Постанова

від 15.05.2013 по справі 805/3100/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 р. Справа №805/3100/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Спасової Н.В.,

при секретарі судового засідання -Барабаш Т.С.

за участю представників:

позивача - Анікіної Л.І.,

відповідача - Олейникової Н.В.,

третьої особи - Романіка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ім. 118-ти» до Управління Державної казначейської служби України у м. Шахтарську Донецької області, третя особа Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій по стягненню коштів у розмірі 12523,49 грн., визнання неправомірними дій з нарахування пені та визнання недійсною і скасування суми нарахованої пені, у тому числі нарахованої на реструктуризовану заборгованість,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ім. 118-ти» (надалі позивач, СТОВ «ім. 118-ти») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Шахтарську Донецької області (надалі відповідач, УДКСУ у м. Шахтарську Донецької області), третя особа Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (надалі третя особа, Шахтарська ОДПІ ) про визнання неправомірними дій по стягненню коштів у розмірі 12523,49 грн., зобов'язання переглянути застосування нормативних інструкцій щодо нарахування штрафних санкцій та внесення запису в облікову картку боржника. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд: визнати неправомірними дії по стягненню заборгованості у розмірі 12523,49 грн.; вважати суму боргу по нарахованій пені неправомірною та скасувати її повністю; нараховану суму пені по сплаті реструктуризованого фінансового боргу скасувати; нараховану суму пені не вважати податковим боргом, в зв'язку з чим при її нарахування не застосовувати нормативно-правові акти, що втратили чинність, на які посилається кредитор; враховуючи те, що пеня, нарахована до 2001 року, в розрахунок реструктуризованого боргу не відносилася, її нарахування вважати недійсним. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що УДКСУ у м. Шахтарську Донецької області надало Шахтарській ОДПІ Донецької області ДПС подання № 334, 335, 336 від 11.01.2013 року про стягнення заборгованості з позивача у загальному розмірі 12523,49 грн. Зазначена заборгованість складається з пені за несвоєчасне повернення позичок за фінансовою допомогою згідно Постанов КМУ № 220 від 26.02.1998 року, № 1953 від 10.12.1998 року, № 1003 від 11.09.1997 року. Зважаючи на те, що суми фінансової позички у розмірі 5710,00 грн., надані згідно Постанов КМУ № 1003 від 11.09.1997 року та № 220 від 26.02.1998 року були реструктуризовані до сплати у 2004-2011 роках, то за думкою позивача нарахована до 2004 року пеня підлягала скасуванню, а відлік пені мав розпочатися з 2004 року. Більш того, оскільки вся реструктуризована сума фінансової позички повернута підприємством до кінця дії строку реструктуризації, тому СТОВ ім. 118-ти вважає, що простроченого боргу на який би нараховувалась пеня не має. Оспорюючи правомірність нарахування пені у сумі 1187,76 грн. за несвоєчасне повернення позички, наданої на підставі Постанови КМУ № 1953 від 10.12.1998 року, позивач, посилаючись на списання у 2002 році основного боргу, наполягав на необхідності списання й цієї суми.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначила, що правових підстав для нарахування пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги у відповідача не було, оскільки зазначені дії не передбачені чинним законодавством. Вказувала, що заборгованість яка виникла у позивача перед бюджетом не є податковим боргом, в зв'язку з чим нарахування пені не можна було здійснювати на підставі положень Податкового кодексу України та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Зазначила, що згідно умов укладених договорів несвоєчасне повернення фінансової допомоги тягне за собою застосування фінансових санкцій, передбачених чинним законодавством України. Згідно зі ст. 230 ГКУ у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції, якими визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). З огляду на викладене, починаючи з 01.10.1998 року за неповернення фінансової допомоги, наданої по постановам КМУ від 11.09.1997 року № 1003 та від 26.02.1998 року № 220, та з 01.10.1999 року по постанові КМУ від 10.12.1998 №1953, до моменту її сплати, позивачу щомісячно нараховувалась пеня на суму боргу. Для розрахунку пені управління користувалось в роботі Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені, затвердженою Наказом ДПА № 290 від 11.06.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 року за № 552/7843. З 27.07.2002 року, у зв'язку із списанням основного боргу у розмірі 1460,00 грн. за фінансовою допомогою, наданою за договором № 22 від 22.02.1999 року, сума простроченої заборгованості по фінансовим допомогам була зменшена на суму урегульованої заборгованості і пеня почала нараховуватися на суму простроченого залишку. Оскільки Законом України від 18 січня 2001 року N 2237-III «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу» не було передбачено списання пені, нарахованої у зв'язку із порушенням строків повернення фінансової допомоги, то нарахована на день списання основного боргу пеня у розмірі 1187,76 грн. залишилася обліковуватися за позивачем і на даний час є непогашеною. Щодо нарахування пені на реструктуризований борг за фінансовою допомогою, наданою на підставі Постанов КМУ № 1003 від 11.09.1997 року та № 220 від 26.02.1998 року, представник відповідача вказала, що Законом України від 18 січня 2001 року N 2237-III було визначено, що борг реструктуризується на 8 років з виплатою щороку рівними частинами починаючи з 1 січня 2004 року. Оскільки щомісячні платежі за реструктуризованим боргом позивач не сплачував, то на несплачені суми у відповідності із законодавством та умовами договорів про надання фінансової допомоги нараховувалась пеня. При цьому, укладені договори за якими була позивачу надана фінансова допомога залишалися чинними, у тому числі положення п.5.2 яким врегульовано питання відповідальності за несвоєчасне повернення до бюджету наданих сум. Посилаючись на зазначене, представник відповідача наполягала на правомірності дій з нарахування пені та відсутності підстав для її скасування, в зв'язку з чим просила у задоволенні позову СТОВ «ім.118-ти» відмовити повністю.

