суду не надано, а тому, з урахуванням положень п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України, у позивача відсутнє право на стягнення податкового боргу по даній декларації.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.175 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто, сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

При цьому, відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Для встановлення зазначеного факту та підтвердження обставин, що зумовлюють звернення до суду з указаним позовом, суди повинні були з'ясувати день надіслання у встановленому порядку податкової вимоги платникові податків, а також встановити, чи був погашений позивачем борг після вручення податкової вимоги № 1/147 від 30.03.2011 (тобто, чи порушувалась безперервність наявної у позивача податкової заборгованості), та чи розповсюджується на нього порядок стягнення податкового боргу, передбачений нормами ст.95 Податкового кодексу України.

Встановлення вказаних обставин є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі. Проте, вказані обставини залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний