Рішення

від 20.05.2013 по справі 910/5227/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5227/13 20.05.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «С К С» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Домашній магазин» простягнення 8 476,99 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Кретов О.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С К С» (надалі - ТОВ «С К С») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Домашній магазин» (надалі - ТОВ «Продовольча компанія «Домашній магазин») про стягнення 8 976,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №2932 від 25.01.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8 437,74 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 449,37 грн. та 3% річних у розмірі 89,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.04.2013 р.

09.04.2013 р. до канцелярії суду представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач у зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми основної заборгованості просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 937,74 грн., пеню у розмірі 449,37 грн. та 3% річних у розмірі 89,88 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. розгляд справи відкладено до 20.05.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16461999 від 17.05.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2012 р. між ТОВ «С К С» (постачальник) та ТОВ «Продовольча компанія «Домашній магазин» (покупець) було укладено договір поставки №2932 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформлюються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 8 437,74 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №К0000272404 від 27.08.2012 р., №К0000388738 від 23.11.2012 р., №К0000389740 від 23.11.2012 р., №К0000402763 від 05.12.2012 р., №К0000000063 від 03.01.2013 р. та №К0000000064 від 03.01.2013 р.

Відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 500,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками №0008874 0007452 від 19.03.2013 р. та №0008874 0007453 від 19.03.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 7 937,74 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (товарно-транспортні накладні №К0000272404 від 27.08.2012 р., №К0000388738 від 23.11.2012 р., №К0000389740 від 23.11.2012 р., №К0000402763 від 05.12.2012 р., №К0000000063 від 03.01.2013 р. та № К0000000064 від 03.01.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 8 437,74 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 500,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками №0008874 0007452 від 19.03.2013 р. та №0008874 0007453 від 19.03.2013 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 7 937,74 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Продовольча компанія «Домашній магазин» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «С К С» про стягнення з ТОВ «Продовольча компанія «Домашній магазин» заборгованості у розмірі 7 937,74 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 449,37 грн. та 3% річних у розмірі 89,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.09.2012 р. по 18.03.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.1 Договору при порушенні строку оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 449,37 грн. та 3% річних у розмірі 89,88 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Продовольча компанія «Домашній магазин» на користь ТОВ «С К С» заборгованості у розмірі 7 937,74 грн., пені у розмірі 449,37 грн. та 3% річних у розмірі 89,88 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Домашній магазин» (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5; ідентифікаційний номер 35838776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б; ідентифікаційний код 36088095) заборгованість у розмірі 7 937 (сім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 74 коп., пеню у розмірі 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2013 р.

Суддя В.П. Босий