Представник третьої особи проти позову заперечував, підтримавши позицію представника відповідача. Наполягав на законності та правовій підставності нарахування позивачу пені за несвоєчасне повернення наданої з державного бюджету фінансової допомоги. Просив у задоволенні позову СТОВ «ім.118-ти» відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх наявними доказами, визначившись із правовою нормою, яку слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач по справі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ім. 118-ти" (ідентифікаційний код 00697018) зареєстроване в якості юридичної особи 25.12.1991 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, що підтверджується Довідкою АБ № 531628 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 164123. (а.с.22,23)

Між відділенням Державного казначейства України в Шахтарському районі та позивачем 15 жовтня 1997 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003 був укладений договір № 66 про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 років. Сума наданої позивачу фінансової допомоги, за умови її повернення до 01 жовтня 1998 року, склала 4,360 тис. грн. (а.с.43)

28 квітня 1998 році між сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 року № 220 був укладений договір №17 про надання фінансової допомоги на проведення весняно-польових робіт в 1998 році. Сума фінансової допомоги склала 5,8 тис. грн. Строк її повернення - до 01 жовтня 1998 року. (а.с.42)

22 лютого 1999 року між сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 року № 1953 був укладений договір № 22 про надання фінансової допомоги для підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт у 1999 році. Сума фінансової допомоги, наданої позивачу з державного бюджету, за умови її повернення до 01 жовтня 1999 року, склала 2,740 тис. грн. (а.с.41)

Відповідальність сторін за невиконання умов вищевказаних договорів встановлювалася п'ятим пунктом договорів. Зокрема, підпунктом 5.2. договорів № 17 від 28.04.1997 року, № 66 від15.10.1997 року, № 22 від 22.02.1999 року передбачено, що несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством. (а.с.41-43)

26.07.2002 року Протоколом № 8 урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання, між стороною - надавачем позичок та стороною - отримувачем заборгованість СТОВ «ім.118-ти» у розмірі 1460,00грн. за фінансовою допомогою, наданою на підставі Постанови КМУ № 1953 від 10.12.1998 року, була списана. Неповернуті в строк суми фінансової допомоги у розмірі 4360,00 грн., наданої на підставі постанови КМУ від 11.09.1997 року № 1003 та у розмірі 1350,00 грн., наданої на підставі постанови КМУ 26.02.1998 року № 220 були реструктуризовані до сплати у 2004-2011 роках.(а.с.44-46)

З роздруківки, наданої відповідачем про нарахування пені на прострочену та реструктуризовану заборгованість встановлено, що у строк, визначений у договорі, СТОВ «ім. 118-ти» фінансову допомогу, надану на підставі Постанови КМУ № 1953 від 10.12.1998 року сплатило частково. Непогашений залишок позички станом на 01 жовтня 1999 року склав суму в 1460,00 грн. Погашення позивачем суми боргу у період з 01.10.1999 року по 26.07.2002 року не відбувалось. На суму боргу протягом зазначеного часу, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, була нарахована пеня у розмірі 1187,76грн. (а.с.50)

З роздруківки нарахування пені на прострочену та реструктуризовану заборгованість, надану на підставі постанови КМУ від 11.09.1997 року № 1003, копій платіжних доручень встановлено, що фінансову допомогу у розмірі 4360,00 грн., позивач у строк, визначений договором № 66 від 15 жовтня 1997 року, не сплатив. Сплата боргу за цим договором позивачем була здійснена 29.09.2010 року у сумі 3815,00 грн. та 24.01.2011 року у розмірі 545,00 грн. (а.с.63,64) У період існування простроченого боргу, у тому числі реструктуризованого, на суму неповернутого залишку позивачу була нарахована пеня у розмірі 8655,12 грн., виходячи з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу. (а.с.51-54)

Фінансову допомогу, надану на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 року № 220 у строк, визначений у договорі № 17 від 28 квітня 1998 року позивач сплатив частково. Залишок простроченого боргу дорівнював сумі 1350,00 грн. Зазначений борг був реструктуризований, але щомісячні платежі позивачем не вносилися. Борг був сплачений 29.09.2010 року у сумі 1183,00 грн. та 24.01.2011 року у сумі 167,00 грн. (а.с.63,64) На залишок простроченого боргу, до його погашення була нарахована пеня у загальному розмірі 2680,61 грн., виходячи з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу. (а.с.55-58)

З актів звірки по наданню СТОВ «ім.118-ти» фінансової позички з резервного фонду Кабінета Міністрів України станом на 01.01.2000 року та станом на 01.01.2001 року вбачається, що між сторонами проводилася звірка як щодо боргу за фінансовими допомогами, так і щодо пені, нарахованої у зв'язку із порушенням строків її повернення. Позивачем зазначені акти підписувалися без будь-яких заперечень. (а.с.91-92)

09.07.2012 року листом за вих. № 43/04-25/1728 УДКСУ у м. Шахтарську Донецької області звернулося до позивача з вимогою про погашення пені, нарахованої у сумі 8655,12 грн. за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої на підставі постанови КМУ від 11.09.1997 року № 1003, у сумі 2680,61 грн. за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої на підставі постанови КМУ 26.02.1998 року № 220 та у сумі 1187,76 грн. за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої на підставі постанови КМУ № 1953 від 10.12.1998 року. (а.с.60-61)

Листом б/н, у зв'язку із відсутністю коштів та загибеллю 50% озимої пшениці позивач просив відповідача відтермінувати до осені 2012 року направлення вимог. (а.с.59)

11 січня 2013 року УДКСУ у м. Шахтарську Донецької області направило на адресу Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС подання № 334, № 335 та № 336 для здійснення до СТОВ «ім. 118-ти» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості по пені за фінансовими допомогами, наданими на підставі постанов КМУ № 1953 від 10.12.1998 року, від 11.09.1997 року № 1003 та № 220 від 26.02.1998 року у загальному розмірі 12523,49 грн. (а.с.8-10)

В січні 2013року Шахтарська ОДПІ звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з розрахункових рахунків СТОВ «ім.118-ти» в установах банків, що обслуговують цього платника податків, суми боргу у розмірі 12523,49 грн. (а.с.6-7)

Позивач, заперечуючи проти стягнення з його рахунків боргу по пені у розмірі 12523,49 грн., звернувся до суду з зазначеним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги СТОВ «ім. 118-ти» щодо законності дій відповідача з нарахування пені, правомірності нарахованої суми та підставності застосування при нарахуванні пені положень податкового законодавства, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, підпунктом 5.2. пункту 5 договорів № 17 від 28.04.1997 року, № 66 від15.10.1997 року, № 22 від 22.02.1999 року, укладених між сторонами, визначалось, що несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством. (а.с.41-43)

Відповідальність за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої з коштів державного та місцевих бюджетів, на момент укладання вищевказаних договорів, встановлювалася Декретом Кабінету Міністрів України «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» від 21 січня 1993 року N 8-93 (надалі Декрет N 8-93).

Зокрема, ч.1 ст. 1 вказаного Декрету визначено, що у порядку, передбаченому цим Декретом, провадиться стягнення не внесених у встановлені строки: податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачено спеціальні правила стягнення; сум фінансових санкцій, що застосовуються до підприємств, установ, організацій і громадян органами, яким це право надано законодавством.

Зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності, за винятком випадків, передбачених цим Декретом та іншими законодавчими актами.

Статтею 4 Декрету N 8-93 передбачено, що після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів невнесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не встановлено стягнення недоїмки за окремими платежами без нарахування пені. Пеня із сум недоїмки нараховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 2 Декрету N 8-93 органами стягнення платежів, зазначених у статті 1 цього Декрету, є: за податками, податковим кредитом та іншими платежами до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, внесками до державних цільових фондів - податкові та інші державні органи, яким чинним законодавством надано право стягнення цих платежів або на які покладено обчислення відповідного платежу чи контроль за його сплатою. Керівництво роботою, пов'язаною із стягненням податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів, внесків до державних цільових фондів і позабюджетних фондів, здійснюється Міністерством фінансів України та Головною державною податковою інспекцією України.

З наведеного вбачається, що законодавством, діючим на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було чітко врегульовано питання щодо застосування санкцій у виді нарахування пені за несвоєчасну сплату до бюджету сум, у тому числі наданих в якості фінансової допомоги.

Зазначений Декрет N 8-93 втратив чинність згідно із Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон № 2181) і спірні правовідносини стали регулюватися ним.

Зокрема, преамбулою Закону № 2181 було визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Крім того, ч.4. ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року N 2542-III було встановлено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Статтею 16 Закону № 2181 було встановлено порядок нарахування пені та її розмір. Зокрема зазначеною правовою нормою було визначено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

Закон № 2181 втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI ( надалі ПК України). Крім того, у зв'язку із прийняттям Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI з 01 січня 2011 року втратив чинність Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року N 2542-III. Проте спірні правовідносини новими нормативними актами урегульовані таким саме чином, що і раніше.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Пунктом 1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України від 8 липня 2010 року N 2456-VI встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, суд відхиляє посилання позивача на відсутність правових підстав для нарахування пені за несвоєчасне повернення наданої йому фінансової допомоги та неправомірне застосування відповідачем при нарахуванні пені положень податкового законодавства, оскільки наведені вище норми Законів, що діяли під час виникнення та існування спірних відносин, чітко врегульовували питання про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої з державного бюджету, та містили положення про здійснення цих дій у порядку, визначеному для податкових зобов'язань, на підставі податкового законодавства. Отже, позовні вимоги СТОВ «ім. 118-ти» про визнання суми боргу по нарахованій пені неправомірною та її скасування; нараховані суми пені не вважати податковим боргом, в зв'язку з чим при її нарахуванні не застосовувати нормативно-правові акти, що втратили чинність, на які посилається кредитор є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Розв'язуючи вимоги позивача про скасування нарахованої суми пені по сплаті реструктуризованого фінансового боргу; визнання недійсною пені, нарахованої до 2001 року, оскільки її не було віднесено в розрахунок реструктуризованого боргу, суд виходить з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що своєчасно неповернуті позивачем суми фінансової допомоги у загальному розмірі 5710,00 грн., наданими за постановами КМУ від 11.09.1997 року № 1003 та № 220 від 26.02.1998 року були реструктуризовані до сплати у 2004-2011 роках. Сума боргу у розмірі 1460,00грн. за фінансовою допомогою, наданою на підставі постанови КМУ № 1953 від 10.12.1998 року, була списана.

Списання та реструктуризація боргу відбувалась на підставі Закону України від 18 січня 2001 року N 2237-III «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу».

Статтею 1 зазначеного Закону було передбачене зменшення заборгованості державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994 - 1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за отриману імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають списанню відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств", на суму заборгованості держави перед сільськогосподарськими підприємствами, пов'язаної з будівництвом об'єктів соціально-культурного призначення на селі у 1995 - 2000 роках, а також заборгованості за зерно, поставлене ними в рахунок державного замовлення (контракту) до державних ресурсів, і витрат на його доставку до заготівельних підприємств.

Відповідно до статті 2 Закону України від 18 січня 2001 року N 2237-III реструктуризувалась на 8 років з виплатою щороку рівними частинами починаючи з 1 січня 2004 року решта заборгованості державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, не врегульованої відповідно до статті 1 цього Закону, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994 - 1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають врегулюванню відповідно до вимог статті 1 цього Закону і статті 2 Закону України "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств".

Разом з тим, стаття 3 Закону України від 18 січня 2001 року N 2237-III передбачала, що реструктуризуються на п'ять років з виплатою щороку рівними частинами починаючи з 1 квітня 2001 року суми заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів, державних спиртових, лікеро-горілчаних заводів концерну "Укрспирт", виноробних і коньячних заводів державної форми власності станом на 1 січня 2001 року.

Зазначеним підприємствам списуються суми заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства, станом на 1 січня 2001 року.

З наведених положень Закону України N 2237-III вбачається, що списання суми заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства, станом на 1 січня 2001 року, було передбачено лише щодо суми заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів та виключно для державних спиртових, лікеро-горілчаних заводів концерну "Укрспирт", виноробних і коньячних заводів державної форми власності. Для таких суб'єктів господарювання як позивач, у відповідності до положень статей 1 та 2 Закону України N 2237-III списання чи реструктуризація пені, нарахованої на 01.01.2001 року у зв'язку із порушенням строків повернення фінансової допомоги, передбачено не було. Підлягала списанню та реструктуризації лише сума основного боргу. Отже, посилання позивача щодо неправомірної бездіяльності відповідача стосовно несписання нарахованої до 01.01.2001 року пені суд відхиляє та зазначає про законність її існування та обліку.

Що стосується доводів позивача про відсутність підстав для нарахування пені на реструктуризований борг, то суд вважає за необхідне вказати, що у відповідності до пунктів 4 договорів № 17 від 28.04.1998 року (а.с.42), № 22 від 22.02.1999 року (а.с.41) та № 66 від 15.10.1997 року (а.с.43) вони діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Зобов'язання ж за даними договорами вважаються виконаними повністю після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським товариством. Той факт, що на підставі Закону України № N 2237-III Протоколом № 8 урегулювання заборгованості було змінено строки та порядок повернення наданих фінансових позичок, не впливає на чинність укладених договорів, їх не скасовує та в інших частинах не змінює. Оскільки підпунктом 5.2. договорів було визначено застосування санкцій за несвоєчасне внесення платежів, приймаючи до уваги, що борг за фінансовими позичками був реструктуризований на 8 років зі сплатою рівними частинами, то нарахування пені на суму чергового платежу, що підлягав сплаті, але не був сплачений в межах реструктуризації, є цілком законним. Отже, суд відхиляє доводи позивача про незаконність дій УДКСУ з нарахування пені на несплачений рестрктуризований борг та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій по стягненню заборгованості у розмірі 12523,49 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 113, 112 Бюджетного кодексу України до повноважень Державної казначейської служби України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, серед іншого, належить здійснення контролю за: цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності; бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету; відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету; відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.

Разом з тим, у відповідності до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 59.2. статті 59 Податкового кодексу України якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищезазначених положень законодавства суд приходить до висновку, що відповідач у справі - орган Державної казначейської служби України є контролюючим органом щодо обліку, визначення зобов'язань платників перед бюджетом та контролю за їх виконанням. Проте органом стягнення до бюджету заборгованості є органи Державної податкової служби України, які здійснюють зазначені дії у відповідності з положеннями Податкового кодексу України. Відтак, вимоги позивача до УДКСУ у м. Шахтарську Донецької області про визнання неправомірними дій по стягненню заборгованості у розмірі 12523,49 грн. є такими, що заявлені до неналежного відповідача, оскільки УДКСУ повноважень щодо стягнення заборгованості не має та зазначені дії не здійснює.

Враховуючи зазначене, а також те, що судом не встановлено будь-якої неправомірності в діях відповідача з нарахування пені СТОВ «ім.118-ти» за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, визначена відповідачем сума пені у розмірі 12523,49 грн. є обчисленою у відповідності до законодавства та умов укладених договорів, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в зв'язку з чим у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 цього Кодексу судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 69-71, 94, 162, 184-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. 118-ти" до Управління Державної казначейської служби України у м. Шахтарську Донецької області, третя особа Шахтарська об'єднана податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій по стягненню коштів у розмірі 12523,49 грн., визнання неправомірними дій з нарахування пені та визнання недійсною і скасування суми нарахованої пені, у тому числі нарахованої на реструктуризовану заборгованість - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15 травня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 20 травня 2013 року.

Суддя Спасова Н.В.